ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2005 Справа N 26/231-а
Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу
Красноармійської ОДПІ, встановив таке.
Рішенням від 29 липня 2004 р. у справі N 26/231-а
господарського суду Донецької області, яке залишено без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
13 вересня 2004 р., позовні вимоги Димитрівської державної
нотаріальної контори задоволені.
Відповідач, Красноармійська ОДПІ, із судовими рішеннями не
погодився та подав касаційну скаргу, в якій посилається на те, що
державне мито було донараховане відповідно до Інструкції про
порядок обчислення та справляння державного мита ( z0050-93 ) (z0050-93)
.
Як вбачається з матеріалів справи, Красноармійською
об'єднаною державною податковою інспекцією проведена перевірка
Димитрівської державної нотаріальної контори Донецької області, за
результатами якої складений акт від 17 лютого 2004 р.
Актом перевірки встановлено, що у порушення пп. 48, 49
Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита
( z0050-93 ) (z0050-93)
позивач у період з 1 січня 2002 р. по 31 грудня
2003 р. при визначенні суми державного мита за посвідчення
договорів відчуження жилих будинків, квартир, гаражів, земельних
ділянок державне мито справляв від суми договору, а не балансової
вартості майна.
Згідно із додатком до акта перевірки в решті договорів
купівлі-продажу балансова вартість майна відповідно до довідок
бюро технічної інвентаризації є більшою, ніж визначена сторонами
ціна майна, у зв'язку з чим позивачу нараховане податкове
зобов'язання з державного мита у сумі 59145 грн.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 19 лютого 2004 р., яким визначена сума
податкового зобов'язання - 59145 грн.
Доводи касаційної скарги також грунтуються на тому, що
відповідно до п. 48 Інструкції про порядок обчислення та
справляння державного мита N 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
при обчисленні суми
державного мита за посвідчення договорів відчуження жилих
будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, а також іншого
нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних або юридичних
осіб, вартість таких договорів приймається виходячи із суми
договору, але не нижче за його інвентаризаційну або балансову
вартість з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих
об'єктів та зносу на момент відчуження, що вказується в
довідках-характеристиках бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до п. 49 Інструкції про порядок обчислення та
справляння державного мита N 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
державне мито за
посвідчення договорів міни та дарування земельних ділянок,
переданих громадянам безоплатно відповідно до ст. 121 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
для ведення фермерського господарства,
особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування
жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна
ділянка), садівництва, дачного й гаражного будівництва, а також за
посвідчення договорів міни та дарування земельних ділянок, які
належать юридичним особам на правах власності відповідно до ст. 82
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, обчислюється із суми
договору, але не нижче за нормативну грошову оцінку земельної
ділянки, встановлену Законом України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що в ст. 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
наголошується - система
оподаткування, податки та збори встановлюються виключно законами
України.
Статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25 червня 1991 р. визначено, що ставки, механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами, крім законів про
оподаткування.
Відповідно до ст. 14 цього ж Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
державне мито
належить до загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів).
Ставки державного мита за нотаріальні дії, вчинювані
державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами
сільських, селищних, міських рад народних депутатів встановлені
п. 3 Декрету КМ України від 21 січня 1993 р. N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
"Про
державне мито" (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пп. "а" п. 3 Декрету КМ України N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
"Про державне мито" (із змінами та доповненнями) за посвідчення
договорів відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності
громадянина, який здійснює таке відчуження, ставка державного мита
складає 1% суми договору, але не менше одною неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян.
Отже, Декрет КМ України "Про державне мито" N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
від 21 січня 1993 р. чітко визначає базу оподаткування державним
митом, ти не пов'язує обчислення розміру державного мита за
посвідчення договорів відчуження жилих будинків, квартир, гаражів,
земельних ділянок з інвентаризаційною або балансовою вартістю
майна чи нормативною ціною земельної ділянки, встановленою Законом
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Відповідно до вимог цивільного законодавства ціна продажу
майна є суттєвою умовою договору купівлі-продажу та встановлюється
за домовленістю сторін.
Згідно зі ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не
застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України.
Пункти 48, 49 Інструкції про порядок обчислення та справляння
державного мита N 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
фактично встановлюють інший
механізм обчислення державного мита та визначення бази
оподаткування, ніж той, що встановлений Декретом КМ України від
21 січня 1993 р. N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
"Про державне мито".
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України постановив касаційну
скаргу Красноармійської об'єднаної податкової інспекції залишити
без задоволення.
Постанову від 13 вересня 2004 р. Донецького апеляційного
господарського суду, господарського суду Донецької області
залишити без змін.