ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2004 N 11/29-04-495
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В. розглянув
касаційну скаргу фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю, м. Іллінці Вінницької області (далі - Фірма
"Люстдорф") на рішення господарського суду Одеської області від
06.04.2004 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 09.06.2004 зі справи N 11/29-04-495 за позовом Фірми
"Люстдорф" до відкритого акціонерного товариства "Балтський
молочно-консервний комбінат дитячих продуктів", с. Білине
Балтського району Одеської області (далі - ВАТ "Балтський
молочно-консервний комбінат дитячих продуктів") про заборону
реклами та визнання порівняння в рекламі неправомірним, а реклами
недобросовісною та зустрічним позовом ВАТ "Балтський
молочно-консервний комбінат дитячих продуктів" до Фірми "Люстдорф"
про припинення порушення авторських прав, припинення
розповсюдження реклами позивача та відшкодування збитків у сумі
56000 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Г. (за довіреністю Фірми "Люстдорф"), відповідача - не
з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.04.2004
(колегія суддів у складі: Власова С.Г. - головуючий, судді
Мишкіна М.А. і Малярчук І.А.) у задоволенні вимог первісного та
зустрічного позовів відмовлено повністю. Мотивами цього рішення
суду першої інстанції стосовно відмови у первісному позові
зазначено те, що Фірмою "Люстдорф" не доведено порушення ВАТ
"Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів" норм
чинного законодавства України про заборону недобросовісної реклами
та про захист від недобросовісної конкуренції. Мотивами рішення
суду першої інстанції стосовно відмови у зустрічному позові
зазначено те, що ВАТ "Балтський молочно-консервний комбінат
дитячих продуктів" не доведено порушення Фірмою "Люстдорф"
належних йому майнових авторських прав.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
09.06.2004 (колегія суддів у складі: Таценко Н.Б. - головуючий,
судді Сидоренко М.В. і Савицький Я.Ф.) скасовано рішення
господарського суду Одеської області від 06.04.2004 у частині
відмови у задоволенні вимог первісного позову про визнання
порівняння в рекламі неправомірним, а рекламу недобросовісною;
припинено провадження у цій частині вимог первісного позову на
підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК); в інший
частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Часткове
скасування рішення суду першої інстанції мотивоване судом
апеляційної інстанції, з посиланням на приписи статей 10, 11 та 26
Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
, тим, що до компетенції
судів не віднесено розгляд по суті вимог первісного позову про
визнання порівняння в рекламі неправомірним, а реклами
недобросовісною.
У касаційній скарзі від 07.07.2004 до Вищого господарського
суду України Фірма "Люстдорф" просить скасувати рішення
господарського суду Одеської області від 06.04.2004 та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2004 у
частині відмови у задоволенні вимоги первісного позову про
заборону реклами та передати справу на новий розгляд до суду
першої інстанції. Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції
у розгляді справи порушено вимоги статей 33, 43 та 84 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, а судом апеляційної інстанції - вимоги частини першої
статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники ВАТ "Балтський молочно-консервний комбінат дитячих
продуктів" в судове засідання не з'явились. Відповідачем подано
письмове клопотання від 20.09.2004 про відкладення розгляду справи
з огляду на неможливість присутності у судовому засіданні його
єдиного представника, який володіє необхідною інформацією про
обставини справи. Касаційною інстанцією відмовлено у задоволенні
клопотання у зв'язку з тим, що названа ВАТ "Балтський
молочно-консервний комбінат дитячих продуктів" причина відсутності
у судовому засіданні його представника не є поважною.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ТОВ "Огілві енд Мазер" (виконавець) та Фірмою "Люстдорф"
(замовник) укладено договір підряду від 21.04.2003, згідно з
умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується
виконати відповідно до даного договору роботи з розробки нової
торговельної марки, маркетингової концепції, концепції
позиціювання, назви, слогану, дизайну, упаковки, її просування та
ідеї телевізійного ролику за певну суму у строк до 15.05.2003; за
актами замовником прийнято виконані роботи, а саме розробку назви
ТМ "Буренка", слогану, дизайну упаковки та ідеї телевізійного
ролику;
- Фірмою "Люстдорф" (замовник) та ТОВ "Волна Юг" (виконавець)
укладено договір про надання рекламних послуг від 01.07.2003,
відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання
надати замовнику рекламні послуги, а саме здійснити рекламну
компанію молока замовника;
- на виконання договору про надання рекламних послуг від
01.07.2003 ТОВ "Волна Юг" (замовник) та ТОВ "Огілві енд Мазер"
(Агенція) укладено угоду на рекламні послуги від 18.08.2003 (далі
- Угода), відповідно до умов якої Агенція мала надати рекламні
послуги та виконання рекламного матеріалу, а саме розробку
стратегії бренда, створення рекламних ідей, рекламних стратегій і
кампаній, підготовку реклами у завершеній формі та направлення її
відповідним ЗМІ для оприлюднення; відповідно до умов Угоди усі
права, правовий титул та інтерес, створений Агенцією, у тому числі
авторські права та права промислової власності стосовно усіх
матеріалів, текстової реклами, предмету та тематики реклами,
переходять до замовника з моменту повної оплати;
- ТОВ "Максімайз - Україна" (Агентство) та ТОВ "Огілві енд
Мазер" (замовник) укладено договір від 20.08.2003, відповідно до
