ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2004 Справа N 22/617
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк - (головуючого),
М.Остапенка, В.Харченка,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони
(ДП МО) України "ХХХ"
на постанову від 04.11.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 22/617
за позовом ДП МО України "ХХХ"
До 1) Головного управління з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення
від наслідків Чорнобильської катастрофи
Н-ської області;
2) Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення
від наслідків Чорнобильської катастрофи
Про визнання недійсним договору та стягнення
2353647,50грн.
та зустрічним
позовом Головного управління з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи Н-ської
області
до ДП МО України "ХХХ"
про зобов'язання передати 1221,32 кв.м. житла
У судове засідання прибули представники сторін:
Відповідача -1 А.А.А. (дов. від 14.05.2003)
Відповідача -2 Б.Б.Б. (дов. від 07.08.2003)
Заслухавши суддю-доповідача Є.Борденюк, пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ДП МО України "ХХХ" (позивач) про визнання
недійсним договору №1 від 10.11.2000р. (далі Договір) та стягнення
2353647, 50 грн. мотивувалися тим, що відповідно до рішення
господарського суду м. Києва від 04.01.2002 №1/439 визнано
недійсним бюджетний залік, проведений за участю сторін Договору,
та у відповідності з яким укладався Договір. У подальшому, позивач
уточнив вимоги та просив з тих же мотивів Договір розірвати та
стягнути 2353647, 50 грн.
У зустрічному позові Головне управління з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи Н-ської області (відповідач) просить
зобов'язати позивача виконати зобов'язання за Договором шляхом
передачі житла.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.07.2003 №22/617
(суддя Шкурат А.М.) у первісному позові відмовлено, а зустрічний
позов задоволено повністю. Рішення мотивовано недоведеністю
позивачем позовних вимог, оскільки рішення господарського суду м.
Києва від 04.01.2002 №1/439 скасовано та залік є чинним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.11.2003 (колегія суддів: Л.Кондес, А.Верховець, С.Куровський)
рішення у справі залишене без змін з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та
неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду
справи.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,
виходячи з такого.
Так, при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій
було встановлено, що ДП МО України "ХХХ" та Головне управлінням з
питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи Н-ської облдержадміністрації
10 листопада 2000 року уклали договір № 1 на інвестування програми
забезпечення житлом постраждалих від наслідків від Чорнобильської
катастрофи, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати
відповідачу житло на суму 4000000 грн. в зв'язку з відновленням
взаємозаліку по протоколу № 561 Головного управління Державного
казначейства України від 20.07.1999р.
Головним управлінням Державного казначейства України 20.07.1999р.
було прийняте рішення № 561 про відновлення припиненого рішенням
від 26.03.1999р. № 244 бюджетного взаємозаліку за протоколом від
25.12.1997р. № 11561 між розпорядником коштів, який фінансується з
Державного бюджету України, та платником податків.
Зазначений взаємозалік на загальну суму 4000000 грн. був
проведений Головним управлінням Державного казначейства України на
виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16.05.1996р. №
526 "Про причини невиконання доходної частини бюджету та заходи
щодо удосконалення законодавства і підвищення відповідальності
керівників усіх рівнів за дотриманням бюджетної дисципліни"
( 526-96-п ) (526-96-п)
, від 17.04.1996р. № 537 "Про результати реалізації
законодавчих та інших нормативних актів, прийнятих на виконання
розпорядження Президента України від 22.05.1995р. № 88, та
додаткові заходи, спрямовані на подолання платіжної кризи і
зниження рівня інфляції" ( 537-96-п ) (537-96-п)
у відповідності із
Тимчасовими методичними вказівками про порядок проведення
взаємозаліку коштів з фінансування видатків у рахунок погашення
недоїмки за належними до бюджету платежами, затвердженими наказом
Міністерства фінансів України та Національного банку України від
23.09.1996р. № 200/84 ( v0200201-96 ) (v0200201-96)
. Учасниками цього
взаємозаліку виступали Міністерство України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи, Військова частина А ХХХ1,
правонаступником якої є ДП МОУ "ХХХ", та Ч-ський державний
сокоекстрактний завод (далі взаємозалік).
На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу
квартири на загальну суму 2353647,50 грн., в тому числі: квартири,
які розташовані в м. Я-ськ Н-ської області, загальною площею
1335,95 кв.м. на суму 1536342,50 грн. (акт передачі квартир №
36/2000 від 17.11.2000р.), квартири, які розташовані в м. Р-ськ
Н-ської області, загальною площею 640,70 кв.м., на суму 736805
грн. (акт передачі квартир № 35/2000 від 17.11.2000р.), які
розташовані в м. Я-ськ Н-ської області, загальною площею 70 кв.м.
