ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2004 Справа N 4/4167-19/497(336/11-484)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий), Панченко Н.П., Плюшка І.А.
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали
Іноземної фірми "Inkom Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A."
на постанову від 14.04.2004 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 336/11-484 (4/4167-19/497) господарського суду
Львівської області
за позовом Іноземної фірми "Inkom Kereskedelmi es Szoldatio
Kft V.A."
до ВАТ "Західенерго"
треті особи Міністерство палива та енергетики України, ДП
"Енергоринок"
про розірвання контракту та стягнення коштів
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Хурсевич В.А. (дов. від 25.04.2003),
відповідача Сивик А.П. (дов. від 03.09.2004 N 32-1066),
Приянчук І.В. (дов. від 20.09.2004 N 32-1157),
третьої особи Мамонов Д.В. (дов. від 13.09.2004)
В С Т А Н О В И В:
Іноземна фірма "Inkom Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A." у
вересні 2001 року звернулась в господарський суд Вінницької
області з позовом до Ладижинської ТЕС про розірвання контракту
N 1135-01/5-5104 від 18.01.1995 між фірмою "Інком" та Ладижинською
ТЕС у зв'язку з невиконанням зобов'язань покупцем; визнання права
власності фірми "Інком ЛТД" на 238903224 квт. год. електроенергії,
що вироблена і знаходиться у Ладижинської ТЕС; стягнення з
Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Західенерго"
7645831,5 дол. США збитків.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2001
у справі N 336/11-484 замінено первісного відповідача -
Ладижинську ТЕС належним відповідачем - ВАТ "Західенерго" в особі
Ладижинської ТЕС.
У листопаді 2002 р. позивач звернувся до господарського суду
Вінницької області з клопотанням про виключення з його позовної
заяви вимогу про визнання права власності на 2389032224 квт/г.
електроенергії та зменшення позовних вимог в частині стягнення
збитків до 6059240 дол. США.
Рішенням господарського суду Вінницької області від
11.12.2002 у справі N 336/11-484 позов задоволено частково.
Контракт N 1135-01/5-5104 від 18.01.1995, укладений між фірмою
"Inkom Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A." та Ладижинською ГРЕС
розірвано; стягнуто з ВАТ "Західенерго" на користь фірми "Inkom
Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A." 5666609,32 дол. США збитків; в
стягненні 392654,68 дол. США збитків відмовлено; провадження у
справі в частині визнання права власності фірми "Інком ЛТД" на
238903224 квт/год. електроенергії, що вироблена і знаходиться у
Ладижинської ТЕС, та стягнення з ВАТ "Західенерго" 1586591,50 дол.
США збитків припинено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
22.05.2003 рішення господарського суду Вінницької області від
11.12.2002 у справі N 336/11-484 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2003
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
22.05.2003 та рішення господарського суду Вінницької області від
11.12.2002 у справі N 336/11-484 скасовано, справу передано на
новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.12.2003
у справі N 4/4167-19/497 залучено до участі у справі треті особи
без самостійних вимог: Міністерство енергетики та палива України
та Державне підприємство "Енергоринок".
Рішенням господарського суду Львівської області від
08.01.2004 у справі N 4/4167-19/497 позовні вимоги задоволено
частково. Розірвано контракт N 1135-01/5-5104 від 18.01.1995,
укладений між фірмою "Inkom Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A." та
Ладиженською ТЕС; стягнуто з ВАТ "Західенерго" на користь фірми
"Inkom Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A." 5666609,32 дол. США
збитків, в стягненні суми збитків 392654,68 дол. США відмовлено.
Провадження у справі в частині визнання права власності фірми
"Інком ЛТД" на 238903224 квт/год. електроенергії, що вироблена і
знаходиться у Ладиженської ТЕС, та стягнення з ВАТ "Західенерго"
1586591,50 дол. США збитків припинено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.04.2004 у справі N 4/4167-19/497 рішення господарського суду
Львівської області від 08.01.2004 у справі N 4/4167-19/497
скасовано стосовно заявлених позовних вимог про розірвання
контракту N 1135-01/5-5104 від 18.01.1995 та стягнення
5666609,32 дол. США збитків; прийнято нове рішення, яким в
задоволенні цих позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині
припинення провадження у справі стосовно вимоги про визнання права
власності фірми "Inkom ЛТД" на 238903224 квт/год. електроенергії
та про стягнення 392654,68 дол. США збитків залишено без змін
(п.п. 5.6 резолютивної частини).
