ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2004 Справа N 16/97
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України у м. Сєвєродонецьку Луганської
області (далі - Фонд соціального страхування)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.07.2004 зі справи N 16/97
за позовом відкритого акціонерного товариства "Об'єднання
"Склопластик", м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Фонду соціального страхування
про встановлення страхового внеску та стягнення 7306,81 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Тютюннікова Є.О.,
відповідача - Горбулінської Д.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від
30.04.2004 (суддя Бородіна Л.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон) право
визначати порядок і строки здійснення страхових внесків надано
Фонду соціального страхування, тому він в межах своєї компетенції
встановив порядок і строки здійснення страхових внесків у наказі
від 03.07.2003 N 185 ( v0185583-03 ) (v0185583-03)
"Про затвердження Порядку
повідомлення страхувальників про розміри страхових внесків
відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України
"Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Наказ
N 185). Виконання Наказу є обов'язковим для страхувальника.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
01.07.2004 (суддя Волков Р.В. - головуючий, судді
Запорощенко М.Д., Москальова І.В.) назване рішення скасовано з
мотивів неправомірного перерахунку відповідачем тарифу у період з
01.05.03 по 26.06.03, оскільки постановою Кабінету Міністрів
України від 27.06.2003 N 985 ( 985-2003-п ) (985-2003-п)
"Про внесення змін до
Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та
організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання"
тариф у розмірі 2,29% позивачу було встановлено лише з 27.06.2003,
тобто з моменту прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів
України.
Фонд соціального страхування звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі
рішення місцевого господарського суду. Касаційну скаргу мотивовано
тим, що місцевим господарським судом правильно застосовано норми
Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
та Наказу N 185 ( v0185583-03 ) (v0185583-03)
, виданого в
межах повноважень названого Фонду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено таке:
- позивач був віднесений до 13-го класу професійного ризику
виробництва, що підтверджується повідомленням відповідача N 363;
- у зв'язку із внесенням згідно з постановою Кабінету
Міністрів України від 27.06.2003 N 985 ( 985-2003-п ) (985-2003-п)
змін до
постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 N 1423
( 1423-2000-п ) (1423-2000-п)
та відповідною зміною Класифікації галузей
економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва
відповідач направив позивачу повідомлення N 11000363 про його
віднесення до 46 класу професійного ризику виробництва та
встановлення страхового тарифу 2,29%.
Спір виник з тих підстав, що позивач вважає неправомірним
встановлення йому страхового тарифу в розмірі 2,29% з 01.05.2003,
оскільки з моменту набрання чинності, тобто 01.05.2003, Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про страхові тарифи
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 660-15 ) (660-15)
для 13 класу
встановлювався тариф 1,03%. Тому, на думку позивача, з 01.05.2003
до 26.07.2003 саме за цим тарифом він мав сплачувати страхові
внески.
Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
передбачено встановлення страхових
тарифів відповідно до класів професійного ризику виробництва.
Дійсно, з набранням чинності з 01.05.2003 Законом України від
03.04.2003 N 660-IV ( 660-15 ) (660-15)
"Про внесення змін до Закону
України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
(далі - Закон від 03.04.2003) було змінено класи професійного
ризику виробництва та відповідно змінено розміри страхових тарифів
до цих класів. Для 13 класу цим Законом встановлювався тариф у
розмірі 1,3%. Проте, відповідно до Закону від 03.04.2003 не лише
встановлено нові тарифи для відповідних класів, але й змінено
кількість самих класів з огляду на те, що вони не відповідали
попереднім класам. Тому застосування тарифів, зазначених у цьому
Законі, для позивача з 01.05.2003 (що було здійснено апеляційним
господарським судом), хоча позивачеві новий клас ще не
встановлювався (порядок його визначення встановлено лише із
внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від
27.06.2003 N 985 ( 985-2003-п ) (985-2003-п)
до постанови Кабінету Міністрів
України від 13.09.2000 N 1423 ( 1423-2000-п ) (1423-2000-п)
не можна визнати
правомірним.
З огляду на викладене постанова апеляційного господарського
суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням
цим судом норм матеріального права.
Разом з тим, у зв'язку з неправильним застосуванням норм
матеріального права підлягає скасуванню також і рішення місцевого
господарського суду.
Так, на момент набрання чинності Законом від 03.04.2003
( 660-15 ) (660-15)
визначення класів професійного ризику виробництва було
передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000
N 1423 ( 1423-2000-п ) (1423-2000-п)
, якою затверджено Порядок визначення
страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання. У додатку до
цього Порядку вміщено Класифікацію галузей економіки та видів
робіт за професійним ризиком виробництва, згідно з якою і
визначалися відповідні класи. Постановою Кабінету Міністрів
України від 27.06.2003 N 985 ( 985-2003-п ) (985-2003-п)
було внесено зміни до
постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 N 1423 та
змінено визначення класів залежно від видів економічної
діяльності. Відповідно до статті 5 Указу Президента України від
10.06.1997 N 503/97 ( 503/97 ) (503/97)
"Про порядок офіційного
оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності"
нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають
чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання
ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів
України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають
чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих
виданнях. Відповідно до статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закони та інші нормативно-правові акти не мають
зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або
скасовують відповідальність особи. Тому застосування відповідачем
постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 985 для
визначення класів професійного ризику виробництва можливе лише
після набрання нею чинності. Отже, застосування встановленого
відповідно з цією постановою класу професійного ризику відповідача
з 01.05.2003 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до статті 4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України)
господарський суд не застосовує акти державних та інших органів,
якщо ці акти не відповідають чинному законодавству.
Оскільки відповідно до частини сьомої статті 47 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
розрахунок
розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться
Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до
Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та
організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, то
господарським судам у розгляді даного спору слід було встановити,
з якого саме часу позивачеві було встановлено відповідачем клас та
тариф до прийняття Закону від 03.04.2003 ( 660-15 ) (660-15)
та коли йому
було встановлено новий тариф, а також різницю між сумами, які
позивачеві належало сплатити відповідачу за новим та попереднім
тарифами у спірний період (з 01.05.2003 по 26.07.2003), з
урахуванням моменту набранням чинності постановою Кабінету
Міністрів України від 27.06.2003 N 985 ( 985-2003-п ) (985-2003-п)
.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог
частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття
судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи
і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону
( 1105-14 ) (1105-14)
.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Сєвєродонецьку задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
30.04.2004 та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 01.07.2004 зі справи N 16/97 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.