ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2004 Справа N 34/50
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової,
за участю представників: позивача Синицін Д.В. - дов. від
12.03.2004 року, відповідачів - не з'явились (про час і місце
судового засідання повідомлені належно), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції
у м. Дружківка на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 19 квітня 2004 року у справі N 34/50 господарського суду
Донецької області за позовом Приватного підприємства "Торгівельна
промислова компанія "Альянс" до державної податкової інспекції у
м. Дружківка; відділення державного казначейства у м. Дружківка
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за листопад 2003 року у розмірі 99900 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2004 року Приватне підприємство "Торгівельна
промислова компанія "Альянс" звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом до державної податкової інспекції у
м. Дружківка та відділення державного казначейства у м. Дружківка
про стягнення частини бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за листопад 2003 року у розмірі 99900 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 4 березня
2004 року (суддя Кододова О.В.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 19 квітня
2004 року (судді: Величко Н.Л. - головуючий, Алєєва І.В.,
Бондарева Г.Г.), позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету
України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за листопад 2003 року у сумі 99900 грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди зазначили про
доведеність того факту, що за наслідками господарської діяльності
позивача у листопаді 2003 року різниця між загальною сумою
податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне
значення у сумі 1242648 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли
за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Оскільки на момент прийняття рішення у справі позивачу не
відшкодовано 1242648 грн., то позовні вимоги підлягають
задоволенню. При цьому господарськими судами визнано правомірним
подання товариством даного позову до двох відповідачів - державної
податкової інспекції у м. Дружківка та відділення державного
казначейства у м. Дружківка, оскільки відповідно до пункту 4.1
Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.97 року
N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України, Державного казначейства України від
21 травня 2001 року N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680),
відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється
органами Державного казначейства України за висновками податкових
органів або за рішенням суду.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, державна податкова
інспекція у м. Дружківка подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 19 квітня 2004 року, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати, в задоволенні позовних
вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме:
пункту 1.8 статті 1, пункту 7.3, підпункту 7.7.3 пункту 7.7
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 4 Указу Президента України "Про деякі зміни
в оподаткуванні" від 07.08.98 року N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає,
що рішення та постанова у даній справі прийняті з додержанням норм
матеріального та процесуального права і відповідають чинному
законодавству, та просить ухвалені у справі рішення залишити без
змін.
Відділення державного казначейства у м. Дружківка відзив на
касаційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності у позивача за листопад 2003 року різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має
від'ємне значення і становить 1242648 грн., правомірність
формування податкового кредиту була перевірена першим відповідачем
при здійсненні позапланової перевірки за період з 01.04.2003 року
по 31.12.2003 року, результати цієї перевірки відображені у акті
N 8/26-2/32411492 від 29.01.2004 року, з якого вбачається, що
позивач не допустив порушень законодавства з податку на додану
вартість у листопаді 2003 року. На день розгляду справи не
відшкодовано 1242648 грн. бюджетної заборгованості.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування
може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з
цього податку. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з Державного бюджету
України надмірно сплаченого податку на додану вартість протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів.
Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590
( 590-95-п ) (590-95-п)
, встановлені функції відділення Державного
казначейства, до яких віднесено, зокрема розподілення між
державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя відрахування від
загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від
зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних
податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету
зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових
платежів та інші.
Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня
1997 року N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної
податкової адміністрації України, Державного казначейства України
від 21 травня 2001 року N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680),
відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється
органами Державного казначейства України за висновками податкових
органів або за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків
встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок
обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Викладені в касаційній скарзі доводи податкової інспекції не
можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови
апеляційного суду, оскільки порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість, дата виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку
на додану вартість суми ( z0263-97 ) (z0263-97)
, не відшкодовані платнику
протягом визначених законодавством термінів відшкодування,
вважаються бюджетною заборгованістю. Згідно з пунктом 4.1
зазначеного Порядку відшкодування податку на додану вартість з
бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3.4 вищезгаданого Порядку ( z0263-97 ) (z0263-97)
з
операцій, що оподатковуються за повною ставкою, сума належного
платнику відшкодування (після погашення податкової заборгованості
минулих звітних періодів) зараховується до зменшення податкових
зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних
періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету України протягом місяця, що настає після
подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку та згідно пункту 6.1 Порядку суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3
цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю.
Також враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з
висновком суду першої та апеляційної інстанції, що позивач
правомірно заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості по
податку на додану вартість з коштів державного бюджету відповідно
до приписів Закону України "Про податок на додану вартість"
( 1798-12 ) (1798-12)
до двох відповідачів - державної податкової інспекції
у м. Дружківка та відділення державного казначейства у
м. Дружківка.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 4 березня
2004 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 19 квітня 2004 року у справі N 34/50 господарського суду
Донецької області залишити без змін.
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Дружківка залишити без задоволення.