ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2005 Справа N 17/77/18/305
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,
за участю повноважних представників:
позивача Михаленко Л.С.
відповідача Юхмана Ю.М., Сисоєва Є.О.,
3-ї особи Луговської І.О.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу ВАТ
"Луганськмлин", Державного комітету України з державного
матеріального резерву
на постанову від 6 вересня 2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 17/77/18/305
за позовом Державного комітету України з державного
матеріального резерву
до ВАТ "Луганськмлин"
Третя особа:
Луганська обласна державна адміністрація
про стягнення 39011,186 т зерна пшениці, 7166355,26 грн. та
17994861,12 грн.,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2002 року позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовом до відповідача про повернення
42522,236 тонн зерна державного матеріального резерву, в тому
числі 32000,464 тонн пшениці 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4
класу основного боргу і 2880,03 тонни пшениці 3-го класу та
630,97 тонн пшениці 4-го класу-відсотки за користування та сплату
штрафних санкцій в сумі 20251785,64 грн., з яких штраф
16287426,12 грн. і пені 3964359,52 грн., посилаючись на те, що
останній не виконує умов договору про позичання.
У травні 2003 року ВАТ "Луганськмлин" звернувся до
господарського суду з зустрічним позовом про визнання договору про
позичання від 18.05.1998 року недійсним, як удавану угоду.
В процесі розгляду справи, 04.07.2003 року Державний комітет
України з державного матеріального резерву уточнив та збільшив
свої позовні вимоги і просив зобов'язати ВАТ "Луганськмлин"
повернути до державного резерву заборгованість у розмірі
32000,464 тонни пшениці 3-го класу та 7010,772 пшениці 4 класу.
Стягнути з ВАТ "Луганськмлин" на користь Державного комітету
України з державного матеріального резерву відсотки за
користування позичкою в сумі 7166355,26 грн. та штрафні санкції в
сумі 17994861,12 грн. в тому числі штраф 16287426,12 грн. і пені
1707435 грн.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23 квітня
2004 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів
відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
6 вересня 2004 року постановлено рішення господарського суду
Луганської області від 23.04.04 року у справі N 17/77-(18/305) в
частині відмови в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача
повернути до державного резерву 32000,464 т пшениці 3-го класу та
7010,722 т пшениці 4-го класу - скасувати.
Задовольнити позовні вимоги Державного комітету з державного
матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства
"Луганськмлин" про зобов'язання відповідача повернути до
державного резерву 32000,464 т пшениці 3-гс класу та 7010,722 т
пшениці 4-го класу.
Зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Луганськмлин"
повернути на користь Державного комітету з державного
матеріального резерву зерно в кількості 32000,464 т пшениці 3-го
класу та 7010,722 т пшениці 4-го класу.
В решті вимог про стягнення з відкритого акціонерного
товариства "Луганськмлин" на користь Державного комітету з
державного матеріального резерву 7166355,26 грн. відсотків за
користування позичкою, а також штрафних санкцій в розмірі
17994861,12 грн., а також в частині вимог за зустрічним позовом
рішення господарського суду Луганської області від 23.04.2004 року
залишити без змін.
У касаційній скарзі Державний комітет України з державного
матеріального резерву просить постанову апеляційної інстанції в
частині відмови в задоволенні позовних вимог Держрезерву України
щодо стягнення відсотків за користування позичкою та сплати
штрафних санкцій скасувати, оскільки вважає, що постанова
апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
ВАТ "Луганськмлин" в своїй касаційній скарзі та уточненні до
неї просить постанову апеляційної інстанції скасувати повністю, а
рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись також
на порушення апеляційною інстанцією при прийнятті постанови норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга ВАТ "Луганськмлин" не підлягає задоволенню, а касаційна
скарга Державного комітету України з державного матеріального
резерву підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998 р. N 262-р
( 262-98-р ) (262-98-р)
"Про дозвіл Держкомрезерву на видачу з державного
резерву у позичку сільгосптоваровиробникам Луганської області
продовольчого зерна" для надання допомоги у забезпеченні
сільськогосподарських товаровиробників матеріальними ресурсами
було дозволено Держкомрезерву видати з державного резерву у
позичку господарствам Луганської області 40 тис. тонн
продовольчого зерна. Держкомрезерву було доручено забезпечити до
01.10.1998 року повернення до державного резерву продовольчого
зерна у позиченій згідно з цим розпорядженням кількості.
