ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2005 Справа N 40/185-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий), Панченко Н.П. (доповідач),
Плюшка І.А.
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали ТОВ
"Трессе"
на рішення господарського суду від 24.05.2004 р. Харківської
області
у справі господарського суду N 40/185-04 Харківської області
за позовом ТОВ "Ізол-Мат"
до ТОВ "Трессе"
про визнання права власності
В судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ "Трессе"- Гуменюк А.Л. (дов. N 121/3 від 01.11.04 р),
Павловська-Кравчук В.А. (дов. N 07/10 від
07.10.04 р.),
Кононенко Є.С. (дов. від 27.10.04),
ТОВ "Ізол-Мат" - Росоха А.В. (дов. від 27.10.04 р.).
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізол-Мат" у травні
2004 року звернулося в господарський суд Харківської області з
позовом до ТОВ "Трессе" про позбавлення відповідача права набувача
на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків,
пр. Постишева, 93; переведення права та обов'язку покупця на
нежитлові приміщення: літ. "3-1" (отмочно-моєчний корпус N 2)
загальною площею 1486,4 кв. м, літ. "П-3" (виробничо-побутовий
корпус) загальною площею 785,0 кв. м, літ. "Р-1" (склад сушки
тирси) загальною площею 635,2 кв. м, що розташовані за адресою:
м. Харків, пр. Постишева, 93, на товариство з обмеженою
відповідальністю "Ізол-Мат"; визнання права власності на
вищезазначені нежитлові споруди за ТОВ "Ізол-Мат"; зобов'язання
ТОВ "Ізол-Мат" перерахувати на поточний рахунок ТОВ "Трессе"
грошові кошти, сплачені за придбання зазначених нежитлових
приміщень у сумі 1888025,00 грн., в тому числі ПДВ 31337,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ПП "Універсал-сервіс"
порушило переважне право викупу ТОВ "Ізол-Мат" перед іншими
покупцями, яке передбачене ч. 2 ст. 777 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не
запропонувавши викупити ТОВ "Ізол-Мат" орендоване ним нежитлове
приміщення літ. "3-1" (отмочно-моєчний корпус) загальною площею
1486,4 кв. м, що розташоване за адресою: м. Харків,
пр. Постишева, 93, а також позивач зазначав, що нежитлові
приміщення, набуті ТОВ "Трессе" за договором купівлі-продажу від
26.03.2004 року, становлять єдиний майновий комплекс:
адміністративний будинок, виробничий цех і склад (колишня хутрова
фабрика).
Рішенням господарського суду Харківської області від
24.05.2004 року позовні вимоги задоволено повністю:
позбавлено ТОВ "Трессе" права власності на нежитлові споруди
"3-1" (отмочно-моєчний корпус N 2) загальною площею 1486,4 кв. м,
літ. "П-3" (виробничо-побутовий корпус) загальною площею
758,0 кв. м, літ "Р-1" (склад сушки тирси) загальною площею
635,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 93;
переведено права та обов'язки покупця на нежитлові
споруди, "3-1" (отмочно-моєчний корпус N 2) загальною площею
1486,4 кв. м., літ. "П-3" (виробничо-побутовий корпус) загальною
площею 758,0 кв. м., літ "Р-1" (склад сушки тирси) загальною
площею 635,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків,
пр. Постишева, 93 на ТОВ "Ізол-Мат";
визнано право власності на нежитлові споруди "3-1"
(отмочно-моєчний корпус N 2) загальною площею 1486,4 кв. м,
літ. "П-3" (виробничо-побутовий корпус) загальною площею
758,0 кв. м, літ "Р-1" (склад сушки тирси) загальною площею
635.2 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 93
за ТОВ "Ізол-Мат";
стягнуто з ТОВ "Ізол-Мат" на користь ТОВ "Трессе" кошти,
витрачені на придбання зазначеної нежитлової споруди, в т.ч. НДС
31337,50 грн. Рішення мотивоване тим, що орендар - позивач
належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди від
01.10.2002 р., укладеним між ним та ПП "Універсал-сервіс" на
нежитлову споруду літ. "3-1" загальною площею 1486,4 кв. м, яка
розташована за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 93; повідомлень
від ПП "Універсал-сервіс" до позивача про відчуження спірного
приміщення не надходило, а тому суд першої інстанції дійшов
висновку про порушення переважного права позивача на придбання
нежитлового приміщення.
