ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2004 Справа N 07/566
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...> за участю представників: позивача Б.К.М. - підприємець
Г.І.Д. - дов. від 03.03.2004 відповідача О.О.Ф. - 17.09.2004
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Приватного підприємця Б.К.М. Державної податкової інспекції у
м. Черкаси на постанову від 21.04.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 07/566 господарського суду
Черкаської області за позовом Приватного підприємця Б.К.М. до
Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкаси від
10.12.2003 N N 0006871702, 006861702 В С Т А Н О В И В:
ПП Б.К.М. до господарського суду Черкаської області був
заявлений позов про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у м. Черкаси від 10.12.2003 N N 0006871702,
006861702, якими визначено податкове зобов'язання з прибуткового
податку з громадян у сумі 49501,80 грн., та з податку на додану
вартість у сумі 26470 грн. і застосовані фінансові санкції у
розмірі 13238 грн.
Підставою прийняття оспорюваного повідомлення-рішення є
додаток до акту N 1817/17-111 від 05.09.2003 про результати
додаткової перевірки дотримання вимог законодавства про
оподаткування ПП Б.К.М., в якому зафіксовано неправомірне
віднесення підприємцем до валових витрат, витрат, що не
підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами
та порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
шляхом
включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість,
що не підтверджені податковими накладними.
Вказане, на думку перевіряючих, виникло у зв'язку з тим, що
рішенням від 16.05.2001 арбітражного суду Донецької області
скасовано державну реєстрацію ПП ТФ "Ромдар", з 17.07.2001
анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.
Таким чином, податкові накладні, отримані від ПП ТФ "Ромдар",
не є належними доказами, що дають право на включення сум податку
на додану вартість до податкового кредиту ПП Б.К.М.
Рішенням від 11.03.2004 господарського суду Черкаської
області (суддя <...>) позовні вимоги задоволено частково: визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від
10.12.2003 N 0006871702/0 з тих підстав, що ПП Б.К.М. правомірно у
2002 році віднесла до витрат, пов'язаних з отриманням доходів,
витрати, що підтверджені товарними накладними та прибутковими
касовими ордерами, виписаними ПП ТФ "Ромдар", оскільки останній
ліквідовано за рішенням Маріупольської міської ради лише
30.09.2003, і до того часу він не був позбавлений статусу
юридичної особи, а відповідно - цивільної правоздатності і
дієздатності.
В частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ДПІ у м. Черкаси від 10.12.2003 N 0006861702/0, яким визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість, у задоволенні
позовних вимог відмовлено.
В цій частині рішення суду мотивовано безпідставністю
віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану
вартість за податковими накладними, виписаними у 2002 році ПП ТФ
"Ромдар", свідоцтво платника податку на додану вартість якого
анульовано 17.07.2001 з огляду на приписи підпункту 7.2.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідно до якого право на нарахування податку та складання
податкової накладної надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку на додану вартість.
За апеляційною скаргою ПП Б.К.М. Київський апеляційний
господарський суд (судді <...>), переглянувши рішення
господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку,
постановою від 21.04.2004 змінив його, визнавши недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 10.12.2003
N 0006861702/0 в частині застосування штрафних санкцій з податку
на додану вартість.
Постанова суду мотивована тим, що позивач на момент
віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту і
на момент здійснення перевірки мав податкові накладні, йому не
було відомо про відсутність у контрагента підстав щодо їх виписки,
а тому позивач не вчинив дій, направлених на приховування або
заниження податкових зобов'язань, у зв'язку з чим штрафні санкції
до нього застосовані безпідставно.
ДПІ у м. Черкаси подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати,
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
Заявник у касаційній скарзі звертає увагу суду на те, що
відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкової накладної надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону.
В даному випадку податкові накладні, виписані ПП ТФ "Ромдар",
не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит,
оскільки його свідоцтво платника податку на додану вартість
анульовано, а отже, позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність
на власний ризик, повинен у відповідності з підпунктами 17.1.3,
4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
нести відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
Крім того, ДПІ у м. Черкаси наголошує у касаційній скарзі на
порушенні Київським апеляційним господарським судом норм
процесуального права, зокрема, посилається на те, що судом
відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце
судового засідання.
Також орган податкової служби звертає увагу касаційної
інстанції на те, що Київський апеляційний господарський суд
допустив порушення норм процесуального права, скасувавши не
існуюче рішення господарського суду Чернігівської області від
11.03.2004 у справі N 07/566, а не рішення господарського суду
Черкаської області у цій справі.
ПП Б.К.М. також подала касаційну скаргу на постанову від
21.04.2004 Київського апеляційного господарського суду, в якій
просить постанову у справі скасувати в частині правомірності
нарахування 26470 грн. податку на додану вартість за рішенням ДПІ
у м. Черкаси N 0006861702/0 від 10.12.2003.