18.05.1998 року між Державним комітетом України з державного
матеріального резерву, правонаступником якого є Державний комітет
України з державного матеріального резерву та орендним
підприємством "Луганський комбінат хлібопродуктів",
правонаступником якого, відповідно до Статуту є відкрите
акціонерне товариство "Луганськмлин", на виконання Розпорядження
Кабінету Міністрів України N 262-р ( 262-98-р ) (262-98-р)
від
24.04.1998 року, на підставі п.5 ст. 12 Закону України "Про
державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
було укладено договір
N юр-2/75-98 про відпуск матеріальних цінностей з державного
резерву України в порядку тимчасового позичання.
Луганська обласна державна адміністрація листом від
27.05.1998 року N 1/10-1324 звернулась з проханням передати
виділене області з державного резерву у відповідності до
розпорядження Кабінету Міністрів України N 262-р ( 262-98-р ) (262-98-р)
від
24.04.1998 року зерно у кількості 40 тис. т Луганському комбінату
хлібопродуктів та гарантувала повернення зазначеної кількості
зерна до держрезерву до 01.10.1998 року.
Постановою N 1390 ( 1390-98-п ) (1390-98-п)
від 07.09.1998 року Кабінет
Міністрів України постановив Державній акціонерній компанії "Хліб
України" виділити Луганській обласній державній адміністрації з
державних ресурсів у позичку 40000 т пшениці III класу для
проведення розрахунків з постачальниками пально-мастильних
матеріалів під проведення осіннього комплексу
сільськогосподарських робіт.
Передача зерна з елеваторів Державної акціонерної компанії
"Хліб України" до Луганського комбінату хлібопродуктів була
здійснена за нарядами, які є в матеріалах справи.
Відповідно до умов п.2.1 договору, за даними актів звірки
заборгованості від 14.12.1999 р. та 31.10.2000 р. позивач фактично
відпустив в установленому порядку відповідачу 32000,464 тонни
пшениці 3-го класу та 7010,772 тонн пшениці 4-го класу.
Згідно з п.2.2. договору, відповідач прийняв на себе
зобов'язання з повернення до державного резерву запозиченого зерна
в строк до 01.10.1998 року та за умовами п.2.3 сплатити на користь
позивача 2% від обсягу позичених матеріальних цінностей в
натуральній формі.
Листом N 24-148 від 05.06.1998 року Луганська обласна
державна адміністрація на виконання Розпорядження Кабінету
Міністрів України N 262-р ( 262-98-р ) (262-98-р)
від 24.04.1998 р.
(п.1 Розпорядження) доручила ВАТ "Луганськмлин" з отриманих від
Держкомітету по матеріальним резервам за договором N ЮР-2/75-98
від 18.05.1998 року 40000 т зерна (32993,25 т пшениці III класу,
7006,75 т пшениці IV класу) передати в позику сільгоспвиробникам,
Фонду підтримки розвитку сільського господарства області зерно.
Пунктом 2 даного листа обласному управлінню сільського
господарства продовольства, ВАТ "Луганський облагротехсервіс", ВАТ
"Луганськмлин", Фонду підтримки розвитку сільського господарства
доручено організувати та оформити:
- прийом боржниками зерна пшениці вказаної в п.1 даного
доручення від ВАТ "Луганськмлин";
- передати вказане зерно пшениці асоціації "Інтерагро" за
рахунок погашення заборгованості за отриманні ГСМ;
- погасити до 01.10.1998 р. заборгованість перед
Держкомітетом по матеріальним резервам зерном пшениці нового
врожаю в кількості, за цінами та на умовах договору N ЮР-2/75-98
від 18.05.1998 р.
Згідно з Листом Луганської облдержадміністрації від
21.09.1998 року N 3-232 на ім'я Голови Державного комітету по
матеріальних резервах зерно з державного резерву відповідно до
Розпорядження Кабінету Міністрів України N 262-р ( 262-98-р ) (262-98-р)
від
24.04.1998 р. для передачі сільгосптоваровиробникам Луганської
області отримало і відпустило ВАТ "Луганськмлин", яке уклало
відповідні договори позики зерна з сільськогосподарськими
товаровиробниками у 17 районах області.
14 жовтня 1998 року було укладено доповнення N 1 до Договору
про позичання N юр-2/75-98, яке передбачало відстрочку повернення
зерна на підставі Постанови Кабінету Міністрів України N 1390
( 1390-98-п ) (1390-98-п)
від 07.09.1998 р. "Про надання допомоги
сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області", згідно
з якою сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області,
які постраждали від посухи, було надано до 01.10.1999 року
відстрочку повернення до державного резерву зерна за отримані ними
натуральні насіннєві і фуражні позички.