ТОВ "Трессе" у своїй касаційній скарзі та доповненні до неї
просить рішення господарського суду Харківської області від
24.05.04 року скасувати, провадження у справі N 40/185-04
припинити. Скаржник вважає, що рішення господарського Харківської
області від 24.05.2004 року у справі N 40/185-04 прийняте з
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 27, 42, 43, 56, 57, 83,
93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 3, 16, 204, 321, 777, 793, 794 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст.ст. 48, 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Скаржник зауважує, що він не одержував ні ухвалу про
порушення провадження у цій справі, ні копію позовної заяви, ні
прийняте у першому засіданні без відповідача рішення суду, і що
цей факт підтверджується листом Харківської дирекції Українського
державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Скаржник посилається на те, що у процесі розгляду справи
неповною мірою з'ясовано обставини, на які посилався позивач у
заяві та якими доказами вони підтверджуються; не виявлено та не
з'ясовано інші фактичні обставини, що мають суттєве значення для
правильного вирішення спору і докази на підтвердження цих
обставин; не з'ясовано, яка правова кваліфікація відносин сторін,
виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та які
правові норми підлягають застосуванню при вирішенні спору. У
касаційній скарзі зазначено, що у рішенні викладено лише доводи та
докази сторони, на користь якої прийняте рішення, що є порушенням
вимог ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників
судового процесу перед законом і судом. Скаржник вважає, що при
прийнятті рішення судом порушено ст. 43 ГПК України, згідно з якою
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. На думку
скаржника, судом також порушено п. 2 ст. 83 ГПК України, згідно з
яким суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних
вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів
позивача і про це є його клопотання. У даному ж рішенні суд
визначає правові наслідки визнання угоди недійсною, а саме
переводить права та обов'язки покупця приміщень на позивача, не
маючи на це клопотання позивача. В даному випадку суд неналежним
чином, однобічно дослідив надані позивачем докази в обґрунтування
позовних вимог.
Скаржник не погоджується з висновком суду щодо належного
виконання позивачем зобов'язань за договором оренди і посилається
на те, що орендодавцем - ПП "Універсал-сервіс" неодноразово
направлялися позивачу листи з вимогою погашення заборгованості по
орендній платі, в яких зазначалось, що в разі її несплати він буде
змушений розірвати договір оренди. Скаржник зауважує, що позивач
відповідей на дані листи не надавав, кошти згідно з договором не
перерахував, в зв'язку з чим орендодавець - ПП "Універсал-сервіс"
відповідно до ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відмовився від
договору найму на підставі неналежного виконання орендарем умов
договору, а саме: несплати коштів за користування приміщенням
протягом трьох місяців поспіль, про що направив 24.03.2004 р.
орендарю - ТОВ "Ізол-Мат" повідомлення про розірвання договору від
24.03.2004 р., вих. N 23.
Скаржник вважає, що вищевказаний договір оренди є недійсним
тому, що відповідно до ст. 793, 794 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
найму будівлі, укладений на один рік і більше, підлягає
нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а при
продовженні строку дії даного договору умови вищевказаних статей
сторонами не виконані. Скаржник посилається на те, що в порушення
ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не залучив до участі у справі в
якості третьої особи орендодавця - ПП "Універсал-Сервіс" з метою
перевірки факту належного виконання зобов'язань за договором
оренди. Крім того, судом не витребувано акт звірки
взаєморозрахунків орендаря і орендодавця, що мав би бути
підтвердженням факту заборгованості, або сплати коштів за
користування орендованою будівлею. Скаржник зауважує, що
посилаючись в рішенні на ч. 2 ст. 777 ЦК України, згідно з якою
наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у
разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед
іншими особами на її придбання, суд виходить за її межі, оскільки
дана стаття не передбачає позбавлення права власності і визнання
прав за орендарем. Скаржник також посилається на те, що судом не
дана оцінка того факту, що між позивачем та ПП "Універсал-Сервіс"
був укладений договір оренди на нежитлову споруду літ. "3-1",
загальною площею 1486,4 кв. м, яка розташована за адресою:
м. Харків, пр. Постишева, 93, а судом позбавлено відповідача права
власності на нежитлові приміщення літ "3-1", загальною площею
1486,4 кв. м, літ "П-3", загальною площею 785,0 , літ "Р-1",
загальною площею 635,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків,
пр. Постишева, 93, але з яких підстав, в рішенні не вказано.
