ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.12.2004                                  Справа N 2-25/4128-04

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 30.06.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого - Кривди Д.С.,

     суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

     розглянувши касаційну скаргу ДПІ в м. Ялта

     на постанову  від  07.07.2004  Севастопольського апеляційного
господарського суду

     у справі N 2-25/4128-04 господарського суду АР Крим

     за позовом     Територіального     виробничого     управління
житлово-комунального господарства смт. Гурзуф

     до ДПІ в м. Ялта

     про визнання недійсним рішення

     за участю представників сторін

     від позивача: у засідання не прибули

     від відповідача: у засідання не прибули

     В С Т А Н О В И В:

     Рішенням від  06.04.2004  господарського  суду АР Крим (суддя
Маргаритов     М.І.)     відмовив     у     задоволенні     позову
Територіально-виробничого      управління     житлово-комунального
господарства смт.  Гурзуф про визнання  недійсним  рішення  ДПІ  у
м. Ялта N 1205/26-2/2 від 26.03.2002 "Про застосування і стягнення
сум  штрафних  санкцій,   донарахованих   сум   податків,   зборів
(обов'язкових  платежів)  і пені за порушення податкового і іншого
законодавства".

     Рішення суду першої  інстанції  мотивовано  тим,  що  позивач
фактично  користувався земельною ділянкою,  тому дії відповідача є
правомірними.

     Постановою від  07.07.2004   Севастопольського   апеляційного
господарського  суду  (колегія  суддів  у складі:  Гонтаря В.І.  -
головуючого,  Фенько  Т.П.,  Волкова  К.В.)  рішення  суду  першої
інстанції скасовано і позов задоволено.

     Апеляційна інстанція  виходила  з  того,  що  відомостей  про
користування позивачем спірною  земельною  ділянкою  у  земельному
кадастрі відсутні,  землевпорядна документація не виготовлена,  не
затверджена і позивач з цих обставин не міг фактично користуватися
земельною ділянкою.

     ДПІ у  м.  Ялта  звернулася  до  Вищого  господарського  суду
України з касаційною скаргою,  в якій просить постанову скасувати,
а рішення суду першої інстанції залишити без змін,  посилаючись на
встановлені   постановою    від    29.10.2002    Севастопольського
апеляційного   господарського   суду   у  справі  N  2-6/6287-2002
обставини щодо наявності використання позивачем спірної  земельної
ділянки та необґрунтоване відхилення доводів відповідача.

     Ухвалою від  18.10.2004  Вищий  господарський  суд України за
касаційною скаргою порушив касаційне провадження у справі.

     Заслухавши суддю-доповідача   Уліцького   А.М.,   перевіривши
матеріали  справи,  Вищий  господарський  суд  України вважає,  що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

     Відповідно до ст.  2 Закону  України  "Про  плату  за  землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
         використання землі в Україні є платним. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної  плати,  що
визначається  залежно від грошової оцінки земель.  Розміри податку
за  земельні  ділянки,  грошову  оцінку   яких   не   встановлено,
визначаються   до  її  встановлення  в  порядку,  визначеному  цим
Законом.

     Власники земельних  ділянок,  земельних  часток   (паїв)   та
землекористувачі,  крім  орендарів та інвесторів - учасників угоди
про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

     Позивач не довів відсутність обставин використання  земельної
ділянки  шляхом здачі її у суборенду третім особам та отримання за
це плату.

     Суд першої інстанції  встановив  на  підставі  постанови  від
29.10.2002  Севастопольського  апеляційного  господарського суду у
справі N 2-6/6287-2002 між тими ж сторонами,  що  спірна  земельна
ділянка  по  цих справах фактично використовувалася позивачем і ці
обставини  позивач  не  спростував,  а  апеляційна  інстанція   не
обґрунтувала відхилення цього доводу.

     Оскільки використання землі є платним і фактичне використання
земельної ділянки позивачем не спростовано,  висновки  апеляційної
інстанції   щодо   звільнення   позивача  від  сплати  податку  за
відсутності у земельному кадастрі відомостей про користування  нею
позивачем,     відсутності     землевпорядної    документації    є
необґрунтованими  і  невідповідними  принципам  плати   за   землю
встановленим законодавством.

     Зважаючи на  викладене,  судова  колегія дійшла висновку,  що
постанова апеляційної інстанції  підлягає  скасуванню,  а  рішення
суду першої інстанції слід залишити без змін.

     Судові витрати слід віднести на позивача.

     Керуючись ст.ст.  107,  108,  111-5,  111-7,  111-9  - 111-12
ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий   господарський   суд   України
П О С Т А Н О В И В:

     1. Касаційну скаргу задовольнити.

     2. Постанову  Севастопольського  апеляційного  господарського
суду від 07.07.2004 у справі N 2-25/4128-2004 скасувати.

     3. Рішення господарського  суду  АР  Крим  від  06.04.2004  у

справі N 2-25/4128-2004 залишити без змін.