ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2004 Справа N 4/9
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М.,
Палій В.М., розглянувши касаційну скаргу Державного комітету
України з державного матеріального резерву на рішення
господарського суду м. Києва від 12.12.2003 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2004 року у
справі N 4/9 господарського суду м. Києва за позовом Державного
комітету України з державного матеріального резерву до
відповідачів Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України", Відкритого акціонерного товариства "Центренерго",
Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", Відкритого
акціонерного товариства "Західенерго", Державного підприємства
"Харківська ТЕЦ-5", Міністерства палива та енергетики України,
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про
повернення матеріальних цінностей державного резерву, стягнення
719466000 грн. штрафних санкцій за участю представників:
Держкомрезерву - Кирилюк Р.І., Раєнок В.А., Щербак Є.М.;
ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" - Дєдуш С.В.;
ВАТ "Центренерго" - Пруднік С.І., ВАТ "Дніпроенерго" - не
з'явилися; ВАТ "Західенерго" - Галецький В.Г., Сивак А.П.; ДП
"Харківська ТЕЦ-5" - не заявилися; Мінпаливенерго - не заявилися;
НАК "Нафтогаз України" - Кость І.Ю., Негреша М.Ю.;
ГПУ - Штихно О.В. - старший прокурор відділу; В С Т А Н О В И Л А:
Державний комітет України з державного матеріального резерву
України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом та
просив суд:
- зобов'язати Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України" повернути до державного резерву самовільно відчужений
природний газ у кількості 1 млрд. куб. м;
- стягнути з відповідача 719466000 грн., у т.ч. штраф у
розмірі 330000000 грн. та 389466000 грн. пені (т. 1 а.с. 2-4)
В обгрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що
відповідачем самовільно, без відповідних нарядів на відпуск
природного газу, відпущено з державного резерву 1 млрд. куб. м
природного газу підприємствам Міністерства палива та енергетики
України.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2003 р. до
участі у справі в якості відповідачів залучені: Відкрите
акціонерне товариство "Центренерго", Відкрите акціонерне
товариство "Дніпроенерго", Державна акціонерна енергогенеруюча
компанія "Західенерго", Державне підприємство "Харківська ТЕЦ-5",
Міністерство палива та енергетики України, Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України" (т. 1 а.с. 46-48).
Перший відповідач у справі - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України" у відзиві на позов заявлені вимоги не визнав, вказуючи на
те, що відпуск матеріальних цінностей з державного резерву
здійснений ним на підставі розпорядження Кабінету Міністрів
України від 21.12.99 р. N 1432 ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
, яким дозволено
відпустити в грудні 1999 р. тепловим електростанціям Міненерго в
порядку тимчасового позичання 1 млрд. куб. метрів природного газу.
На виконання зазначеного розпорядження відібрано 1 млрд. куб. м
природного газу, з яких 792462,952 тис. куб. м спожито генеруючими
компаніями Міненерго, а 202537,048 тис. куб. м фактично
використано АК "Київенерго" (т. 1 а.с. 49-50, 98).
Відповідач у справі - ВАТ "Центренерго" заявлені вимоги
відхилило, оспорюючи право власності позивача на відпущений обсяг
природного газу (т. 1 а.с. 82-83).
Відповідач у справі - ВАТ "Дніпроенерго" у відзиві на позов
заявлені вимоги відхилило. При цьому відповідач вказував, що не є
особою, яка повинна відповідати за заявленим позовом (неналежний
відповідач), оскільки відсутні докази самовільного відчуження ним
матеріальних цінностей державного резерву. Також зазначає, що
здійснив відбір природного газу в порядку тимчасового позичання в
об'ємі 272670,858 куб. м за умовами договору N 412-ДПО/24 від
24.12.99 р. (т. 1 а.с. 67-68).
Відповідач у справі - ДАЕК "Західенерго" у відзиві на позов
зазначило, що отримало природний газ у кількості 149706,094 тис.
куб. м на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від
21.12.99 р. N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
відповідно до акта
прийому-передачі, який позивачем не підписувався (т. 1 а.с. 54).
У подальшому зазначений відповідач у справі замінений судом
його правонаступником - ВАТ "Західенерго" (т. 2 а.с. 128-136).
Відповідач у справі - Державне підприємство "Харківська
ТЕЦ-5" у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило з тих підстав,
що не є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей
державного резерву. Поряд з цим, відповідач підтвердив отримання
ним в порядку тимчасового позичання природного газу, строк
повернення якого продовжений постановою Кабінету Міністрів України
від 28.12.2002 р. N 2045 ( 2045-2002-п ) (2045-2002-п)
до 01.01.2023 р.
(т. 1 а.с. 74-75).
Відповідач у справі - ДП "Харківська ТЕЦ-5" замінена його
правонаступником - ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" відповідно до постанови
Вищого господарського суду України від 30.09.2003 р.
(т. 1 а.с. 293-298).
