ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.09.2004                              Справа N 12/317

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                           головуючого (доповідача),

                           суддів

             за участю повноважних представників :

від  позивача

від  відповідача

розглянувши  у             АК  Промислово-інвестиційного  банку

відкритому засіданні       в особі філії "ІВ"

касаційну  скаргу

на  рішення                від 12 лютого 2004 року

                           господарського суду Івано-

                           Франкіської області

та постанову               від 26 квітня 2004 року

Львівського апеляційного   господарського суду

за  позовом у справі       АК Промислово-інвестиційного банку

                           в особі філії "ІВ"

до                         ВАТ "О", ЗАТ "Л"

про                        визнання недійсним акту,

                        В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського  суду  Івано-Франківської  області  від 12

лютого  2004  року,  залишеним  без  змін  постановою  Львівського

апеляційного господарського суду від 26 лютого 2004 року, в позові

відмовлено.

У касаційній скарзі АК  Промислово-інвестиційного  банку  в  особі

філії "ІВ" просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з

порушенням норм діючого законодавства.

Перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в  ній

фактичних   обставин,  проаналізувавши  правильність  застосування

господарськими судами при прийнятті  оскаржуваних  судових  рішень

норм   матеріального   і  процесуального  права,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивачем у даній  справі  був

заявлений   позов   про   визнання  недійсним  акту  про  передачу

відповідачем - ВАТ "О"  до  статутного  фонду  ЗАТ  "Л"  цілісного

майнового   комплексу   заводу  "Д",  виробника  каустичної  соди,

оскільки згідно договору застави від 08.10.1998  року,  укладеного

між  позивачем та ВАТ "О",  в заставу було передано соду каустичну

на суму 8,0 млн. грн.

Тобто, предметом  договору  застави  була   сода   каустична   без

зазначення   конкретного  виробника  чи  заводу  виготовлювача,  а

предметом передачі майна по акту передачі  був  майновий  комплекс

заводу  "Д".  При  цьому,  передача  даного  заводу  здійснена  на

виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від  10.08.2000

року № 314-р.

Згідно п.   2   договору   застави,   у  разі  зменшення  вартості

заставленого майна в міру його фізичного або  морального  зношення

або   з   інших   причин,   заставодавець   зобов'язався  передати

заставодержателю додаткове право застави на майно.

Відповідно ст. ст. 1, 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         право на звернення

до господарського суду мають особи за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом  інтересів.  Тобто  особа,

яка  звертається  до  суду зобов"язана довести про порушення своїх

прав чи охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи справу,  суди  правильно   встановили,   що   передача

цілісного майнового комплексу заводу "Д" не порушила умов договору

застави ні щодо предмету,  ні щодо порядку забезпечення  виконання

зобов"язань  по  заставі  майна,  тобто права та інтереси позивача

порушені не були.

Що стосується вимоги про зобов'язання ЗАТ "Л"  здійснити  зворотню

передачу  майнового  комплексу  ВАТ  "О",  то позивач не має права

звертатись з позовною вимогою про спонукання однієї особи  вчиняти

певні дії на користь іншої особи.

Враховуючи викладене,  суд  вважає,  що господарський суд,  з яким

погодилась апеляційна інстанція,  прийшов до правильного  висновку

про  необгрунтованість  позовних вимог позивача та,  відповідно до

вимог закону, відмовив в позові.

Рішення господарського суду  та  постанова  апеляційної  інстанції

відповідають  матеріалам  справи та вимогам діючого законодавства,

що регулює дані правовідносини,  тому їх  необхідно  залишити  без

змін.

Доводи позивача,   викладені   в  касаційній  скарзі,  суд  вважає

необгрунтованими,  оскільки вони спростовуються зібраними у справі

доказами і не грунтуються на вимогах закону.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11,  111-13    Господарського процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського  суду  Івано-Франківської  області  від  12

лютого   2004   року   та   постанову   Львівського   апеляційного

господарського  суду від 26 квітня 2004 року залишити без змін,  а

касаційну скаргу АК Промислово-інвестиційного банку в особі  філії

"ІВ" - без задоволення.