ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.12.2004 Справа N 17/25-04-854
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Одеси на постанову від 19.05.2004 року Одеського
апеляційного господарського суду у справі N 17/25-04-854
господарського суду Одеської області за позовом ДПІ у Київському
районі м. Одеси до СПД - фізичної особи В.І.І., СПД - фізичної
особи Ю.К., Приватної фірми "Лонвей Інтерпрайз" про визнання
договору купівлі-продажу від 30.01.2003 року недійсним, в судовому
засіданні взяли участь представники: від позивача - Коболева І.В.
(довіреність від 26.04.2004 р. N 6708); Федорінська О.П.
(довіреність від 23.03.2004 р. N 4800), від відповідача-1 - не
з'явились, від відповідача-2 - не з'явились, від відповідача-3 -
не з'явились, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області (суддя <...>)
від 13.02.2004 року по справі N 17/25-04-854 позов задоволено
частково; визнано недійсним з моменту укладання договір
купівлі-продажу від 03.01.2003 року, укладений між ПФ "Лонвей
Інтерпрайз" та СПД - фізичною особою В.І.І. на загальну суму
152000 грн.; припинено провадження по справі відносно відповідача
ПФ "Лонвей Інтерпрайз"; СПД - фізичну особу Ю.К. звільнено від
відповідальності; стягнуто з СПД - фізичної особи В.І.І. на
користь держави все одержане нею по договору від 30.01.2003 року,
а у разі неможливості стягнути одержане в натурі - вартість
отриманого товару ПФ "Лонвей Інтерпрайз" на загальну суму
152000 грн.; стягнуто з відповідача-1 до Державного бюджету
України державне мито в сумі 1562,50 грн.; стягнуто з
відповідача-1 на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді
<...>) від 19.05.2004 року по справі N 17/25-04-854 рішення
господарського суду Одеської області від 13.02.2004 року
скасовано, в позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь
відповідача-1 державне мито в сумі 781 грн. 25 коп.
В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.05.2004 року, посилаючись на порушення та неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
права, а саме: ст. 1 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
, приписів Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, 651
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
позивача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права в рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 30
січня 2003 року підприємство "Лонвей Інтерпрайз" з однієї сторони
взяло на себе зобов'язання продати покупцям суб'єктам
підприємницької діяльності - фізичним особам Ю.К. та В.І.І. з
другої сторони футболки у кількості 38000 шт. за ціною 4 гривні за
одиницю виробу на загальну суму 152000 грн., а СПД - фізична особа
Ю.К. та СПД - фізична особа В.І.І. зобов'язалися купити товар -
футболки у зазначеній кількості за ціною 4 грн. за одиницю на
загальну суму 152000 грн.
Зазначений договір укладений від імені СПД - фізичної особи
Ю.К. та СПД - фізичної особи В.І.І. покупців, хоча з боку покупців
договір завірений лише підписом й печаткою СПД В.І.І., з
зазначенням адреси, свідоцтва та ідентифікаційного коду. Крім
того, вартість товару на загальну суму 152000 грн. за договором
купівлі-продажу від 30.01.2003 згідно накладної без номера від
30.01.2003 року СПД В.І.І. сплатила у повному обсязі та отримала
товар (футболки) на загальну суму 152000 грн. за рахунок власних
коштів.
17.12.2003 року співробітниками податкової міліції
Маліновського району м. Одеси була здійснена перевірка складу N 2
орендного підприємства "Садко", розташованого за адресою <...>,
орендованого приватним підприємцем Ю.К., ідентифікаційний код
2349819072, зареєстрованого у ДПІ Київського району м. Одеси. У
ході перевірки було встановлено, що згідно договору оренди СПД -
Ю.К. орендував у АП "Садко" складські приміщення загальною
площею - 50 кв. м, у орендованих ним складських приміщеннях
зберігався товар, який належав йому та його дружині - В.І.І., яка
зареєстрована як СПД - фізична особа з 08.05.2002 року. Після
перевірки документів на футболки було встановлено, що СП ТОВ
"Лонвей Інтерпрайз" було у встановленому порядку ліквідовано і на
час укладання договору не існувало як юридична особа. У зв'язку з
цими обставинами футболки були вилучені зі складу АП "Садко" та
передані на зберігання ТОВ "Фірма Сігма".