В своїй касаційній скарзі іноземна фірма "Inkom Kereskedelmi
es Szoldatio Kft V.A." просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 14.04.2004 і залишити без
змін рішення господарського суду Львівської області від 08.01.2004
у справі N 4/4167-19/497. Скаржник вважає, що постанова від
14.04.2004 прийнята з порушенням та неправильним застосуванням
норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 232,
332, 220, 224, 342, 334, 213, 153, 203, 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
п.7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції, що правовідносини між сторонами є договором підряду і
вважає, що для застосування зазначеним судом ст. 220 ЦК України не
було підстав, посилаючись на невірну перекваліфікацію
правовідносин між сторонами зі ст. 224 на ст. 332 ЦК України. В
касаційній скарзі зазначено, що в матеріалах справи є докази
відмови відповідача від виконання зобов'язань за контрактом
N 1135-01/5-5104, який відповідно до п.11.7 діє до виконання
зобов'язань сторонами, а тому у зв'язку з невиконанням
відповідачем зобов'язання у позивача відповідно до ст. 203 ЦК
України є право вимагати відшкодування збитків.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.01.95 р. між
фірмою "Inkom Kereskedelmi es Szoldatio Kft V.A." м.Будапешт,
Угорська республіка (в подальшому - фірма "Inkom ЛТД") та
Ладижинською ГРЕС (на сьогоднішній день - структурний підрозділ
ВАТ "Західенерго", м. Львів) був укладений контракт за
N 1135-01/5-5104 на продаж першим і купівлю другим енергетичного
вугілля за ціною 19, 5 дол. США за 1 тонну марки 2 БР класу
0-300 мм в кількості 100000 тонн. Умовами контракту передбачалися
і інші істотні в розумінні сторін істотні умови, в тому числі щодо
умов оплати, взаємних зобов'язань, відповідальності і
форс-мажорних обставин, які є характерними для договору
купівлі-продажу.
Менше, ніж через 2 місяці, а саме 15.03.95 р., тими ж
сторонами було укладено доповнення N 1 до контракту. За умовами
цього доповнення Ладижинська ГРЕС зобов'язувалася із поставленого
вугілля виробити електроенергію, яка ставала власністю фірми
"Inkom ЛТД". Вироблену електроенергію Ладижинська ГРЕС повинна
через Національний диспетчерський центр Міністерства палива та
енергетики України (НДЦ) передати споживачам, вказаним фірмою
"Inkom ЛТД" у додатку N 1 до доповнення до контракту.
Найголовніше, оплату згідно з п.4.1 доповнення за отриману
електроенергію повинні були проводити споживачі, що отримали
електроенергію за рознарядкою фірми "Inkom ЛТД" на підставі
довідки, переданої НДЦ про кількість виробленої електроенергії із
поставленого вугілля (с. 18-19. т.1). На підставі даних
розрахункових періодів п.6.2 доповнення N 1 сторонами
передбачалася компенсація виробнику електроенергії "товаром"
(продукцією), яка не повинна перевищувати 5%. Як записано в
преамбулі доповнення N 1 перехід на такі правовідносини
пояснювався відсутністю у Ладижинської ГРЕС коштів для розрахунків
за вугілля, що мало поставлятися.
Відповідно до ст.ст. 21, 25 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
відносини підприємства з іншими
підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється
на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету
договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України, в тому числі у зовнішньоекономічній діяльності.
