ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2005 Справа N 1/315-03-7354
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної інспекції з контролю
якості лікарняних засобів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 року
у справі за позовом ТОВ "Фармацевтичний експертний центр"
до Державної інспекції з контролю якості лікарняних засобів в
Одеській області
про стягнення 1690,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2003 року, ТОВ "Фармацевтичний експертний центр"
звернулось до суду з позовом про стягнення з Державної інспекції з
контролю якості лікарняних засобів в Одеській області 1 690 грн.
заборгованості за оренду майна згідно умов договору від
01.04.2003 року.
27.10.2003 року відповідач подав до суду зустрічну позовну
заяву, у якій просив визнати договір оренди обладнання від
01.04.2003 року, укладений між ТОВ "Фармацевтичний експертний
центр" та Державною інспекцією з контролю якості лікарняних
засобів в Одеській області недійсним з мотивів невідповідності
його вимогам закону, зокрема ст.ст. 1, 10, 11, 12 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від
03.11.2003 року, у задоволенні зустрічного позову відмовлено, а
провадження у справі припинено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Постановлено стягнути з Державної інспекції з контролю якості
лікарняних засобів в Одеській області на користь позивача
1 300 грн. основного боргу та пеню у розмірі 100 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права, неповне з'ясування судом дійсних обставин
справи, просить постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003 року скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи із наступного.
Визнаючи договір оренди від 01.04.2003 року неукладеним,
господарський суд першої інстанції виходив з того, що при
укладенні договору сторони не дійшли згоди за всіма його істотними
умовами, зокрема складу майна, яке передається в оренду та його
вартості.
Проте, висновки суду першої інстанції щодо неукладеності
договору оренди від 01.04.2003 року апеляційний суд правильно,
визнав такими, що не ґрунтуються на наявних у справі матеріалах.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2003 року
між позивачем та відповідачем було укладено договір N Б/Н, за
умовами якого ТОВ "Фармацевтичний експертний центр" передає у
тимчасове користування відповідачу меблі, оргтехніку та інше
обладнання згідно з номенклатурою, яка є невід'ємною частиною до
зазначеного договору (а.с. 9-10).
Підписавши 02.04.2003 року акт приймання передачі майна з
посиланням на його номенклатуру, як додаток до договору сторони
узгодили об'єкт оренди, а за наявності у договорі інших істотних
умов, необхідних для укладання даного виду договорів апеляційний
суд правомірно зазначив, що підстав для визнання договору оренди
недійсним з наведених відповідачем мотивів немає.
Згідно до п.п.3.2 договору від 01.04.2003 року, відповідач
зобов'язався здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на
розрахунковий рахунок позивача щомісяця, але не пізніше 15 числа
наступного за розрахунковим місяця.
Згідно з п.п.4.2 Договору за прострочення сплати орендних
платежів в строки, зазначені у договорі, нараховується пеня у
розмірі 0,5% за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
В порушення взятих на себе зобов'язань по договору від
01.04.2003 року, відповідач оплату за надане в оренду майно не
здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі
1 300 грн., а тому апеляційний суд правомірно постановив про
стягнення цієї заборгованості та частково пені і підстав для
скасування постанови суду з наведених у касаційній скарзі мотивів
судова колегія не вбачає.
При такому положенні, коли висновки суду відповідають
матеріалам справи і доводами касаційної скарги не спростовуються,
Вищий господарський суд України, керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11,
111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 року, -
без змін.