на суму 80500 грн. (акт передачі квартир № 10/2002 від
04.01.2002р.).
Мотивуючи відмову у первісному позові господарські суди першої та
апеляційної інстанцій посилалися на те, що рішення Господарського
суду міста Києва від 4 січня 2002 року у справі № 1/439, яким
протокол № 11561 від 25.12.1997р. про проведення бюджетного
взаємозаліку на суму 4000000 грн., визнаний недійсним, а сам
взаємозалік був визнаний таким, що підлягає відміні, постановою
від 5 вересня 2002 року Київського апеляційного господарського
суду скасовано. Постановою від 28 листопада 2002 року Вищого
господарського суду України постанова Київського апеляційного
господарського суду від 5 вересня 2002 року залишена без змін.
Тобто, взаємозалік є чинним і підстав для розірвання договору
немає.
Проте, до таких висновків суд прийшов з порушенням норм
процесуального права. Так, відповідно до статті 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Так, у якості доказу у справі міститься рішення Господарського
суду міста Києва від 3 березня 2003 року № 41/132, яким визнаний
таким, що підлягає відміні бюджетний взаємозалік між ДП МОУ "ХХХ"
та державним бюджетом України, проведений згідно з протоколом №
11561 від 25.12.1997р. за участю Головного управління Державного
казначейства України, Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій, Ч-ського сокоекстрактного заводу, військової частини
А ХХХ1 на суму 4000000 грн., - тобто взаємозалік, який є підставою
взаєморозрахунків за Договором. Як вбачається із вищезазначеного
рішення, протокол № 11561 від 25.12.1997р. про проведення
бюджетного взаємозаліку між ДП МО України "ХХХ" та Державним
бюджетом України визнано таким, що підлягає відміні. Проте, ні
судом першої, ні судом апеляційної інстанції не перевірено
чинність вказаного рішення та не дано належної оцінки тому, яким
чином вказане рішення впливає на права та обов'язки сторін
Договору, оскільки основною умовою розрахунків по ньому є
наявність взаємозаліку. Не перевірено судовими інстанціями і те,
чи було відмінено взаємозалік за вказаним рішенням Державним
Казначейством та чи обліковується взаємозалік як відмінений у
відповідності з листом Державної податкової адміністрації України
№ 11663/10/19-0217 від 09.10.1998 "Про порядок відображення в
оперативному обліку відмінених протоколів взаєморозрахунків
(взаємозаліків)" ( v1663225-98 ) (v1663225-98)
.
Таким чином, висновок попередніх судових інстанцій про те, що
Договір є дійсним, а обов'язки взяті не себе сторонами за
договором є такими, що підлягають виконанню у відповідності з його
умовами ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи. З
урахуванням цього, є передчасним висновок суду і за зустрічним
позовом.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи, з урахуванням наведеного
вище, місцевому суду слід дати оцінку рішенню Господарського суду
міста Києва від 3 березня 2003 року № 41/132, перевірити чи було
відмінено взаємозалік за вказаним рішенням Державним Казначейством
та чи обліковується взаємозалік як відмінений у відповідності з
листом Державної податкової адміністрації України №
11663/10/19-0217 від 09.10.1998 "Про порядок відображення в
оперативному обліку відмінених протоколів взаєморозрахунків
(взаємозаліків)" ( v1663225-98 ) (v1663225-98)
.
Що ж стосується посилання заявника касаційної скарги про порушення
апеляційним судом норм процесуального права стосовно повідомлення
його належним чином про час та місце розгляду справи, то це
посилання не підтверджено доказами. Разом з тим, з матеріалів
справи вбачається, що згідно відміток суду, ухвали Київського
апеляційного суду від 07.10.2003 про прийняття апеляційної скарги
та призначення її розгляду на 14.10.2003, а також від 14.10.2003
про відкладення слухання справи через неявку представника позивача
(заявника апеляційної скарги) направлялися учасникам належним
чином. Тому, у касаційної інстанції відсутні підстави для визнання
цього порушення судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП МО України "ХХХ" задовольнити частково.
Рішення від 02.07.2003 господарського суду м. Києва, постанову від
04.11.2003 Київського апеляційного господарського суду у справі №
22/617 скасувати.
Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд.
Головуючий Є.Борденюк
Судді М.Остапенко
В.Харченко