Договір між стропами вважається укладеним, коли між ними в
потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах (ст. 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що
з урахуванням доповнення N 1 від 15.03.95 р. сторони змінили умови
договору, оскільки виходячи з предмету такого доповнення
(договору), умов і наслідків його виконання, правовідносини сторін
за контрактом N 1135-01/5-5104 від 18.01.95 р., які мали природу
договору купівлі-продажу вугілля, сторонами за письмовою згодою
трансформовані у правовідносини, що кваліфікуються законодавцем як
правовідносини договору підряду (ст. 332 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У правовідносинах підряду права замовника у разі порушення
його прав передбачені у ст. 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а його
обов'язок щодо прийняття роботи виконаної підрядчиком - ст. 342
ЦК України.
Виходячи зі змісту самих статей і обставин виконання
сторонами своїх договірних зобов'язань, суд апеляційної інстанції
обгрунтовано зробив висновок про відсутність правових підстав для
розірвання наявного між сторонами договору, оформленого контрактом
і доповненням до нього.
Це випливає з того, що Ладижинська ТЕС не порушила виконання
своїх договірних зобов'язань, оскільки матеріалами справи
підтверджується, що все отримане від позивача вугілля було
Ладижинською ТЕС використано для вироблення електроенергії.
Частина електроенергії за розпорядженням власника (позивача) була
передана на адресу споживачів, які ним вказувалися. У сторін
відсутні розбіжності як щодо кількості відвантаженого вугілля,
кількості виробленої електроенергії з нього, так і залишку
електроенергії, якою позивач як власник і в порушення умов
договору (п.3.2 доповнення N I) не розпорядився. Ці дані
зафіксовані в акті звірки від 25.07.97 р. між Ладижинською ТЕС та
фірмою "Inkom ЛТД". У подальшому із залишку електроенергії
290595348 кВт/ год., зафіксованому в акті, за вказівками фірми
"Inkom ЛТД" споживачам було передано ще 6271582 кВт/год
електроенергії. Надалі позивач, як власник електроенергії, своєю
продукцією, як це передбачалося умовами договору, не
розпоряджався.
Згідно з вимогами ст. 342 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
замовник
(позивач) зобов'язаний прийняти виконану роботу, виконану
підрядчиком відповідно до договору. Натомість, у розглядуваному
випадку наявна ситуація - відмова від виконаної роботи, в зв'язку
з чим заявлена головна вимога про розірвання контракту, не
називаючи обгрунтованих підстав для цього. Вірніше, для цього
позивач помилково називає підстави невиконання контракту як
договору купівлі-продажу вугілля, в зв'язку з його несплатою
відповідачем. При цьому позивач не бере до уваги, що підписавши
доповнення N 1 від 15.03.95 р. до контракту N 1135-01/5-5104 від
18.01.95 р., тим самим сторони припинили зобов'язання відповідача
в частині оплати поставленого вугілля, поклавши на відповідача
нове зобов'язання щодо вироблення електроенергії з вугілля
позивача та передачі цієї електроенергії в Національний
диспетчерський центр. Цей висновок прямо випливає зі ст. 220 ЦК
України, якою передбачено, що зобов'язання припиняється угодою
сторін, в розглядуваному випадку - угодою про заміну одного
зобов'язання іншими між тими ж особами.
Відповідно до ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з умовами п.3.2. контракту N 1135-01/5-5104 з п.1
доповнення N 1, виконання передбачає вироблення у власність
продавця вугілля електроенергії, та її передачу через Національний
диспетчерський пункт Міністерства енергетики споживачам, вказаним
у додатку N1 до доповнення N 1.
Відповідно до умов п.11.7. контракту він діє до моменту
виконання сторонами своїх зобов'язань, а тому суд апеляційної
інстанції обгрунтовано погодився з позицією фірми "Inkom ЛТД" про
те, що вона не втратила права витребування електроенергії як своєї
власності, а також правомірно зробив висновок, що предметом цього
спору не є віндикаційний позов фірми "Inkom ЛТД", який може бути
заявлений у встановленому законом порядку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом
фактичні обставини справи встановлено на основі всебічного,
повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу іноземної фірми "Inkom Kereskedelmi es
Szoldatio Kft V.A." на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 14.04.2004 р. у справі N 4/4167-19/497
господарського суду Львівської області залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.04.2004 р. у справі N 4/4167-19/497 залишити без змін.