ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2005 Справа N 14/191
Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "У" на постанову від 05.10.2004 р. Київського
апеляційного господарського суду у справі N 14/191 господарського
суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "А" до Товариства з обмеженою відповідальністю
"У" про відшкодування збитків на суму 103170 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "А"
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "У"
про відшкодування збитків. Підставою для звернення до суду позивач
зазначає відсутність належної реєстрації трактора під час
укладення договору та у подальшому.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2004 р. у
задоволенні позову відмовлено повністю на підставі статей 32, 33,
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 р. вказане рішення суду скасовано та позов задоволено
повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в
силі. Заявник посилається на те, що постанова прийнята при
неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги та доповнення до неї, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
У 16.07.2002 р. між позивачем та відповідачем був укладений
договір оренди сільськогосподарської техніки N 16/07/02-2, за
умовами якого відповідач передав позивачу в тимчасове володіння та
користування за плату трактор К-701, що належить йому на праві
власності, з метою обслуговування господарської діяльності
позивача.
Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі від
16.07.2002 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий
господарський суд виходив з того, що обставини, на які посилається
позивач на обґрунтування своїх вимог, а саме, стягнення з
відповідача збитків у розмірі 103170 грн. вже досліджувалися
господарським судом
Київської області під час розгляду справи N 32/18-04, яку
було порушено за позовом ТОВ "У" до ТОВ "А" і були визнані
недоведеними. Київський апеляційний господарський суд не погодився
з таким висновком суду першої інстанції та зазначив, що рішенням
господарського суду Київської області від 19.04.2004 р. у справі
N 32/18-04 за позовом ТОВ "У" до ТОВ "А" про стягнення 38835 грн.
34 коп. заборгованості з орендної плати за договором N 16/07/02-2
від 16.07.2002 р. встановлено лише факт передачі техніки за актом
від 16.07.2002 р., при цьому, фактів передачі позивачем
відповідачу державного номерного знака, свідоцтва про реєстрацію,
талону про проходження технічного огляду на трактор К-701 та
докази його використання відповідачем відповідно до умов
укладеного договору судами не встановлено.
А відповідно до пунктів 1.3, 3.10, 3.11 Правил державної
реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних
сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин,
тракторних причепів, затверджених наказом Міністерства аграрної
політики України від 25.05.2000 р. N 75 ( z0456-00 ) (z0456-00)
,
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.07.2000 р. за
N 456/4677, та чинних на момент передачі майна, державна
реєстрація машин здійснюється інспекціями державного технічного
нагляду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, на кожну
зареєстровану машину видається державний номерний знак та
свідоцтво про реєстрацію, на зареєстровані технічно справні
машини, крім того, видається талон про проходження технічного
огляду, експлуатація машин без номерного знака, свідоцтва про
реєстрацію, талона про проходження технічного огляду не
допускається.
Аналогічні вимоги передбачені пунктами 1.3, 2.11, 2.12 Правил
державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі,
самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і
меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших
механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики
України від 11.06.2004 р. N 221 ( z0772-04 ) (z0772-04)
, зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України 23.06.2004 р. за N 772/9371, які
прийняті на зміну вказаних вище Правил.
Згідно з ч. 1 ст. 767 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у
стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Як зазначив апеляційний господарський суд, в матеріалах
справи відсутні будь-які докази передачі відповідачем позивачу
державного номерного знака, свідоцтва про реєстрацію, талону про
проходження технічного огляду на трактор К-701 та докази
використання його позивачем відповідно до умов укладеного між
сторонами договору.
Крім того, відповідно до довідки Інспекції державного
технічного нагляду виконавчого органу Київської міської ради
(Київська міська державна адміністрація) від 11.03.2004 р. N 94,
станом на 11.03.2004 р. ТОВ "У" в інспекції трактор К-701, 1988 р.
випуску, N 8804440, N двигуна 100201 та іншу самохідну техніку не
реєструвало.
Також згідно з довідкою Бориспільської районної інспекції
держтехнагляду Київської обласної державної адміністрації ТОВ "А"
впродовж 2003 р. неодноразово зверталося до інспекції з проханням
зареєструвати трактор К-701, який перебуває у його тимчасовому
володінні і користуванні на підставі договору оренди
сільськогосподарської техніки N 16/07-02-2 від 16.07.2002 року.