15 вересня 1999 року між сторонами було укладено Доповнення
N 2 до Договору про позичання N юр-2/75-98, яким пролонговано до
01.10.2000 року повернення зерна на підставі Постанови Кабінету
Міністрів України N 1550 ( 1550-99-п ) (1550-99-п)
від 25.08.1999 року про
відстрочку повернення до державного резерву натуральних позичок,
наданих сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області,
урожаї яких постраждали від несприятливих природних умов.
Відповідно до вимог ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинної на
момент укладення договору між сторонами, за договором позики одна
сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у
власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути
позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж
роду і якості.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційний господарський
суд прийшов до обгрунтованого висновку, що між сторонами було
укладено договір позики N юр-2/7598 від 18.05.1998 року і
відповідно до вимог статей 2, 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
ВАТ "Луганськмлин" з укладенням договору набув право
власності на отримане з державного матеріального резерву зерно
пшениці 32000,464 т 3 класу та 7010,722 т 4 класу, та відповідно
до вимог ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язаний повернути таку ж
кількість зерна відповідної якості. При цьому ВАТ "Луганськмлин"
не позбавлений можливості вимагати повернення вищевказаної
кількості зерна пшениці від сільськогосподарських товаровиробників
Луганської області, згідно укладених з останніми договорів позики
на підставі постанови Кабінету Міністрів України та розпорядження
Луганської облдержадміністрації.
Тому, постанова апеляційної інстанції в частині зобов'язання
ВАТ "Луганськмлин" повернути на користь Держрезерву України зерно
в кількості 32000,464 т пшениці 3 класу є законною і обгрунтованою
і в цій частині її необхідно залишити без змін.
Поряд з цим, суд не може погодитись з висновками апеляційної
інстанції відносно повної відмови Держрезерву України в
задоволенні вимог про стягнення з ВАТ "Луганськмлин" відсотків за
користування позикою та штрафних санкцій, оскільки зазначена
відповідальність ВАТ "Луганськмлин" визначена у договорі,
укладеному між сторонами у відповідності до норм діючого
законодавства на момент укладення договору N юр-2/75-98 від
18.05.1998 року.
Так, пунктом 2.3 договору N юр-2/75-98 від 18.05.1998 року
передбачений обов'язок відповідача додатково сплатити 2% за кожен
місяць користування від вартості позиченого.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за
договором сторони несуть відповідальність відповідно до Закону
України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
(пункт 7.1. договору N юр-2/75-98 від 18.05.1998).
В свою чергу, п.8 ст. 14 Закону України "Про державний
матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
передбачено, що за несвоєчасне
повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей
одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості
неповернених матеріальних цінностей і пеню за кожний день
прострочення до повного виконання зобов'язання.
Однак, зазначені положення закону та договору апеляційним
господарським судом не були прийняті до уваги, було порушено норми
статей 161, 162, 179 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, в обгрунтування своїх доводів в частині відмови
Держкомрезерву України в цій частині позову суд апеляційної
інстанції посилається на той факт, що п.6.1 договору N юр-2/75-98
від 18.05.1998 року встановлено, що сторони звільняються від
відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за
даним договором, якщо воно з'явилось внаслідок непереборної сили.
Проте, судом не прийнято до уваги, що пунктом 6.1 вказаного
договору також зазначено, що термін виконання договірних
обов'язків відсувається відповідно часу дії таких обставин.
Враховуючи дане положення, договір N юр-2/75-98 від
18.05.1998 року був пролонгований і термін повернення позики був
перенесений за межі терміну дії несприятливих погодних умов.
Відповідно і виконання договору вже після закінчення дії форс
мажорних обставин є виконанням сторонами своїх обов'язків як за
звичайними умовами, тобто із застосуванням відповідальності у
вигляді стягнення передбаченої чинним законодавством неустойки.
За таких обставин, постанова апеляційної інстанції в цій
частині позову, як прийнята з порушенням норм матеріального права,
не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи в цій частині позову
господарському суду необхідно врахувати наведене і відповідно до
вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги ВАТ "Луганськмлин" відмовити.
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
6 вересня 2004 року в частині стягнення відсотків за користування
позичкою в сумі 7166355,26 грн. та штрафних санкцій у розмірі
17994861,12 грн. скасувати та справу в цій частині направити
господарському суду Луганської області на новий розгляд в іншому
складі суду.
В решті постанову залишити без змін.