ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
28.09.2004 Справа N 169/16-2004
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 2 грудня 2004 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів [...] розглянув касаційну скаргу
Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції на
постанову від 15.07.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 169/16-2004 господарського суду Київської області
за позовом ТзОВ "Тетерів", Київська обл., смт Іванків, до
Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції відділення
державного казначейства в Іванківському районі
про повернення з державного бюджету 9230132 грн. акцизного збору
В С Т А Н О В И В:
У справі взяли участь представники від позивача: [...], від
відповідачів: Іванківської міжрайонної державної податкової
інспекції - [...], довір. N 106/1/25 від 10.01.2004, [...], довір.
N 8713/10/25 від 27.09.2004, [...], довір. N 8719/10/25 від
27.09.2004, [...], довір. N 8781/10/25 від 24.05.2004; Відділення
державного казначейства в Іванківському районі - [...], довір.
N 03/03-443 від 22.09.2004, [...], довір. у справі.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2004
позовні вимоги задоволено повністю з тих підстав, що
9230132,80 грн. акцизного збору було перераховано в держбюджет
помилково і повинні бути повернуті позивачу на підставі п. 5
ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
(суддя [...]).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.07.2004 апеляційна скарга Іванківської МДПІ залишена без
задоволення. Рішення місцевого суду було змінено в частині
розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. Апеляційна інстанція повторно розглянула справу і дійшла
висновку, що вимоги позивача місцевим судом задоволені
обґрунтовано. Спір виник внаслідок бездіяльності Іванківської
МДПІ, яка не подала у відділення казначейства подання щодо
повернення надміру сплаченого акцизного збору (колегія суддів у
складі: [...]).
Іванківська МДПІ Київської області в касаційній скарзі
просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції
скасувати, в позові відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення
та постанова винесені з неправильним застосуванням ст. 1 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
; ст. 1 Закону
України "Про порядок встановлення ставок податків і зборів
(обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також
пільг щодо оподаткування" від 14.10.98 N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
; ст. 2
Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові
вироби" від 15.09.95 N 329/95-ВР ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
, зі змінами та
доповненнями; неправильно застосовані норми матеріального права -
ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
від 27.02.91 N 791а-XII ( 791а-12 ) (791а-12)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх судових інстанцій встановили наступне.
Позивач є виробником алкогольних напоїв на підставі ліцензії
серії АА N 126308 від 14.12.2001. Він видавав 1 відповідачу
податкові векселі, які підтверджували його зобов'язання у термін
до 90 календарних днів, починаючи від дня видачі векселя, сплатити
суму акцизного збору, яка розрахована за ставками для цієї
продукції.
Свідоцтвом про державну реєстрацію позивача від 26.04.2001
підтверджено, що він розташований в смт. Іванків Київської
області, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених
до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи, затвердженого постановою КМУ N 106
( 106а-91-п, 106б-91-п ) (106а-91-п, 106б-91-п)
від 23.07.91, віднесене до зони
гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 27.02.91 "Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
підприємства,
об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах
гарантованого добровільного відселення та посиленого
радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім
платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.
В 2003-2004 роках акцизний збір підлягав зарахуванню до
доходів загального фонду Державного бюджету. Таким чином, видача
позивачем податкових векселів, які підтверджують його зобов'язання
сплатити суму акцизного збору, і включення суми векселів до
розрахунків акцизного збору не відповідає зазначеному в ч. 1 ст. 7
Закону України від 27.02.91 "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
.
На підставі абз. 1, 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України від
21.12.2001 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивач подав 1 та 2 відповідачу уточнені розрахунки акцизного
збору за спірний період і заявою N 227 від 08.04.2004 (а.с. 77-80)
просив повернути надміру сплачений акцизний збір в розмірі
9230132 грн. 80 коп. 1 відповідач подання у відділення
держказначейства на повернення надміру зарахованих в бюджет коштів
не подав.
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями
факти та обставини справи колегія суддів вважає, що вони дійшли
обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Попередні
судові інстанції правильно вказали, що позивач на підставі ст. 7
Закону України "Про правовий режим території, що зазнала
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 791а-12 ) (791а-12)
не є платником акцизного збору. За таких обставин у
нього не виникає зобов'язання видавати податкові векселі. Доводи
скаржника про неправильне застосування судами Законів України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, "Про порядок встановлення
ставок податків і зборів, інших елементів податкових баз, а також
пільг щодо оподаткування" ( 171-14 ) (171-14)
, "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
до уваги не
приймаються. Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" визначено, що встановлення і скасування податків і
зборів, а також пільг їх платникам, здійснюються Верховною Радою
України.
Верховною Радою України неодноразово вносилися зміни та
доповнення до Закону України "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
щодо виключення певних пільг по
оподаткуванню, однак пільга по оплаті акцизного збору залишена без
змін, в зв'язку з чим є чинною на даний час.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами встановлюється система
оподаткування, податки і збори.
Виходячи з наведеного, система оподаткування та пільг щодо
оподаткування підприємств, які розташовані у зонах гарантованого
добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю,
визначена ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" N 791а-XII ( 791а-12 ) (791а-12)
від 27.02.91.
Не заслуговують на увагу і доводи МДПІ про те, що ст. 16
зазначеного вище Закону ( 791а-12 ) (791а-12)
у зоні гарантованого
добровільного відселення заборонено будівництво нових та
розширення діючих підприємств. Ця стаття встановлює не загальну
заборону на будівництво, а лише на будівництво підприємств,
безпосередньо не пов'язаних з умовами життя та праці населення в
цій зоні.
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що спір по
суті розглянутий правильно, відповідно діючим вимогам
процесуального та матеріального права, які регулюють
правовідносини сторін, що склалися. Підстави для скасування
постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2000 у
справі N 169/16-2004 господарського суду м. Києва - без змін.