22.01.2004 року ГВПМ ДПІ у Маліновському районі м. Одеси була
винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по
факту вилучення товару у СПД - фізичної особи Ю.К. на складі
АП "Садко", та який належить СПД В.І.І.
Встановивши у ході перевірки порушення закону, які мали місце
при укладанні договору купівлі-продажу від 30 січня 2003 року між
підприємством "Лонвей Інтерпрайз" з однієї сторони та суб'єктами
підприємницької діяльності - фізичними особами Ю.К. та В.І.І. з
другої сторони, ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулася до
господарського суду Одеської області з позовною заявою про
визнання цього договору купівлі-продажу недійсним.
Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами визнаються
дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути
односторонніми і дво- або багатосторонніми.
Згідно ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність
покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за
нього певну грошову суму. Суд першої інстанції вірно відзначив, що
спірний договір є фактично двостороннім, а наведена норма
встановлює права, і обов'язки за договором обох сторін.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництво" від
07.02.91 року N 698-XII ( 698-12 ) (698-12)
підприємницька діяльність
характеризується тим, що її здійснюють зареєстровані у порядку,
встановленому законодавством юридичні та фізичні особи з метою
отримання прибутку. Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 28.12.94 року N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
прийнятого Верховною Радою України на виконання ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юридичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності (далі - СПД) повинні сплачувати податок на прибуток,
отриманий від такої діяльності.
Відповідно до приписів ст.ст. 1, 8 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
обов'язковою передумовою здійснення
законної підприємницької діяльності фізичною або юридичною особою
є державна реєстрація такої особи як СПД. Тобто, підприємницькою
діяльністю мають право займатися виключно фізичні та юридичні
особи, які зареєстровані як СПД.
Контроль за виконанням кожним норм ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
й виданих на її виконання Законів України
покладений на органи державної податкової служби України.
Здійснення такого контролю з боку органів державної податкової
служби можливо лише за умови перебування особи на обліку у
відповідному за територіальністю органі державної податкової
служби.
Таким чином, на момент здійснення законної підприємницької
діяльності відповідна особа повинна бути належним чином
зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що має
підтверджуватися свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим
відповідним органом та перебувати на обліку у органі державної
податкової служби.
Рішенням господарського суду Одеської області від 5 листопада
2001 року по справі N 17-5-20/01-8871 задоволено позов ДПІ у
Приморському районі м. Одеси про скасування державної реєстрації
ПФ "Лонвей Інтерпрайз" у зв'язку з неподанням звітності до ДПІ з
01.05.2000 року. Згідно довідки Одеського обласного управління
статистики ПФ "Лонвей Інтерпрайз" (код 1038679) виключена з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Тобто на момент укладання угоди від 30.01.2003 року ПФ "Лонвей
Інтерпрайз" як СПД зареєстрована не була, та як платник податків
на податковому обліку не знаходилася, тому ПФ "Лонвей Інтерпрайз"
знаходилась поза межами державного контролю та не була спроможною
бути суб'єктом податкових та цивільних правовідносин у галузі
господарського обігу.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що
вищенаведене свідчить про створення ПФ "Лонвей Інтерпрайз" (код
21038679) штучних умов для уникнення відповідальності за несплату
податків, зборів та інших платежів до бюджету.
Договір купівлі-продажу від 30.01.2003 р., укладений між ПФ
"Лонвей Інтерпрайз" та СПД - фізичними особами Ю.К. та В.І.І.
суперечить інтересам держави та суспільства, порушує законодавство
діюче на момент виникнення зобов'язань, а саме ст.ст. 49, 224
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
ПФ "Лонвей Інтерпрайз" (код 21038679) після скасування
державної реєстрації та зняття з обліку в ДПІ продовжувала
протиправно займатися підприємницькою діяльності, яка направлена
на отримання прибутку.
Згідно ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на момент
укладення спірної угоди, угода, укладена з метою, суперечною
інтересам держави і суспільства, є недійсною за наслідками,
передбаченими цією статтею.
