ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2004 Справа N 11/374-8/699
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...> за участю представників: позивача - не з'явились (про час і
місце судового засідання повідомлені належно), відповідачів - не
з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені
належно), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Відділення державного казначейства у м. Полтаві на
постанову від 20.03.2003 Харківського апеляційного господарського
суду у справі N 11/347-8/699 господарського суду Полтавської
області за позовом Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної
дільниці N 5 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про
визнання рішення недійсним В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 15.01.2003 господарського суду Полтавської
області (суддя П.), залишеним без змін постановою від 20.03.2003
Харківського апеляційного господарського суду (судді С. -
головуючий, Б., Б.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним
рішення ДПІ у м. Полтаві N 817/26-2/1391857/7508/10/26-235 від
06.06.2001; зобов'язано повернути ГЖЕД N 5 з Державного бюджету
85 грн. державного мита, з ДП "Судовий центр" - 69 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ВДК у м. Полтаві на підставі статті 107 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про
відновлення пропущеного процесуального строку. В касаційній скарзі
відділення просить рішення та постанову у справі скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської
області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами
норм процесуального права, зокрема, статті 49 Господарського
процесуального кодексу України в частині розподілу судових витрат.
Так, заявник вважає помилковим відшкодування позивачеві
державного мита за рахунок Державного бюджету України, в той час
як вказана норма передбачає, що при задоволенні позову судові
витрати покладаються на відповідача.
Оскільки ВДК у м. Полтаві не було залучено до участі у
справі, останнє не могло захистити свої інтереси та інтереси
держави при розгляді справи в першій та апеляційній інстанціях.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування
господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд
Полтавської області, задовольнивши позовні вимоги, призначив
здійснити відшкодування позивачеві судових витрат за рахунок
Державного бюджету України та ДП "Судовий центр".
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України, у тому числі, операцій
з коштами державного бюджету та розрахунково-касового
обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних
повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та
проведенні платежів.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційну скаргу мають право подати
також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд
прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
Отже, касаційна інстанція вважає, що прийняті у справі
рішення та постанова в частині розподілу судових витрат стосуються
прав та обов'язків ВДК у м. Полтаві, яке не було залучено до
участі у справі, що згідно пункту 3 частини 2 статті 111-10
( 1798-12 ) (1798-12)
є в будь-якому випадку підставою для скасування
рішення та постанови у справі з направленням справи на новий
розгляд до господарського суду Полтавської області.
При новому розгляді справи, господарському суд необхідно
врахувати положення статті 49 Господарського процесуального
кодексу України (1798-12 ) щодо розподілу судових витрат, зокрема,
частину четверту згаданої норми, відповідно якої стороні, на
користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито
за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона
звільнена від сплати державного мита.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Відновити Відділенню державного казначейства у м. Полтаві
процесуальний строк для подання касаційної скарги на постанову від
20.03.2003 Харківського апеляційного господарського суду у справі
N 11/347-8/699 господарського суду Полтавської області.
Касаційну скаргу Відділення державного казначейства у
м. Полтаві задовольнити.
Рішення від 15.01.2003 господарського суду Полтавської
області та постанову від 20.03.2003 Харківського апеляційного
господарського суду у справі N 11/347-8/699 господарського суду
Полтавської області скасувати в частині розподілу державного мита,
і в цій частині справу скерувати до господарського суду
Полтавської області на новий розгляд.
В решті рішення та постанову - залишити без змін.