ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2004 Справа N 15/352
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів: [...]
розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській
області
на постанову від 05.04.04
Харківського апеляційного господарського суду
у справі N 15/352
господарського суду Полтавської області
за позовом Холдінгової компанії "АвтоКраз"
до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області
до Управління Держказначейства у Полтавській області
до Кременчуцького відділення Держказначейства в Полтавській
області
про стягнення 12991954,04 грн.
та зустрічним позовом Кременчуцької ОДПІ у Полтавській
області
до Холдінгової компанії "АвтоКраз"
про спонукання до вчинення дій
за участю представників сторін: [...]
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 04.11.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.01.04
об'єднано справи NN 15/352, 15/353, 15/354, 15/356, 15/357,
15/358, 15/359, 15/360, 15/361, 15/362, 15/363, 15/364 в одну
справу, якій присвоєно N 15/352, задоволені позовні вимоги
позивача за первісним позовом та стягнено на користь Холдингової
компанії "АвтоКрАЗ" із Державного бюджету України 11973994 грн.
відшкодування по податку на додану вартість та 1017960,04 грн.
відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, з Кременчуцької об'єднаної державної податкової
інспекції на користь Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" стягнено
22100 грн. витрат по сплаті державного мита та 1534 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог за первісним позовом до другого
відповідача відмовлено.
В задоволенні позовних вимог Кременчуцької ОДПІ за
зустрічними позовними заявами відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.04.04 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.04,
вважаючи, що судом апеляційної інстанції порушені норми
матеріального права, в зв'язку з чим просить постанову
апеляційного господарського суду та рішення місцевого
господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській
області на постанову Харківського апеляційного господарського
суду, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що відповідно до вимог п. 7.7.2 статті 7 та п. 8.1 статті 8 Закону
України "Про податок на дану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачем на
підставі проведених у лютому, березні, липні, серпні, вересні,
квітні, листопаді, грудні 2002 р. та січні, лютому, березні,
травні, липні 2003 р. господарських операцій були подані першому
відповідачу податкові декларації по податку на додану вартість з
відображенням від'ємного значення податку на додану вартість та
сум бюджетного відшкодування.
Одночасно з податковими деклараціями позивачем були подані
розрахунки експортного відшкодування за лютий, березень, липень,
серпень, жовтень, листопад, грудень 2002 р. та січень, лютий,
березень, травень, липень 2003 р., а також вантажномитні
декларації, що підтверджують факти експортування товарів
відповідно до законодавства та завірені копії платіжних доручень
про оплату придбаних товарів у постачальників. Загальна сума
податку на додану вартість та експортного відшкодування, заявлена
позивачем до відшкодування, склала 11973994 грн.
Що стосується посилання в касаційній скарзі на статтю 12
Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
як на підставу відмови позивачу у задоволенні позовних
вимог, то слід зазначити, що відповідно до п. 11.4 статті 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть
здійснюватися лише внесенням змін до цього Закону.
Як зазначено в ч. 4 статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ставки, механізм справляння податків
та зборів (обов'язкових платежів), пільги щодо оподаткування не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами, крім
законів про оподаткування.
Згідно з ч. 7 вищеназваного Закону зміни і доповнення до
цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
, інших законів України про оподаткування
стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових
платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших
законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців
до початку бюджетного року і набирають чинності з початку нового
бюджетного року.
Відповідно до ч. 8 статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
всі інші закони України про
оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому
Законі.
Крім того, в ч. 2 статті 12 Закону України "Про державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
зазначено, що порядок
випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішніх
державних позик, а також нарахування відсотків по них
затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету
Міністрів України від 25.12.2003 р. N 2014 ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
затверджено "Порядок випуску, обігу, погашення облігацій
внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років".
В пункті 11 вищезазначеного Порядку вказано, що перелік набувачів
облігацій формується на підставі поданих платниками податків
виписки з реєстру та заяви про погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість облігаціями
внутрішньої державної позики.
Господарські суди встановили відсутність доказів подачі
позивачем чи відповідачем відповідної заяви до банку.
Що стосується посилання скаржника на невірне застосування
судами положень ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, то колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п. 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, їли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника в установі
банку, що його обслуговує або шляхом вдачі казначейського чеку.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного в
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120%
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. Платник податку має право в будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів з бюджету.
Стаття 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює лише особливості оподаткування операцій,
мається на увазі податком на додану вартість з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України.
В п. 8.1 названої статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що платник
податку має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого розрахунку, тобто розрахунку
експортного відшкодування. А в п. 8.6 вищезазначеної статті
передбачено, що експортне відшкодування надається протягом 30
календарних днів, наступних за днем подання розрахунку експортного
відшкодування.
Оскільки в абзаці 5 п. 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю, то судова колегія вважає, що
експортне відшкодування, не сплачене платнику податку в
установлений строк, також є бюджетною заборгованістю і до відносин
щодо нарахування відсотків при її несвоєчасній сплаті повинні
застосовуватись загальні положення Закону України "Про податок на
додану вартість", тобто правила абзацу 5 п. 7.7.3 статті 7
вищевказаного Закону, де прямо зазначено, що суми, не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку і нараховуються відсотки.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області
залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.04.04 у справі N 15/352 залишити без змін.