ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2004 Справа N 31/94
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., суддів: Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Фінансовий Союз банк",
м. Дніпропетровськ на постанову від 27.05.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі господарського суду
N 31/94 Дніпропетровської області за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Мерідіан", м. Дніпропетровськ до
Акціонерного комерційного банку "Технобанк", м. Дніпропетровськ
про стягнення 80000 грн., за участю представників сторін: від
позивача - Клименко Р.Ю., від відповідача - не з'явилися,
В С Т А Н О В И В:
Відповідач - Акціонерний комерційний банк "Технобанк"
перереєстровано в Закрите акціонерне товариство "Фінансовий Союз
банк", який є правонаступником відповідача.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
15.03.2004, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 27.05.2004, задоволено позов
Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан" до Акціонерного
комерційного банку "Технобанк" про стягнення 80000 грн.
заборгованості по сплаті відсотків.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивач свої договірні
зобов'язання перед відповідачем виконав належним чином. В той час,
в порушення вимог ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
відповідач припинив виплату відсотків, чим порушив
свої договірні зобов'язання.
Умовами договору та законодавством (Інструкція про порядок
регулювання діяльності банків в Україні), що регулює діяльність
банківських установ, передбачено можливість лише тимчасового
призупинення виплати відсотків за користування банком грошовими
коштами, а не припинення їх нарахування та виплати.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду, скаржник просить її
скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних
вимог відмовити, посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права.
Скаржник зазначає, що відповідно до умов угоди про залучення
коштів на умовах субординованого боргу та вимогам банківського
законодавства, яке регулює ці правовідносини, у банка не було
збільшення валових витрат, за рахунок яких нараховуються на
сплачуються відсотки по коштам, залученим на умовах
субординованого боргу.
Крім того, зазначає скаржник, при винесенні постанови
апеляційним судом не дано правової оцінки тим нормам
законодавства, які спеціально регламентують відносини між
інвестором та банком відповідно до банківського законодавства.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіан" та
Акціонерним комерційним банком "Технобанк" 23.11.2000 укладено
угоду про залучення коштів на умовах субординованого боргу,
відповідно до умов якої ТОВ "Меридіан" передає, а Банк залучає
грошові кошти у національній валюті на умовах субординованого
боргу з подальшим врахуванням цих коштів до капіталу банку для їх
цільового використання строком на десять років до 23.11.2010. За
користування залученими коштами Банк зобов'язується своєчасно
сплачувати Інвестору відсотки згідно діючого законодавства
України.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що на виконання взятих
зобов'язань, позивачем перераховано на користь відповідача
2000000,00 грн. Але в період з 01.04.2002 до 01.04.2003 Банк
відсотки за користування грошовими коштами не сплачував.
Відповідно до п. 2.6 угоди (з урахуванням додаткової угоди
від 06.06.2002) та п. 3.8 Інструкції про порядок регулювання
діяльності банків в Україні ( z0841-01 ) (z0841-01)
у разі погіршення
фінансового стану банку сплата відсотків може бути призупинена за
ініціативою банку або за вимогою до банку з боку НБУ.
Зазначеними вище положеннями спірної угоди та Інструкції
( z0841-01 ) (z0841-01)
передбачається тимчасове призупинення сплати
відсотків за субординованим боргом в період погіршення фінансового
стану банку, але зазначені положення не свідчать про припинення
банком нарахування та виплати відсотків.
Посилання скаржника на те, що при винесенні спірного рішення
господарським судом порушено вимоги ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, перевірені судом
апеляційної інстанції і відхилені як необґрунтовані, оскільки суд
першої інстанції, не вказавши норму права, якою він керувався при
розгляді справи, правильно розглянув позов по суті.
Суд першої та апеляційної інстанції при винесенні
оскаржуваних рішень повно і всебічно з'ясували фактичні обставини
справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача, так і
запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2004
у справі N 31/94 без змін.