Скаржник вважає, що це є грубим порушенням п. 2 ст. 83 ГПК України
згідно з яким суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі
позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних
інтересів позивача і про це є його клопотання; позивачем такого
клопотання не надано і у суду не було законних підстав для
застосування даної статті.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом
Харківської області норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.02 між
ПП "Універсал-сервіс" (орендодавець) та ТОВ "Ізол-Мат" (орендар)
було укладено договір оренди N 30, за умовами якого орендодавець
передав, а орендар прийняв у тимчасове оплатне володіння та
користування нежилу будівлю літ. "З-1" (отмочно-моєчний цех)
загальною площею 1486,4 кв. м, що розташована за адресою:
м. Харків, пр. Постишева, 93. Згідно з п. 4.1 договору оренди
договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та
діє до 31 грудня 2002 року. В п.4.2 договору оренди сторони
визначили, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін про
припинення або зміну умов договору після закінчення його строку,
він вважається подовженим на такий же строк і на тих же умовах, що
визначені договором оренди.
Стаття 260 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлює, що
в разі продовження користування майном після закінчення строку
договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір
вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін
вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про
це другу сторону за один місяць.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку
договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом
одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був
раніше встановлений договором.
Крім цього, ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
надає наймодавцю право відмовитися від договору найму і
вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за
користування річчю протягом трьох місяців підряд. У цьому разі
договір найму вважається розірваним з моменту одержання наймачем
повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч.2 ст. 782
Цивільного кодексу України). Судом першої інстанції не були
оцінені такі докази, на які посилається скаржник, як листи
ПП "Універсалсервіс" до ТОВ "Ізол-Мат" від 09.09.03 N 59, від
30.09.03 N 69 та повідомлення про розірвання договору оренди від
24.03.04 N 23, в яких орендодавець повідомляє орендаря про
розірвання договору оренди в зв'язку з систематичним порушенням
останнім строків сплати орендної плати.
Враховуючи, що в силу вимог ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
тільки наймач, який належно виконує свої
обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у
найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, а
тому при новому розгляді справи суд повинен дати відповідну
юридичну оцінку зазначеним вище листам ПП "Універсал-сервіс" від
09.09.03 N 59, від 30.09.03 N 69 та повідомленню про розірвання
договору оренди від 24.03.04 N 23, а також дослідити, чи діяв
договір оренди N 30 від 01.10.02 на момент укладення 26.03.04 між
ПП "Універсал-сервіс" та ТОВ "Трессе" договору купівлі-продажу
нежитлової будівлі. Суд першої інстанції повинен перевірити
правомірність вимог позивача щодо не житлових споруд "П-3" та
"Р-1", перебування яких в оренді у позивача судом не було
встановлено.
Касаційна інстанція не має права оцінювати докази, тому при
новому розгляді справи суд першої інстанції повинен встановити
розмір фактично перерахованої орендарем платіжним дорученням N 6
від 23.04.04 орендної плати, підстави її перерахування в сумі, що
перевищує розмір щомісячної плати, що має значення для
встановлення наявності чи відсутності порушення позивачем
договірних зобов'язань за договором оренди.
При новому розгляді спору суду першої інстанції слід
розглянути питання відносно залучення до участі у справі
ПП "Універсал-сервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в
порядку, встановлених законом. У зв'язку з цим суду першої
інстанції при новому розгляді справи слід встановити наявність чи
відсутність підстав для позбавлення відповідача права власності на
спірні нежитлові споруди, придбані ним за договором
купівлі-продажу від 26.03.04.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо господарський прийняв рішення або
постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були
залучені до участі в справі, а також якщо справу розглянуто за
відсутності будь-якої із сторін, не повідомлені належним чином про
час і місце засідання суду.
Беручи до уваги, що господарським судом першої інстанції в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і повно
розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин
справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених
частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування
норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у
справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи
та в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Трессе" на рішення господарського
суду Харківської області від 24.05.2004 року у справі N 40/185-04
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
24.05.2004 року у справі N 40/185-04 скасувати, справу N 40/185-04
передати на новий розгляд господарського суду Харківської області.