Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Городнянський механічний завод", м. Городня Чернігівської області (далі - ВАТ "Городнянський механічний завод")

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005

зі справи N 14/272/16

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області, м. Городня Чернігівської області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду)

до ВАТ "Городнянський механічний завод"

про відшкодування страхових виплат та компенсаційної винагороди, сплаченої банківським установам у сумі 3194,64 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Черномаза В.І., Алійника О.О. (за довіреністю відділення виконавчої дирекції Фонду),

відповідача - не з'явилися.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.02.2005 (суддя Книш Н.Ю.) у позові відмовлено, провадження зі справи в частині стягнення 46,43 грн. припинено. Рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статті 28 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування (16/98-ВР) (далі - Основи), статей 45 та 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон N 1105) мотивовано тим, що виплачені відділенням виконавчої дирекції Фонду потерпілому працівникові одноразова допомога, щомісячні страхові виплати, комісійна винагорода банку, та витрати на лікування потерпілого не є шкодою позивача, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а тому у позивача відсутнє право зворотної вимоги (регресу) до роботодавця ВАТ "Городнянський механічний завод" за цими видами соціальних послуг та матеріального забезпечення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. - головуючий, судді Куровський С.В., Пантелієнко В.О.) скасовано рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2005 з цієї справи, позов задоволено: з ВАТ "Городнянський механічний завод" на користь відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто збитки у сумі 3 148,21 грн. Постанову апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 28 Основ (16/98-ВР) , статті 52 Закону N 1105 (1105-14) , статті 26 Закону України "Про охорону праці" мотивовано тим, що з ВАТ "Городянський механічний завод" стався нещасний випадок з потерпілим Мазіним О.М., а тому роботодавець має відшкодувати відділенню виконавчої дирекції Фонду виплачену ним суму страхових виплат та компенсаційної винагороди, сплаченої банківським установам.

У касаційній скарзі від 06.05.2005 до Вищого господарського суду України ВАТ "Городнянський механічний завод" просить постанову апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скаргу з посиланням на припис частини другої статті 45 Закону N 1105 (1105-14) мотивовано тим, що цією нормою встановлено вичерпний перелік обов'язків роботодавця як страхувальника, і в ньому не передбачено обов'язку роботодавця відшкодовувати страховику виплачені ним страхові виплати застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники ВАТ "Городнянський механічний завод" в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 14.07.2003 року на ВАТ "Городнянський механічний завод" стався нещасний випадок з працівником Мазіним О.М., про що складено акти форми Н-5 та форми Н-1 N 5 від 17.07.2003;

- згідно з матеріалами розслідування причинами нещасного випадку стали: допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, незадовільний стан засобів виробництва, невиконання наказу N 21 від 25.06.2003 про доведення верстата N 4513 до вимог Держстандарту України; неякісне проведення інструктажу, неякісна розробка, недосконалість інструкції з охорони праці для верстатів цеху виготовлення кабельних барабанів;

- відділення виконавчої дирекції Фонду здійснило через установу банку виплату потерпілому Мазіну О.М. одноразової допомоги у сумі 1939,50 грн., щомісячні страхові виплати в сумі 259,32 грн., в тому числі за період з 31.10.2003 по 29.02.2004 сплачено 79,49 грн., за період з 01.03.2004 по 31.10.2004 - 178,80 грн., індексація - 1,03 грн.; сплачено комісійну винагороду банку у сумі 21,99 грн.; по лікарняному листку - 723,84 грн.;

- потерпілому Мазіну О.М. було перераховано щомісячну страхову виплату у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01.03.2004 на коефіцієнт 1,152 та з цього ж періоду сплачувалась потерпілому в новому розмірі: за період з 01.03.2004 по 31.10.2004 Мазіну О.М. було сплачено 178,80 грн. (відповідно до індексації щомісячної страхової виплати потерпілому за січень, лютий 2004, сума якої склала 1,03 грн. та всього по 01.11.2004 виплачено 259,32 грн.;

- ВАТ "Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України укладено угоду від 13.12.2000 N 44 про зарахування на особисті рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, згідно пункту 2.1.4 якої позивач сплачує банку комісійну винагороду за надані послуги в розмірі 1% від суми, що перераховується.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність у відділення виконавчої дирекції Фонду права зворотної вимоги (регресу) до роботодавця за страховими виплатами.

Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування зі справи, а судом першої інстанції дано їм правильну юридичну оцінку.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ (16/98-ВР) , є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Преамбулою Закону N 1105 (1105-14) передбачено, що він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Зазначені закони України, по-перше, спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат.

Відповідно до частини першої статті 28 Основ (16/98-ВР) роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства.

У частині другій статті 45 Закону N 1105 (1105-14) викладено вичерпний перелік обов'язків роботодавця як страхувальника перед страховиком і у цій нормі не передбачено обов'язку страхувальника відшкодовувати страховику виплачені ним страхові виплати застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що дія Цивільного кодексу (435-15) (далі - ЦК) не поширюється на державне соціальне страхування. Однак апеляційна інстанція неправильно застосувала до спірних відносин сторін зі справи припис статті 26 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , яким передбачено, що роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом. За змістом викладеної норми роботодавцями мають відшкодовуватись збитки, що не пов'язані з виплатою цільовим страховим фондом страхових виплат його потерпілому працівникові.

Суд першої інстанції з цієї справи, керуючись приписами статті 28 Основ (16/98-ВР) , статті 45 Закону N 1105 (1105-14) , статті 26 Закону України "Про охорону праці" (2694-12) та статті 1191 ЦК (435-15) в їх системному взаємозв'язку, дійшов правильного висновку про те, що позивач як страховик за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням не має права зворотної вимоги (регресу) до відповідача як роботодавця за виплаченими потерпілому страховими виплатами. А тому вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Городянський механічний завод" зі справи N 14/272/16 задовольнити;

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 з цієї справи скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2005 залишити в силі.

3. Господарському суду Чернігівської області видати поворотний наказ у разі подання відповідачем заяви та довідки про списання з його банківського рахунку стягнутих сум.