Відповідач у справі - Міністерство палива та енергетики
України, вважаючи себе неналежним відповідачем, у відзиві просить
у позові відмовити. Відповідач вказує, що природний газ, спожитий
енергогенеруючими компаніями, отриманий ними в порядку тимчасового
позичання на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від
21.12.99 р. N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
(т. 1 а.с. 80-81).
Відповідач у справі - НАК "Нафтогаз України" у відзиві на
позов заявлені вимоги відхиляє з огляду на те, що відсутні
підставі для відповідальності перед позивачем за заявленими
позовними вимогами. Так, відповідач стверджує, що: не є зберігачем
природного газу державного резерву; не надано доказів отримання
ним у грудні 1999 р. природного газу з державного резерву
(т. 2 а.с. 17-19).
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2003 р. у
позові щодо ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" відмовлено;
щодо інших відповідачів - ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго",
ВАТ "Західенерго", ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", Міністерства палива та
енергетики України, НАК "Нафтогаз України" провадження у справі
припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(т. 2 а.с. 128-136).
Відмовляючи у задоволенні заявлених до ДК "Укртрансгаз"
вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відпуск ДК
"Укртрансгаз" природного газу енергогенеруючим компаніям у
кількості 1 млрд. куб. м з державного резерву здійснено на
підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.99 р.
N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
і правомірність передачі, порядок та умови
повернення у подальшому підтверджені відповідними актами Кабінету
Міністрів України.
В частині вимог щодо залучених судом до участі у справі
відповідачів - ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго", ВАТ
"Західенерго", ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", Міністерства палива та
енергетики України, НАК "Нафтогаз України" провадження у справі
припинено за відсутності між зазначеними особами і позивачем
предмета спору та підтриманням позивачем вимог лише щодо ДК
"Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.03.2004 р. рішення господарського суду м. Києва від
12.12.2003 р. залишено без змін (т. 2 а.с. 183-187).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Державний комітет України з державного матеріального резерву
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить їх скасувати, прийнявши рішення щодо
задоволення заявлених вимог.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
та неправильне застосування норм матеріального і процесуального
права, а саме: ст.ст. 19, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
;
ст.ст. 4, 151, 161, 162, 413, 416, 423, 424 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
;
ст.ст. 12, 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв"
( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
; п. 15 Порядку формування, розміщення та проведення
операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 р.
N 1129 ( 1129-97-п ) (1129-97-п)
; ст.ст. 34, 43, 84, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач у справі - ВАТ "Західенерго" у відзиві на
касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить
прийняті у справі судові акти залишити без змін.
Відповідач у справі - ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" у відзиві на
касаційну скаргу, просить її частково задовольнити, а прийняті
судові акти скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Предметом позову, за яким порушено провадження у справі, є
повернення матеріальних цінностей до державного резерву та
накладення штрафних санкцій; підставою заявленого позову -
самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву
відповідальним зберігачем.
Загальні принципи формування, розміщення, зберігання,
використання державного резерву визначені Законом України "Про
державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
.
Так, в силу ст. 2 Закону ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, відповідальне
зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання
закладених до державного резерву матеріальних цінностей у
постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання
йому права користування цими матеріальними цінностями до прийняття
у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного
резерву. При цьому, відповідно до п. 10 ст. 14 Закону за
самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних
цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному
зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100%
вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту
відчуження, а також пеня з суми їх обсягу за кожний день до
повного їх повернення.
Відповідно до ст. 11 Закону ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, запаси матеріальних
цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в
установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання
матеріальних цінностей державного резерву. При цьому частина
запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися
на промислових, транспортних, сільськогосподарських,
постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і
організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Порядок приймання матеріальних цінностей, що закладаються до
державного резерву, визначений нормами Порядку формування,
розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями
державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 08.10.97 р. N 1129 ( 1129-97-п ) (1129-97-п)
.
Так, відповідно до п. 10 Порядку ( 1129-97-п ) (1129-97-п)
, матеріальні
цінності вважаються закладеними до державного резерву після
підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного
зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів
складського обліку.
АТ "Укгазпром", правонаступником якого є ДК "Укргазпром" НАК
"Нафтогаз України", є відповідальним зберігачем матеріальних
цінностей державного резерву, оскільки судами встановлено, що ним
підписані приймальні акти за формою N Р-16 на закладений до
державного резерву природний газ. При цьому відсутність
відповідного договору у письмовій формі на момент закладення
матеріальних цінностей до державного резерву та їх відчуження не
спростовує факту взяття на себе АТ "Укргазпром" зобов'язань щодо
зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що
підтверджується фактом, який встановлено судами, підписання
відповідних актів.
Водночас, посилання суду апеляційної інстанції на те, що
закладені матеріальні цінності, визначені родовими ознаками, на
підставі ст. 423 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
перейшли у власність ДК
"Укргазпром" НАК "Нафтогаз України", помилкові.
Так, нормами спеціального закону, а саме, ст. 10 Закону
України "Про державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
,
встановлено, що матеріальні цінності державного резерву
закладаються на зберігання без надання права користування цими
матеріальними цінностями.
Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву
визначений ст. 12 Закону ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
та п. 12-20 Порядку
( 1129-97-п ) (1129-97-п)
.
Так, відповідно до ст. 12 Закону ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, державний
резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може
використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України. При
цьому, за змістом п. 2 цієї норми, відпуск матеріальних цінностей
з державного резерву здійснюється, зокрема, у порядку тимчасового
позичання.
Згідно п. 5 ст. 12 Закону ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
(в редакції, чинній на
момент прийняття розпорядження щодо відпуску), відпуск
матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового
позичання на строк понад шість місяців та з незнижуваного запасу
провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому
визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних
цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. При
цьому, якщо відпуск матеріальних цінностей з державного резерву
провадиться у порядку позичання, одержувач (позичальник) -
підприємство, установа або організація на основі контракту
(договору) подає гарантійне зобов'язання про повернення
матеріальних цінностей до державного резерву. В контракті
(договорі) повинно бути передбачено спосіб забезпечення
зобов'язання одержувача (позичальника) у вигляді застави або
банківської гарантії або фінансової гарантії відповідно органів
місцевого самоврядування або органів державної влади.
Як встановлено судами, 21.12.99 р. Кабінетом Міністрів
України прийнято розпорядження N 1432-р ( 1432-99-р ) (1432-99-р)
, відповідно
до якого дозволено Державному комітету України з державного
матеріального резерву відпустити в грудні 1999 р. тепловим
електростанціям Міненерго в порядку тимчасового позичання 1 млрд.
куб. м природного газу для потреб підприємств енергетичного
комплексу із сплатою щомісяця 0,5% вартості відпущеного газу за
користування. Зазначеним розпорядженням Міненерго зобов'язано
повернути природний газ до державного резерву в обсягах,
відпущених згідно з цим розпорядженням, у травні-червні 2000 р.
У подальшому відповідними рішеннями Кабінету Міністрів
України строк повернення матеріальних цінностей державного резерву
продовжено.
На виконання вищевказаного розпорядження позивачем укладено
відповідні договори з безпосередніми отримувачами природного газу,
п. 4.1 яких передбачав, що відпуск природного газу здійснюється
після надання застави, банківської або фінансової гарантії
відповідно органів місцевого самоврядування або органів державної
влади, шляхом оформлення нарядів на відпуск.
Зазначені пункти договорів відповідають вимогам п. 5 ст. 12
Закону ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
.
Як встановлено при вирішенні спору по суті та перегляді
прийнятого рішення в апеляційному порядку, одержувачі матеріальних
цінностей державного резерву відповідні гарантії не надали, у
зв'язку з чим позивач наряди на відпуск не видав, між тим, ДК
"Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" здійснило відпуск
матеріальних цінностей державного резерву в обсязі 1 млрд. куб. м.
Враховуючи положення вищенаведених норм матеріального права,
які не прийняті до уваги судами, відпуск матеріальних цінностей з
державного резерву здійснено вказаним відповідачем самовільно без
відповідного розпорядження центрального органу виконавчої влади,
що здійснює управління державним резервом.
Отже, суди дійшли помилкового висновку щодо безпідставності
заявлених позивачем вимог до ДК "Укртрансгаз " НАК "Нафтогаз
України".
Щодо припинення провадження у справі за вимогами до залучених
судом відповідачів - ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго",
ВАТ "Західенерго", ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", Міністерства палива та
енергетики України, НАК "Нафтогаз України", колегія суддів
погоджується з висновками судів про відсутність спору між
позивачем та зазначеними особами, з огляду на помилкове залучення
вказаних осіб до участі у справі в якості відповідачів судом.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду м. Києва
від 12.12.2003 р. в частині відмови у позові до ДК "Укртрансгаз"
НАК "Нафтогаз України" та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 04.03.2004 р. щодо залишення без змін
рішення суду першої інстанції в цій частині підлягають скасуванню
з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову до
вказаної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений,
стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру
задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати
державного мита; а в силу п. 5 вказаної норми, суми, які
підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги
перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з
розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на
відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Державного комітету України з державного
матеріального резерву задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2003 р. у
справі N 4/9 в частині відмови у позові щодо ДК "Укртрансгаз" НАК
"Нафтогаз України" та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 04.03.2004 р. в частині залишення рішення
суду першої інстанції у зазначеній частині без змін - скасувати.
3. Позовні вимоги Державного комітету України з державного
матеріального резерву щодо ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"
задовольнити.
4. Зобов'язати Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України" повернути до державного резерву 1 млрд. куб. м природного
газу.
5. Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України" на користь Державного комітету України з державного
матеріального резерву 330000000 грн. штрафу та 389466000 грн.
пені.
6. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
12.12.2003 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 04.03.2004 р. залишити без змін.
7. Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз
України":
- в доход державного бюджету 3400 грн. державного мита в
рахунок оплати позову, апеляційної та касаційної скарг;
- на користь ДП "Судово-інформаційний центр" 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Доручити видати накази на виконання пп. 4, 5, 7
резолютивної частини даної постанови господарському суду м. Києва.