ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2004 Справа N 24/37
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у ВАТ "ММ"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Запорізької
області від 5 березня 2004 року
та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 25 травня
2004 року
у справі № 24/37
за позовом ПП "Виробнича організація "Б"
до ВАТ "ММ"
про стягнення 16102, 67 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення боргу в
сумі 100 00 грн. за простим векселем № 693136903074, відсотків в
сумі 6102, 67 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 5 березня
2004 року позов задоволений.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25
травня 2004 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами, при прийняті оскаржуваних судових рішень,
норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 липня 2003 року між АТ "НБ"
та приватним підприємством "Б" було укладено договір № Т-30/03
купівлі - продажу векселів, в тому числі простого векселя
№ 693136903074 номінальною вартістю 10000грн.
Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов'язався
передати у власність покупця вказаний вексель, а останній -
сплатити його вартість.
Загальна вартість векселів, що підлягає оплаті покупцем становить
за цим договором 128821, 36 грн.
На виконання умов договору № Т-30/03 від 7 липня 2003 року,
сторони оформили акт прийому- передачі векселів, в тому числі
простого векселя № 693136903074.
Позивачем спірний вексель № 693136903074, із строком платежу "по
пред'явленню", але не раніше 30 вересня 2003 року, був
опротестований у встановленому порядку, про що свідчить акт про
протест векселя про несплату від 28.01.2004 року. Згідно з
вказаним актом про протест векселя, ПП "Виробнича організація "Б"
- законний векселедержатель простого векселя № 693136903074 -
пред'явив приватному підприємству "Д" вимогу про оплату 16102, 67
грн. - номінальної вартості векселя та 33% річних. Проте, платіж в
установлені строки здійснений не був.
Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
ВАТ "ММ" виступає як аваліст, про що свідчить відмітка на векселі.
Таким чином, відповідач прийняв на себе вексельне поручительство
по векселю.
Вимоги про оплату боргу за простими векселями, придбаними по
договору № Т-30/03 від 7 липня 2003 року, направлені позивачем на
адресу ВАТ "ММ", були залишені відповідачем без задоволення.
Згідно ст. 77 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та
прості векселі" ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, до простих векселів
застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних
векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих
документів, в тому числі і про забезпечення авалем.
Відповідно до ст. 30 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
, платіж за
векселем може бути забезпечений авалем.
На підставі ст. 32 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, аваліст
відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він
забезпечив. Його зобов'язання є дійсним, навіть у тому разі, якщо
те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з
будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за
переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з
переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він
забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за
переказним векселем.
Згідно ст. 47 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, всі трасанти,
акцептанти, індосанти і особи, що забезпечують авалем платіж за
переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.
Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і
до всіх разом, необов'язково додержуючись тієї послідовності, в
якій вони зобов'язалися.
Відповідно до ст. 49 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
, особа яка
приймає вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших
зобов'язаних перед нею осіб як номінальну суму, визначену у
векселі, так і суму відсотків, нараховану на номінальну суму
такого векселя.
Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна
інстанція, приймаючи рішення, правильно встановив, що вимога
позивача про стягнення заборгованості за опротестованим векселем
та суми відсотків нарахованих на номінал такого векселя,
пред'явлена ВАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат", є обгрунтованою
та такою, що відповідає вимогам закону.
Виходячи з викладеного, судові рішення відповідають обставинам
справи та вимогам закону, тому їх необхідно залишити без змін.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони не відповідають нормам діючого
законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 5 березня
2004 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 25 травня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу
ВАТ "ММ" - без задоволення.