Касаційну скаргу підприємець обґрунтовує неправильним
застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права,
зокрема, підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зі змісту якого випливає лише один
випадок невключення до складу податкового кредиту валових витрат -
відсутність самої податкової накладної. На момент перевірки
позивач надав відповідачу всі необхідні документи, в тому числі й
податкові накладні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Черкаси підлягає
задоволенню частково, касаційну скаргу ПП Б.К.М. слід залишити без
задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами, зокрема, стосовно визначення
правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту податку
на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП
ТФ "Ромдар", державна реєстрація якого в органах державної влади
скасована рішенням від 16.05.2001 арбітражного суду Донецької
області, 17.07.2001 підприємство виключено з реєстру платників
податку на додану вартість, а його свідоцтво платника цього
податку анульовано.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів
7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим податком є операції
платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній
території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за
договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням
податку на додану вартість; особа - продавець, яка зареєстрована
як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну
або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю
податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову
накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми
податку на додану вартість до податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна
складається в момент виникнення податкового зобов'язання продавця
у двох примірниках та повинна відповідати вимогам щодо її
оформлення, визначеним підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 цієї статті.
Порядок формування права на податковий кредит визначений
пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а основна вимога щодо права платника
податку на додану вартість на податковий кредит міститься у
підпункті 7.4.1 цієї статті, відповідно до якого податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Крім того, у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено,
що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими
накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Право на нарахування податку та складання податкових
накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники
податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(підпункт 7.2.4. статті 7 цього ж Закону).
Враховуючи викладені норми, касаційна інстанція визнає
правомірним висновок господарського суду першої та апеляційної
інстанції про те, що, оскільки податкові накладні, складені від
імені ПП ТФ "Ромдар" в 2002 році особою, не зареєстрованою як
платник податку на додану вартість, вони не відповідають вимогам
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
не дають права відносити відповідні суми податку на додану
вартість до податкового кредиту, а отже є обґрунтованим висновок
ДПІ у м. Черкаси про заниження позивачем суми його податкових
зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до абзацу "б" підпункту 4.2.2 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У разі коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону,
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі
десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового
зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким
платником податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за
весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів,
що минули (підпункт 17.1.3 цього Закону).
З наведених законодавчих приписів вбачається, що
відповідальність за порушення податкового законодавства, на
відміну від цивільної відповідальності, не залежить від наявності
чи відсутності вини в діях платника податку, а отже є помилковим
викладений в постанові у справі висновок господарського суду
апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування до
позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про податок
на додану вартість, а тому в цій частині постанова у справі
підлягає скасуванню, рішення у справі слід залишити без змін.
Касаційною інстанцією не приймаються до уваги викладені в
касаційній скарзі ДПІ у м. Черкаси посилання на порушення
Київським апеляційним господарським судом норм процесуального
права щодо неналежного повідомлення сторін у справі про час і
місце судового засідання, оскільки такі посилання скаржника не
підтверджуються будь-якими наявними у справі документами, в тому
числі й випискою з журналу вхідної кореспонденції, про яку йдеться
в касаційній скарзі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначені межі перегляду справи в
апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі.
Всупереч наведеним процесуальним положенням, Київський
апеляційний господарський суд при перегляді рішення у справі в
апеляційному порядку обмежився лише перевіркою його
обґрунтованості та законності в частині позовних вимог про
визнання податкового-повідомлення рішення ДПІ у м. Черкаси
стосовно визначення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість.
В той час як предметом позову також є вимога про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Черкаси щодо
визначення податкового зобов'язання з прибуткового податку з
громадян (по взаємовідносинам з ПП ТФ "Ромдар"), стосовно якого
місцевим господарським судом прийнято рішення про задоволення
позовних вимог. Зазначаючи в оскаржуваній постанові (абзац
четвертий резолютивної частини) про залишення цього судового
рішення без змін в даній частині, Київський апеляційний
господарський суд фактично в апеляційному порядку його не
переглядав.
Крім того, касаційна інстанція зазначає про правомірність
викладених в касаційній скарзі ДПІ у м. Черкаси доводів про
допущене апеляційною інстанцією порушення стосовно зазначення в
резолютивній частині постанови про скасування рішення
господарського суду Чернігівської області від 11.03.2004 у справі
N 07/566, хоча вказане рішення не було предметом апеляційного
оскарження у даній справі та в апеляційному порядку не
переглядалось.
Наведені порушення при прийнятті оскаржуваної постанови дають
підстави колегії суддів вважати, що перегляд рішення в апеляційній
інстанції здійснювався Київським апеляційним господарським судом
не в повному обсязі, передбаченому Господарським процесуальним
кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому постанова у справі підлягає
скасуванню в частині залишення без змін рішення господарського
суду Черкаської області щодо задоволення позовних вимог про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.
Черкаси від 10.12.2003 N 0006871702/0 про визначення податкового
зобов'язання з прибуткового податку з громадян з направленням
справи в цій частині на новий розгляд до Київського апеляційного
господарського суду.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 21.04.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 07/566 господарського суду
Черкаської області скасувати.
Рішення від 11.03.2004 господарського суду Черкаської області
у цій справі залишити без змін в частині відмови в позові про
визнання недійсним податкового-повідомлення рішення ДПІ у м.
Черкаси від 10.12.2003 N 0006861702/0 щодо визначення податкового
зобов'язання з податку на додану вартість.
В частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Черкаси від 10.12.2003
N0006871702/0, яким визначено податкове зобов'язання з
прибуткового податку з громадян справу направити на новий розгляд
до Київського апеляційного господарського суду.
Касаційну скаргу ДПІ у м. Черкаси задовольнити частково.
Касаційну скаргу ПП Б.К.М. залишити без задоволення.