ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2005 Справа N 07/670
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності М.В.Л.
на постанову від 22.06.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 07/670
господарського суду Черкаської області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності М.В.Л.
до 1. Уманської ОДПІ в Черкаській області
2. Відділення Державного казначейства у м. Умань
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
відшкодування моральної шкоди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1:
Роговий В.М. (довіреність від 02.02.2004 р. N 1298/10)
від відповідача-2: не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Черкаської області (суддя <...>)
від 16.04.2004 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду (судді <...>) від
22.06.2004 року, по справі N 07/670 в позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі СПД М.В.Л. просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 року та
ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, а саме: пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 5 Закону України
"Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. 4 Закону України "Про
господарські суди" ( 1142-12 ) (1142-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Позивач та вдповідач-2 не скористалися наданим процесуальним
правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 січня 2003 р.
першим відповідачем була проведена документальна перевірка
позивача з питання достовірності суми податку на додану вартість,
заявленої ним до відшкодування із бюджету у податковій декларації
за листопад 2002 року. За результатами цієї перевірки був
складений акт від 22.01.2003 р. N 1348/17-201/2280902577, в якому
зазначено, що в ході перевірки до ДПІ у Куйбишевському районі
м. Донецька був надісланий запит про проведення зустрічної
перевірки за податковою накладною від 12.11.2002 р. N 520,
виписаною ПП "УкрДонецкТехноСтрой" на загальну суму 81158 грн., в
тому числі 13526 грн. 33 коп. податку на додану вартість.
25 квітня 2003 р. перший відповідач отримав від ДПІ у
Куйбишевському районі м. Донецька лист від 23.04.2003 р.
N 6892/7/23-1-113, у якому повідомляється, що
ПП "УкрДонецкТехноСтрой" 29.07.2002 р. знято з податкового обліку,
а його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано у
зв'язку з тим, що його установчі документи рішенням місцевого суду
були визнані недійсними.
У відповідності до п. "а" ст. 3 Указу Президента України від
23.07.1998 р. N 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
"Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ДПІ у Куйбишевському
районі м. Донецька проведено позапланову перевірку позивача з
питання достовірності суми податку на додану вартість, заявленої
ним до відшкодування із бюджету у податковій декларації за
листопад 2002 року. Проведення першим відповідачем цієї перевірки,
за результатами якої був складений акт від 14.08.2003 р.
N 1648/17-201/2280902577, не є порушенням вимог Указу Президента
України від 15.07.2000 р. N 906/2000 ( 906/2000 ) (906/2000)
"Про заходи щодо
забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької
діяльності".
Позаплановою перевіркою перший відповідач встановив, що
позивач в порушення пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
незаконно включив до складу податкового кредиту листопада
2002 року 13526 грн. 33 коп. витрат зі сплати податку на додану
вартість, підтверджених податковою накладною від 12.11.2002 р.
N 520, виписаною ПП "УкрДонецкТехноСтрой", яке не мало права її
виписувати, оскільки це підприємство 29.07.2002 р. державною
податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька було
знято з податкового обліку, а його свідоцтво платника податку на
додану вартість було анульовано у зв'язку з визнанням рішенням
господарського суду недійсними його установчих документів.
За висновком першого відповідача позивач, внаслідок вказаного
вище правопорушення, занизив податок на додану вартість за
листопад 2002 р. на 13526 грн. 33 коп.
На підставі акта від 14.08.2003 р. N 1648/17-201/2280902577
першим відповідачем прийняте і надіслане позивачу спірне податкове
повідомлення-рішення, за яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20289 грн.
33 коп. у тому числі 13626 грн. 33 коп. самого податку і 6763 грн.
штрафу, передбаченого пп. 7.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9
цього Закону. А згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи
митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом
прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У
разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Колегія суддів погоджується з тим, що враховуючи, що
"УкрДонецкТехноСтрой" в листопаді 2002 р. не було зареєстроване як
платник податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідно воно не мало права на нарахування цього податку та
складання податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи в листопаді 2002 року
ПП "УкрДонецкТехноСтрой" не було зареєстровано як платник податку
на додану вартість, відповідно воно не мало права на нарахування
податку та складання податкових накладних. Отже, виписана в
листопаді ПП "УкрДонецкТехноСтрой" податкова накладна від
12.11.2002 р. N 520, є такою, що не відповідає вимогам Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення
10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу
прийняттям Уманської ОДПІ спірного повідомлення рішення.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна із
сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів на підтвердження правомірності своїх вимог позивач
судам не надав, тому ними правомірно прийняте рішення про відмову
в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності М.В.Л.
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2004 року у справі N 07/670 залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2004 року у справі N 07/670 - без змін.