ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2004 Справа N 34/270а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької
області
на постанову від 30.03.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 34/270а господарського суду Донецької області
за позовом Малого приватного підприємства "Кентавр"
до Мангуської МДПІ Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Аляб'єв М.К. (довіреність від 20.09.2004 р.)
від відповідача Гайдамакіна Н.І. (довіреність від
16.09.2004 року N 9906109/10-013)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від
04.12.2003 року (суддя Кододова О.В.), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
30.03.2004 року (головуючий суддя - Колядко Т.М., судді
Скакун О.А., Мирошниченко С.В.) у справі N 34/270а позов
задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Мангуської МДПІ Донецької області N 0000082600/0 від
06.06.2003 року, стягнуто з відповідача на користь позивача судові
витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та послуг з
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу
у сумі 118 грн.
В касаційній скарзі Мангуська МДПІ Донецької області просить
постановлені по справі судові акти скасувати та прийняти нове
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на
порушення господарським судом норм матеріального та процесуального
права, а саме: п.8.2 п.8 розділу 2 Інструкції про прибутковий
податок з громадян, затвердженої наказом ДПА України N 12
( z0064-93 ) (z0064-93)
від 21.04.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 09.06.1993 року під N 64, пп.17.1.9 п. 17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181), ст. 1, 21, 22, 24, 32, 36
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що у відповідача
були відсутні повноваження визначати суму податкового зобов'язання
у якості контролюючого органу на підставі результатів перевірки,
здійсненої у рамках кримінальної справи; перевірка, на підставі
якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, здійснена
відповідачем не у передбачений законодавством спосіб.
Колегія суддів вважає, що якщо акт в цілому узгоджується з
вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин,
що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення
встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для
визнання його недійсним.
Колегія суддів відзначає, що суть даного спору фактично
зводиться до правильності донарахування відповідачем позивачу
податкового зобов'язання, яке в свою чергу залежить від
встановлення судом факту дотримання позивачем вимог податкового
обліку та сплати податків.
Суд будь-яких фактів щодо бухгалтерського та податкового
обліку операцій за якими було здійснене донарахування, а також
обставин щодо сплати донарахованих податків, не встановив, чим
припустився процесуального порушення у вигляді неповноти
встановлення обставин справи. З огляду на це, незрозуміло на
підставі яких саме встановлених обставин справи суд дійшов
висновку стосовно того, що діючим законодавством, а саме нормами
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, не встановлено вимог щодо попереднього
нарахування та сплати прибуткового податку, що обумовлює
помилковість застосування відповідачем пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17
Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
при визначенні позивачеві суми штрафної
(фінансової) санкції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий
розгляд. При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і
повно перевірити обставини по справі, проаналізувати їх та інші
докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо
належних способів доказування у даній справі і прийняти рішення у
відповідності до вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Мангуської МДПІ Донецької області від
29.04.2004 р. N 2965/10 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 30.03.2004 року по справі N 34/270а
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від
04.12.2003 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 30.03.2004 року по справі N 34/270а -
скасувати.
Справу N 34/270а направити до Господарського суду Донецької
області на новий розгляд.