ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2004 Справа N 32/830
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...> за участю представників: позивача: О. - дов. від 28.05.2004,
відповідача: К. - дов. від 08.09.2004, розглянувши у Державної
податкової інспекції у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Солом'янському районі м. Києва на постанову від 28.04.2004
Київського апеляційного господарського суду у справі N 32/830
господарського суду м. Києва за позовом Акціонерного товариства
фірми "Укргазбуд" до Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 00001071701/0 від 27.06.2002 ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва, В С Т А Н О В И В:
АТФ "Укргазбуд" заявлена до суду вимога про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 00001071701/0 від
27.06.2002 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, яким до
товариства на підставі Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
застосовано фінансові санкції в сумі 1279854,40 грн.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт N 59/23-311
від 18.06.2002 про результати перевірки дотримання вимог
податкового законодавства БМУ-16 АТФ "Укргазбуд", в якому
зафіксовано, зокрема, перевищення норм залишку готівки в касі,
видача готівки без отримання повного звіту за попередньо видану
готівку та наявності невідзвітованих коштів.
Рішенням від 25.12.2003 господарського суду м. Києва
(суддя Х.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 00001071701/0 від 27.06.2002 ДПІ у Солом'янському районі
м. Києва.
Рішення суду мотивоване відсутністю у податкового органу
законодавчих підстав застосовувати передбачену Законом України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедуру
стягнення штрафних санкцій, в тому числі, й шляхом прийняття
податкового повідомлення-рішення щодо порушень порядку обігу
готівки, оскільки штраф за порушення касової дисципліни не
передбачений Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
як один з видів податків або зборів.
За апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
Київський апеляційний господарський суд (судді: Н. - головуючий,
М-к, М.), переглянувши рішення господарського суду в апеляційному
порядку, постановою від 28.04.2004 залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права, зокрема, Законів України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
, зі змісту яких, на думку заявника,
випливає право податкового органу застосовувати штрафні санкції в
разі виявлення порушень за результатами здійснення перевірки.
Заявник наголошує, що дія Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в частині процедури
узгодження штрафних санкцій, порядку виписки та вручення
податкового повідомлення-рішення розповсюджується й на штрафні
санкції за порушення обігу готівки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою
Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають
рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі
підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в
межах затвердженого ліміту каси. Пунктом 2.15 цього ж Положення
передбачено, що видача готівкових коштів під звіт на відрядження
здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів
України. Видача готівкових коштів під звіт проводиться з кас
підприємств за умови звітування у встановленому порядку
відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами.
Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій
за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
встановлена відповідальність за порушення юридичними особами всіх
форм власності, фізичними особами - громадянами України,
іноземними громадянами та особами без громадянства, які є
суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу
готівки у національній валюті, що встановлюються Національним
банком України, у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення
встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному
розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за
перевищення встановлених строків використання виданої під звіт
готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного
звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків
виданих під звіт сум.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході
здійснення судового провадження, підставою застосування ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва штрафних санкцій згідно Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
стали зафіксовані в
акті перевірки порушення позивачем наведених норм з регулювання
обігу готівки.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Приписами статті 2 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим
Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу,
органами державної податкової служби на підставі матеріалів
проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної
служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх
справ України в установленому законодавством порядку та в
розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день
одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Тобто, встановивши порушення, податкові органи повинні
прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах,
встановлених законом.
У разі невиконання такого рішення контролюючого органу, сума
штрафу стягується на підставі рішення суду.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва, яким позивачу визначено суму
штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки, прийняте на
підставі приписів підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового
повідомлення як письмового повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму, визначену контролюючим
органом.
Визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура погашення розповсюджується на
зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, господарські суди
першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про
відсутність у органів державної податкової служби правових підстав
для прийняття податкових повідомлень-рішень за процедурою,
встановленою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
стосовно порушень норм з регулювання обігу
готівки.
З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення
та постанова у справі прийняті у відповідності нормами
матеріального права, підстав для їх зміни чи скасування не
вбачається.
Керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 25.12.2003 господарського суду м. Києва та
постанову від 28.04.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 32/830 господарського суду м. Києва залишити без
змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.