ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2004 Справа N 6/6/03-23/72
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Мижиєвський М.М.
від відповідача: Гришко Р.Ю., Єгорова Ю.В.
розглянувши касаційну скаргу Казенного підприємства
"Науково-виробничий комплекс "Іскра"
на рішення Господарського суду Запорізької області від
12.02.2004 р. у справі N 6/6/03-23/72 Господарського суду
Запорізької області за позовом Казенного підприємства
"Науково-виробничий комплекс "Іскра"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Казенний електромашинобудівний завод "Іскра" звернувся до
Господарського суду Запорізької області з позовом до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 11.11.2002 р. N 0001520201/0.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від
13.01.2003 р. (суддя Л.С. Місюра), яке постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 11.04.2003 р. (судді:
Л.П. Кагітіна, Н.Д. Коробка, О.В. Юхименко) залишене без змін, в
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
24.11.2003 р. рішення Господарського суду Запорізької області від
13.01.2003 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 11.04.2003 р. у справі N 6/6/03 скасовано,
а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За новим розглядом справи, якій присвоєно N 6/6/03-23/72,
здійснено заміну Казенного електромашинобудівного заводу "Іскра"
на його правонаступника, Казенне підприємство "Науково-виробничий
комплекс "Іскра". Рішенням Господарського суду Запорізької області
від 12.02.2004 р. (суддя І.В. Садовий) в задоволені позовних вимог
Казенному підприємству "Науково-виробничий комплекс "Іскра"
відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької
області від 12.02.2004 р., Казенне підприємство
"Науково-виробничий комплекс "Іскра" подало касаційну скаргу, в
якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги. Свою вимогу Казенне підприємство
"Науково-виробничий комплекс "Іскра" мотивує тим, що рішення
прийняте з порушенням та не правильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.4.2 п. 5.4
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, постанови Кабінету Міністрів України "Про розмір
витрат платника податків на професійну підготовку" ( 1461-97-п ) (1461-97-п)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжя доводить безпідставність вимог Казенного підприємства
"Науково-виробничий комплекс "Іскра" та правомірність прийнятих
попередніми судовими інстанціями судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши правильність застосування місцевим
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра"
підлягає задоволенню частково.
Відповідачем проведена перевірка позивача на предмет
дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з
01.01.2000 р. по 30.06.2002 р., про що складено акт, за
результатами якого прийнято повідомлення-рішення N 0001520201/0
від 11.11.2002 р. Зазначеним повідомленням-рішенням позивачу
донараховано податкове зобов'язання по прибутковому податку з
громадян у розмірі 13988,15 грн. та штрафні санкції у розмірі
27963,30 грн. Підставою для нарахування податкового зобов'язання з
прибуткового податку стало те, що, на погляд відповідача, позивач
виплачував своїм робітникам доходи в вигляді плати за їх навчання
в українських учбових закладах, проте ці доходи в місячний
сукупний доход цих робітників включено не було, що призвело до
зменшення прибуткового податку з громадян.
Порядок оподаткування доходів громадян у період, за який було
здійснено відповідачем перевірку, встановлювався Декретом Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
,
відповідно до ст. 1 якого платниками прибуткового податку
(суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні
громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що
мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в
Україні.
Згідно ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
об'єктом оподаткування у
громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел, як на території України, так і за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного
оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної
роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов'язків,
у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами
підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання
за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності своїм працівникам
матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі,
крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного
доходу, визначених у статті 5 цього Декрету. Таким чином, до
сукупного оподатковуваного доходу крім інших зараховуються доходи,
що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств
своїм працівникам матеріальних і соціальних благ.
Обов'язок здійснювати підготовку кваліфікованих спеціалістів
та їх професійне навчання покладено на підприємство ст. 26 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, згідно ч. 3 якої
підприємство здійснює підготовку кваліфікованих робітників та
спеціалістів, їх економічне і професійне навчання у власних
навчальних закладах або за угодами в навчальних закладах,
підпорядкованих державним органам освіти, іншим відомствам і
підприємствам. Проте, із аналізу даної правової норми не випливає,
що здійснення професійної підготовки та перепідготовки
підприємством є наданням матеріального або соціального блага
робітникам підприємства, оскільки така професійна підготовка та
перепідготовка пов'язана з господарською та економічною діяльністю
самого підприємства. Тому такі витрати підприємства не можуть бути
особистим доходом його працівників та не можуть включатися до
їхнього сукупного оподатковуваного доходу.
Згідно ч. 3 п.п 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, до валових
витрат включаються, зокрема, витрати платника податку, пов'язані з
професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого
платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових
відносинах з таким платником податку, в українських закладах
освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником
податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та
розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів
України. Таким чином, до сукупного оподатковуваного доходу
працівників позивача не може включатися плата за навчання у разі,
якщо позивачем укладено контракт з українським закладом освіти на
професійну підготовку (перепідготовку) спеціалістів відповідного
позивачу профілю; фізична особа не відноситься до категорії
пов'язаної особи (п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств"); витрати на навчання включаються до складу
валових витрат. Проте, господарським судом не було досліджено
угоди, які знаходяться в матеріалах справи та не досліджено даних
обставин.
Крім того, господарським судом не враховано приписи ч. 3
п. 5.21 Інструкції про прибутковий податок з громадян,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 21.04.1993 р. N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
на виконання ст. 23
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, яка діяла у період виникнення спірних
правовідносин.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
порушено вищезгадані правові норми, то прийняте рішення підлягає
скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що місцевим господарським судом не було
встановлено обставини справи, які мають значення для правильного
вирішення даного господарського спору, а касаційній інстанції таке
право не надано, то справа підлягає направленню на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Казенного підприємства "Науково-виробничий
комплекс "Іскра" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від
12.02.2004 р. у справі N 6/6/03-23/72 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.