У реєстрації трактора було відмовлено у зв'язку з відсутністю у
підприємства необхідних для реєстрації документів.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що позивач не міг використовувати передане йому в оренду
згідно з договором N 16/07-02-2 від 16.07.2002 р. майно за
призначенням і відповідно до умов вказаного договору, що завдало
йому значних збитків, які складаються з:
Сплаченої позивачем відповідачу, платіжними дорученнями N 6
від 13.12.2002 р. та N 30 від 01.04.2003 р., орендної плати за
оренду трактора згідно з договором N 16/07-02-2 від 16.07.2002 р.
на суму 28334 грн. (а.с. 12, 13).
Проведеного позивачем, відповідно до умов договору,
капітального ремонту двигуна трактора та доукомплектацію трактора
двома акумуляторними батареями на загальну суму 17884 грн., що
підтверджується первинною бухгалтерською документацією
(а.с. 14-34).
Крім того, 30.04.2003 р. між Товариством з обмеженою
відповідальністю "ЛТД" та позивачем був укладений договір б/н
суборенди техніки, відповідно до якого останній одержав в
тимчасове платне володіння і користування трактор К-700А, 1985 р.
випуску, N двигуна 966127, N машини 8518680; плата за оренду якого
склала 30000 гривень.
Таким чином, як зазначає апеляційний суд, позивач поніс
додаткові витрати на суму 30000 грн. (а.с. 35-39).
Окрім цього, 01.03.2003 р. між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Т" (замовник) та позивачем (виконавець) був
укладений договір N 01.03/03 про надання послуг, згідно з умовами
якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по оранці
трактором К 701 на площі 1000 га; загальна вартість даного
договору становить 70000 грн., 70 грн. за 1 га з урахуванням ПДВ.
Шляхом обміну листами позивача - N 14 від 20.04.2003 р. та
ТОВ "Т" - N 3 від 30.04.2003 р., договір N 01.03/03 від
01.03.2003 р. між ними був розірваний у зв'язку з неможливістю
використання трактора К-701 пов'язаною з відсутністю свідоцтва про
реєстрацію та номерного знака.
Відповідно до розрахунку позивача сума неодержаних доходів у
зв'язку з розірванням вказаного договору становить 26952 грн., що
є чистим прибутком.
За вказаних обставин Київський апеляційний господарський суд
дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому
підлягають задоволенню.
Між тим, такий висновок суду не є беззаперечним, оскільки,
задовольняючи позов, апеляційний господарський суд не забезпечив
всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи у судовому
засіданні всіх обставин справи в їх сукупності як цього вимагає
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, як наголошує заявник, апеляційний господарський суд
не взяв до уваги, що про всі властивості орендованого трактора:
зокрема, необхідність часткового ремонту, доукомплектації
акумуляторних батарей, відсутність реєстрації в держтехнагляді та
відсутність номерних знаків орендар був попереджений завчасно - до
укладення договору оренди цього трактора. Акт приймання-передачі
трактора від 16.07.2002 р., позивач - ТОВ "А" підписав без
будь-яких зауважень та прийняв об'єкт оренди. А згідно з ч. 3
ст. 767 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, наймач зобов'язаний у присутності
наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент
передання речі в його володіння не переконається у її справності,
річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Також, задовольняючи позов в частині стягнення неодержаних
доходів за договором N 01.03/03 про надання послуг, суд не
з'ясував належним чином, чи знав позивач на момент укладення цього
договору про відсутність реєстрації трактора К-701 та про її
наслідки, оскільки заявник наголошує, що позивач був повідомлений
про це ще до укладення договору оренди цього трактора. Отже, суду
слід з'ясувати, коли насправді позивач дізнався про відсутність
реєстрації трактора та чи є правові підстави для покладення на
відповідача відповідальності за невиконання умов договору
N 01.03./03 про надання послуг.
Заявник також наголошує на тому, що позивач, знаючи про
відсутність реєстрації трактора, не скористався своїм правом,
передбаченим ст. 784 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, щодо розірвання
договору оренди.
Крім того, суду необхідно було звернути увагу, що для
застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків
потрібна наявність всіх елементів складу цивільного
правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок
між протиправною поведінкою боржника і збитками та вина.
Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які
утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від
відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих
на себе зобов'язань. Апеляційний господарський суд, в свою чергу,
задовольняючи позов повною мірою, не встановив наявність складу
цивільного правопорушення, тоді як це має значення для правильного
вирішення спору.
Викладене вище свідчить про неповне з'ясування обставин у
справі та невідповідне застосування судами норм матеріального та
процесуального права.
За таких обставин та враховуючи, що відповідно до вимог
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у справі
судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд суду першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від
цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 05.10.2004 р. та рішення господарського суду міста Києва
від 30.07.2004 р. у справі N 14/191, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду міста Києва.