умов якого Агентство за завданням і за рахунок замовника приймає
на себе зобов'язання з виконання робіт із розміщення рекламних
матеріалів замовника в ефірі телеканалів національного та
регіонального телебачення України, у друкованих ЗМІ та комплексу
пов'язаних з цим робіт.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої
інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Фірмою "Люстдорф"
не доведено факту передачі їй від ТОВ "Волна Юг" майнових
авторських прав на використання рекламних відеороликів про ТМ
"Буренка" з назвами "Одуванчик", "Кузнечик", "Романтика", у тому
числі комп'ютерної графіки, монтажу та кольорокорекції,
використаних у цих творах.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
наявність у діях відповідача за первісним позовом ознак
недобросовісної та порівняльної реклами.
Суд апеляційної інстанції, аналізуючи зміст приписів статей
10, 11 та 26 Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
(далі -
Закон), дійшов помилкового висновку про необхідність припинення
провадження зі справи на підставі пункту 1 частини першої статті
80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
у частині вимог первісного позову про визнання
порівняння в рекламі неправомірним, а рекламу недобросовісною.
Визначення термінів порівняльної та недобросовісної реклами
міститься у статті 1 Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
.
Відповідно до статті 10 Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
:
"1. Недобросовісна реклама забороняється.
2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна
особа.
3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають
органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону"
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
.
Згідно з положеннями статті 11 Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
:
"1.Відносини, які виникають у зв'язку з порівняльною
рекламою, регулюються законодавством України про захист від
недобросовісної конкуренції.
2.Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе
рекламодавець.
3. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним
приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього
Закону" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
.
Відповідно до припису частини 1 статті 26 Закону
( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
:
"Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу
здійснюють у межах своїх повноважень:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів;
Антимонопольний комітет України - щодо дотримання
законодавства про захист економічної конкуренції;
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
- щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності".
Відповідно до статті 7 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
:
"Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами,
роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта
(підприємця).
Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо
наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені
фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для
інформування споживачів".
Отже, у названих законах України не передбачено такого
судового способу захисту прав та інтересів, як визнання реклами
недобросовісною та визнання порівняння в рекламі неправомірним.
Такі способи захисту можуть бути надані лише органами державної
влади, визначеними у статті 26 Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
. Тому позивач
за первісним позовом звернувся до суду за способом судового
захисту, що не передбачений законом. Здійснюючи правосуддя, суд
захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений
законами України. Верховним Судом України у його постанові від
13.07.2004 N 04/338 зі справи N 10/732 викладено його правову
позицію, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет
позову не відповідає встановленим законом або договором способам
захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти
провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Тому є помилковим
висновок постанови суду апеляційної інстанції про необхідність
припинення провадження зі справи у частині вимог первісного позову
про визнання порівняння в рекламі неправомірним, а реклами
недобросовісною.
У рішеннях судових інстанції не досліджувалося питання про
визнання, зазначеними у частині 1 статті 26 Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
,
органами відповідно до їх компетенції, реклами відповідача за
первісним позовом недобросовісною та визнання порівняння в цій
рекламі неправомірним. Відповідні факти мають значення для
висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення
вимоги первісного позову про заборону реклами, що відповідає
визначеному у законі способу судового захисту.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій порушено приписи
частини першої статті 47 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та
частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому рішення судових інстанцій у справі підлягають
скасуванню, а ця справа - передачі до суду першої інстанції на
новий розгляд. У новому розгляді справи господарському суду
необхідно визначити на підставі поданих сторонами доказів
наявність чи відсутність підстав для задоволення первісного та
зустрічного позовів.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу фірми "Люстдорф" у формі товариства з
обмеженою відповідальністю зі справи N 11/29-04-495 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від
06.04.2004 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 09.06.2004 з цієї справи скасувати.
3. Справу N 11/29-04-495 передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.