ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2005 Справа N 6/329
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі суддів: головуючого
Овечкіна В.Е., суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю
представників: позивача, відповідача, розглянув касаційну скаргу
Державного казначейства України на постанову від 11.10.2004
Київського апеляційного господарського суду у справі N 6/329 за
позовом ТОВ "Слов'янські нафтопродукти" до 1. Державного
казначейства України, 2. Центральної енергетичної митниці про
спонукання вчинити дії та стягнення 3528831,78 грн.,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Слов'янські нафтопродукти" звернулось до господарського
суду м. Києва з позовом про зобов'язання Центральної енергетичної
митниці видати Державному казначейству України довідку про
повернення Позивачу надмірно сплаченого акцизного збору в розмірі
2645373,83 грн., митних платежів у розмірі 883457,95 грн., а також
про стягнення з Державного бюджету України зазначених сум. Також
Позивач звернувся до суду з заявою про відновлення пропущеного
строку позовної давності.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.07.2004 (судді
Ковтун С.А., Хрипун О.О., Калатай Н.Ф.) позовні вимоги задоволені,
зобов'язано Центральну енергетичну митницю надати Державному
казначейству України оригінал довідки про повернення
ТОВ "Слов'янські нафтопродукти" надмірно сплаченого додаткового
митного збору у розмірі 883457,95 грн. та 2645373,83 грн.
акцизного збору протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної
сили; стягнуло з Державного бюджету України через Державне
казначейство України на користь ТОВ "Слов'янські нафтопродукти"
883457,95 грн. додаткового митного збору та 2645373,83 грн.
акцизного збору; стягнути з Центральної енергетичної митниці на
користь ТОВ "Слов'янські нафтопродукти" 1700,00 грн. витрат по
сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у
складі (гол. Андрієнка В.В., суддів Муравйова О.В.,
Сотникова С.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв'язку зі
скаргою відповідача, постановою від 11.10.2004 рішення у справі
залишила без змін.
Не погоджуючись із рішенням та постановою у справі,
Центральна енергетична митниця звернулася з касаційною скаргою, в
якій просить зазначене рішення та постанову у справі скасувати та
прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення
та постанова у справі прийняті судом з порушенням норм
матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванню
обставин, що мають значення для справи.
Зокрема скаржник посилається на те, що при вирішенні спору
судом не досліджено факт здійснення Позивачем імпортування на
митну територію України дизельного палива саме для потреб
сільського господарства. Крім того, заявник посилається на те, що
оскаржуване рішення та постанова у справі прийняті господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій, не зважаючи на позицію
Верхового Суду України та Вищого господарського суду України у
спірному питанні.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.
Колегія суддів Вищого господарського суд України у відкритому
судовому засіданні перевірила матеріали справи та вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон про стимулювання розвитку сільського господарства
( 2238-14 ) (2238-14)
визначає основні принципи державної політики на період
реформування сільського господарства протягом 2001-2004 років як
пріоритетної галузі народного господарства.
З метою реалізації визначених у ньому принципів, відповідно
до пункту четвертого Прикінцевих положень цього Закону
( 2238-14 ) (2238-14)
, Кабінету Міністрів України було доручено протягом
трьох місяців з дати набрання ним чинності (20 лютого 2001 року),
тобто до 20 травня 2001 року, внести на розгляд Верховної Ради
України пропозиції про приведення законів України у відповідність
з цим Законом і прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на
його виконання.
Протягом зазначеного тримісячного терміну Кабінет Міністрів
України не вніс на розгляд Верховної Ради України законопроекти
(пропозиції) про приведення законів України у відповідність із
Законом про стимулювання розвитку сільського господарства і не
прийняв власних правових актів, спрямованих на його виконання,
зокрема частини другої статті 5 ( 2238-14 ) (2238-14)
.
За такої ситуації, наведене положення названої частини другої
виключене з тексту статті 5 Законом України від 7 червня 2001 року
N 2514-III ( 2514-14 ) (2514-14)
"Про внесення змін до Закону України "Про
стимулювання розвитку сільського господарства на період
2001-2004 років".
Отже, до виключення з тексту частини другої статті 5
вказаного Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
зазначене положення повинно було
узгоджуватися з законами України про оподаткування, оскільки
стосувалося податкових пільг імпортерам дизельного пального.
Відповідно до законів України про оподаткування суб'єкти
підприємницької діяльності при імпорті в Україну товарів, робіт,
послуг (далі - імпортери товарів) зобов'язані сплачувати податки і
збори (обов'язкові платежі) до бюджетів. До Державного бюджету
України вони сплачують ввізне мито, акцизний збір, податок на
додану вартість та митний збір.
Частина третя статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(далі - Закон про систему
оподаткування) містить імперативну норму про те, що пільги
стосовно оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами
України, крім законів про оподаткування.
Аналогічна норма міститься в статті 1 Закону України "Про
порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування" ( 171-14 ) (171-14)
, згідно з якою пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України про
оподаткування.
Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону
( 171-14 ) (171-14)
про систему оподаткування зміни і доповнення до цього
Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання
пільг вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового
бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного
року. Отже, частина друга статті 5 Закону про стимулювання
розвитку сільського господарства ( 2238-14 ) (2238-14)
щодо пільг імпортерам
дизельного пального могла набрати чинності лише з 1 січня
2002 року.
Закон про стимулювання розвитку сільського господарства за
своїм характером і цільовим призначенням не є законом про
оподаткування. Тому норма частини другої статті 5 цього Закону
( 171-14 ) (171-14)
про податкові пільги імпортерам дизельного пального
суперечить зазначеним принциповим положенням названих Законів про
оподаткування.
Відповідно до пункту 11.4 Прикінцевих положень Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон
про ПДВ) зміни порядку оподаткування податком на додану вартість
можуть відбуватися лише внесенням змін до цього Закону. Зміни до
Закону про ПДВ щодо звільнення імпортерів дизельного пального від
податку на додану вартість на підставі частини другої статті 5
Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
про стимулювання розвитку сільського
господарства внесені не були.
Отже, зазначена норма цього Закону суперечить вказаному
принциповому положенню Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
До того ж, надання цим Законом пільг лише імпортерам
дизельного пального суперечило частині четвертій статті 13
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, в якій закріплено принцип про
те, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо
необґрунтованості висновків, викладених в рішенні та постанові у
справі, вони підлягають скасуванню, як такі, що прийняті внаслідок
неправильного застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного казначейства України
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.10.2004 у справі N 6/329 та рішення суду по цій справі
скасувати.
3. Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за
перегляд справи в касаційній інстанції, віднести на позивача.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні
накази.