ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 03/486-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача Верещак М.О. дов. від 14.06.2004 р.
відповідачів не з'явились, про час і місце слухання справи
повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
на постанову від 01.03.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N 03/486-03 господарського суду Харківської області
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі
м. Харкова
до
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-92",
м. Харків
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна
зернова компанія", м. Черкаси
про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Київському районі міста
Харкова звернулась до господарського суду Харківської області з
позовною заявою про визнання на підставі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною угоди, укладеної між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Гарант-92", м. Харків та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Регіональна зернова компанія",
м. Черкаси за договором купівлі-продажу N 73 від 01.09.02 року, як
такої, що укладена з боку останнього з метою, завідомо суперечною
інтересам держави.
Рішенням від 13 січня 2004 року у справі N 03/486-03
господарського суду Харківської області в позовній заяві
відмовлено з огляду на:
- недоведеність позивачем факту укладення оскаржуваної угоди
з умислом порушення інтересів держави та суспільства;
- недоведеність факту, що оскаржувану угоду укладено та
підписано саме повноважною вчинити ці дії особою
- те, що позивачем не доведено, яка саме суперечна інтересам
держави та суспільства мета переслідувалась під час укладання
угоди.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Київському районі міста Харкова Харківський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Харківської області від 13 січня 2004 року в апеляційному порядку,
постановою від 01.03.2004 року залишив його без змін з тих же
підстав.
Крім того, апеляційний суд в постанові зазначив, що позивачем
фактично були змінені підстави позову, тобто у апеляційній скарзі
підставою для визнання угоди недійсною було заявлено також і
стаття 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Тобто, позивачем
у апеляційній інстанції фактично змінені підстави позову, що є
порушенням норм господарського процесу, оскільки, відповідно до
статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду у суді.
Державна податкова інспекція у Київському районі міста
Харкова подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу, в якій просить постанову від 01.03.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду у справі скасувати і прийняти
нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а
саме: відповідач настоює, що оспорювана угода укладена з метою
противної інтересам держави і суспільства і відповідно до
статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
визнається
недійсною.
Крім того, відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що
судом неповно досліджені обставини справи та не оцінені всі наявні
докази. Зокрема, судом не прийнято до уваги, що оскаржувана угода
підписана особою, яка на підприємстві Товариства з обмеженою
відповідальністю "Регіональна зернова компанія", м. Черкаси ніколи
не робила; письмові пояснення директора Товариства з обмеженою
відповідальністю "Регіональна зернова компанія" про відсутність
взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю
"Гарант-92", та про те що оскаржувану угоду не було укладено.
Також судом не прийнята до уваги експертна довідка, де
вказано що печатка, яка стоїть на документах Товариства з
обмеженою відповідальністю "Гарант-92" не співпадає з оригіналом.
У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ" Регіональна зернова
компанія" проти доводів касаційної скарги заперечує посилаючись на
доведеність обставин, на підставі яких прийняті рішення та
постанова та просить залишити їх в силі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутнього
у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин,
встановлених у справі судами першої чи апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, є недійсною.
Пленум Верховного суду України в Постанові "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на
приховування від оподаткування прибутків та доходів у Постанові
Пленуму Верховного суду України "Про заходи щодо забезпечення
однакового і правильного застосування законодавства про податки"
від 25.07.2002 р. зазначені, зокрема, надані податковими органами
відомості про відсутність підприємства, організації /сторони
угоди/ за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними
в у встановленому чинним законодавством порядку
установчих /статутних/ документів, про неподання податкової
звітності до органів податкової служби, про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Згідно приписам статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
/у редакції, що діяла до 01.01.2004 р./, якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною
з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності умислу лише у однієї сторони все одержане нею за угодою
повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або
належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Як вбачається з матеріалів справи суди першої та апеляційної
інстанцій приймаючи судові акти виходили з того, що відповідачем
не доведено існування умислу у сторін на укладання спірної угоди з
метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
При цьому судами не надано оцінку наявним в матеріалах справи
доказам, а саме: поясненням працівників ТОВ "Регіональна зернова
компанія", довідці експертно-криміналістичній лабораторії N 39,
приєднаним до справи за клопотанням відповідача але не оціненим
належним чином, відповідно до вимог статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, відповідно статті 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судових
рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки
всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення
для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у даній
справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
13.01.2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 01.03.2004 року у справі N 03/486-03
господарського суду Харківської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Харкові задовольнити частково.