ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
07.10.2004 Справа N 20/305
(Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 2 грудня 2004 року)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...], розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства по газопостачанню і газифікації "Дніпрогаз" на
постанову від 25.02.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі N 20/305 господарського суду
Дніпропетровської області за позовом дочірньої компанії "Газ
України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",
м. Київ, до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і
газифікації "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ,
про стягнення 5032054,31 грн.,
за участю представників сторін: від позивача
[...], від відповідача [...], В С Т А Н О В И В:
В серпні 2003 року дочірня компанія "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як
правонаступник реорганізованої дочірньої компанії "Торговий дім
"Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
пред'явила в суді позов до відкритого товариства по газопостачанню
та газифікації "Дніпрогаз" про стягнення боргу за отриманий
природний газ в сумі 4027585,90 грн., інфляційних в сумі
416733,30 грн., 3% річних в сумі 307802,32 грн., пені в сумі
279932,79 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25.09.2003 (суддя [...]) позов задоволено частково.
Стягнуто 4444319,20 грн. основного боргу з врахуванням
індексу інфляції, 3 % річних в сумі 307802,32 грн., пені в сумі
26756,0 грн.
Господарський суд при прийнятті рішення виходив з
обґрунтованості вимог позивача.
Враховуючи, що відповідач передає отриманий від позивача газ
населенню, яке не в повному розмірі та несвоєчасно за нього
розраховується, зменшив розмір пені до 26756,0 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.02.2004 (судді: [...]) рішення змінено і викладено в
наступній редакції: "Позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" на користь дочірньої
компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 4420822,40 грн.
основного боргу з урахуванням інфляції, 172129,06 грн. річних,
2000,0 грн. пені".
Змінюючи рішення господарського суду, апеляційний
господарський суд послався на п. 6.2 договору, укладеного між
сторонами, вказавши, що річні і пеня повинні розраховуватись з
суми 2247035,29 грн. - суми боргу, стягнутого з населення.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство по
газопостачанню і газифікації "Дніпрогаз" просить рішення
господарського суду і постанову апеляційного господарського суду
скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи,
порушення норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовими інстанціями встановлено та з матеріалів справи
вбачається, що 18.01.2000 року між сторонами укладено договір
N 10/16-54, відповідно до якого позивач зобов'язався передати
відповідачу у 2000 році природний газ для потреб населення, а
відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації
"Дніпрогаз" - прийняти його і оплатити на умовах даного договору.
Позивач зобов'язання виконав, а відповідач свої зобов'язання в
частині оплати виконав не повністю. Згідно акта звірки розрахунків
між сторонами від 06.08.2003 та відзиву на позовну заяву
заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду
складала 4027585,90 грн.
В період апеляційного оскарження рішення відповідач сплатив
позивачу 23496,80 грн., про що апеляційний господарський суд
зазначив в постанові.
Проте сума основного боргу стягнута апеляційним господарським
судом з урахуванням інфляції у розмірі 4420822,40 грн., тобто сума
боргу та інфляційних не розмежована і в постанові не зазначено
основний борг та інфляційні.
Законом України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного
кодексу Української РСР" (Закон від 8 жовтня 1999 року N 1136-XIV
( 1136-14 ) (1136-14)
, Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 48, ст. 420)
стаття 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
викладена в такій редакції:
"Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,
на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів".
У Прикінцевих положеннях ( 1136-14 ) (1136-14)
передбачено, що цей
Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з
прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з
оплатою населенням комунальних послуг.
Як встановлено господарськими судами, заборгованість ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" перед ДК "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникла і
внаслідок несплати та прострочення сплати населенням комунальних
послуг, оскільки відповідач забезпечує газом населення
м. Дніпропетровська.
Господарськими судами в судових рішеннях зазначено, що з
населення за рішеннями судів загальної юрисдикції стягнуто
2247035,29 грн.
Проте ця обставина не була врахована судами при вирішенні
спору.
Позов задоволено не тільки в частині стягнення основного
боргу, який не розмежовано з інфляційними, а також у частині
стягнення пені, 3% річних.
Враховуючи, що господарськими судами не встановлена сума
основного боргу окремо від інфляції, судові рішення підлягають
скасуванню не тільки в частині стягнення пені, інфляційних, 3%
річних, а й основного боргу.
Окрім того, при розгляді цього спору судом мають бути
враховані положення статті 1 Закону України "Про реструктуризацію
заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні
послуги, спожиті газ та електроенергію" ( 554-15 ) (554-15)
, де
передбачено, що заборгованість з квартирної плати (плати за
утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-,
газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення
побутового сміття та рідких нечистот; далі - житлово-комунальні
послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або
квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності
цим Законом (1 липня 2003 року) перед надавачами
житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60
місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату
реструктуризації.
Статтею 5 Закону ( 554-15 ) (554-15)
встановлено, що на суму
реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня
житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед
постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що
використовуються для надання послуг.
Крім того, необхідно взяти до уваги протокол N 49 від
08.06.2004 року засідання правління Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" щодо реструктуризації заборгованості
відкритих акціонерних товариств з газопостачання та газифікації
перед ДК "Газ України" та заборгованості ДК "Газ України" перед
НАК "Нафтогаз України".
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене
і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню і газифікації "Дніпрогаз" задовольнити.
Постанову від 25.02.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 25.09.2003 господарського суду
Дніпропетровської області у справі N 20/305 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.