Як роз'яснено в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" від 28.04.78 р. N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
(в редакції
постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 р. N 15
( v0015700-98 ) (v0015700-98)
при розгляді справ про визнання угоди недійсною на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
судам слід мати на увазі, що
дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто
порушують основні принципи існуючого ладу.
До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Пунктом 17 цієї постанови ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
також роз'яснено,
що у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що
укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, суд на виняток із зазначених загальних правил все
виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у
відшкодування одержаного звертає в доход держави. При неможливості
передати майно в доход держави в натурі суд постановляє рішення
про стягнення його вартості.
Відповідно до пп. 7.3 п. 7 постанови Пленуму Вищого
господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення
однакового і правильного застосування законодавства про податки"
від 25.07.2002 року N 1056 ( v1056600-02 ) (v1056600-02)
доказами спрямованості
умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування
прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими
органами відомості про відсутність підприємства, організації
(сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання
недійсними в установленому чинним законодавством порядку
установчих (статутних) документів, про неподання податкової
звітності до органів державної податкової служби, про скасування
державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
З огляду на вищевикладене місцевий господарський суд дійшов
вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому
задоволенню.
Відносно наявності цивільно-правової відповідальності СПД -
фізичної особи Ю.К. суд дійшов правильного висновку про її
відсутність, оскільки договір купівлі-продажу був укладений від
імені СПД - фізичної особи Ю.К. та СПД - фізичної особи В.І.І. як
покупців, хоча з боку покупців договір завірений лише підписом та
печаткою СПД В.І.І., з зазначенням адреси, свідоцтва та
ідентифікаційного коду. Крім того, вартість товару на загальну
суму 152000 грн. за договором купівлі-продажу від 30.01.2003 року
згідно накладної без номера від 30.01.2003 року СПД В.І.І.
сплатила у повному обсязі та отримала товар (футболки) на загальну
суму 152000 грн. за рахунок тільки своїх коштів, що
підтверджується матеріалами справи та поясненнями СПД В.І.І. та
СПД Ю.К. Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і
обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу
РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які
хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема,
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Місцевий
суд, встановивши, що СПД Ю.К. не є стороною за договором
купівлі-продажу від 30.01.2003, звільнив його від
відповідальності. Колегія суддів вважає, що в цій частині рішення
суду підлягає зміні, оскільки відносно Ю.К. позивачу в позові має
бути відмовлено.
У зв'язку з ліквідацією у встановленому Законом порядку та
виключенням з Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України ПФ "Лонгвей Інтерпрайз" судом вірно
провадження у справі відносно цього відповідача припинено на
підставі п. 6 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито
покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з
інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених
позовних вимог. Оскільки судом встановлено, що відносно сторони,
яка діяла з умислом - ПФ "Лонвей Інтерпрайз" (на яку повинні були
бути покладені судові витрати), провадження у справі припинено, то
покладення лише з цих підстав судових витрат на відповідача-1 є
безпідставним.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та
відмовляючи в позові апеляційний суд мотивував свою позицію тим,
що відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до спірних правовідносин не застосовуються його положення, а
позивач заявив свої остаточні вимоги відповідно до ст. 207, 208
цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що первісними та остаточними позовними
вимогами позивача було визнання угоди недійсною, як такої, що
укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства. Посилання позивача на ст.ст. 207, 208 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
є лише правовим обґрунтуванням позову і не свідчить про
зміну позовних вимог. Суд зобов'язаний правильно застосувати до
спірних правовідносин відповідні правові норми, а не відмовляти в
позові лише у зв'язку з помилковим правовим обґрунтуванням
позовних вимог позивачем.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд
правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 49
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, та частково задовольнив позов, тому касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційної
інстанції - скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 5, 6 ч. 1 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси від
18.06.2004 року N 9739 на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 19.05.2004 року у справі N 17/25-04-854
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.05.2004 року у справі N 17/25-04-854 скасувати.
Рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2004
року змінити. Абзац четвертий викласти в наступній редакції:
"В позові відносно відповідача Ю.К. відмовити". Абзац шостий,
сьомий - виключити.
В іншій частині рішення господарського суду Одеської області
від 13.02.2004 року у справі N 17/25-04-854 залишити без змін.