ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2004 Справа N 1/533-26/246
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників
від позивача
від відповідачів
розглянувши у відкритому ВАТ "Л"
засіданні касаційну скаргу
на постанову від 20 квітня 2004 року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом ВАТ "Л"
до ПП "Д", ЗАТ "НР"
третя особа Регіональне відділення ФДМУ у
Львівській області
про визнання недійсним тимчасового
свідоцтва,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Львівської області з позовом до відповідача про визнання недійсним
Тимчасового свідоцтва на право власності на іменні цінні папери та
скасування реєстрації.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2003-
08.01.2004 року визнано недійсним Тимчасове свідоцтво на право
власності на іменні цінні папери № 393 від 17.08.2001 року в
частині володіння акціями в кількості 540 319 штук. Зобов'язано
ЗАТ "НР" переоформити право власності на пакет акцій в кількості
540 319 штук з особового рахунку ПП "Д" на особовий рахунок РВ
ФДМУ у Львівській області.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20
квітня 2004 року рішення господарського суду скасовано. В позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати, як
прийняту з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "Д" просить в її задоволенні
відмовити, оскільки вважає, що постанова апеляційної інстанції
прийнята у відповідності до норм діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як встановлено апеляційним господарським судом, господарський суд
Львівської області дійшов помилкового висновку про те, що
розпорядження ФДМУ № 274-РРА від 17.07.2001 року є передавальним
розпорядженням, оскільки таке розпорядження є документом, який у
відповідності до "Положення про порядок ведення реєстрів власників
іменних цінних паперів", затвердженого рішенням Державної комісії
з цінних паперів та фондового ринку України № 60 від 26.05.1998
року, є підставою для внесення змін до системи реєстру власників
іменних цінних паперів, в той час як передавальне розпорядження
дійсно виконує суто технічну функцію та передається разом з іншими
документами при проведенні реєстратором інших операцій,
передбачених розділом VII вказаного Положення.
Вищезазначене розпорядження є діючим.
З матеріалів справи, також видно, що продаж пакету акцій
здійснювався на виконання наказу ФДМУ № 347 від 21.02.2000 року,
тобто пакет акцій був виставлений до продажу Фондом держмайна
України, а не регіональним відділенням, що встановлено постановою
Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2002 року у
справі № 20/34.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти, які
відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при
розгляді справи і мають преюдиційне значення при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що при вирішенні
даного спору і прийняття рішення у справі, господарський суд не
звернув уваги на ту обставину, що рішенням господарського суду
Львівської області від 25.09.2003 року у справі № 4/182-13/17 було
відмовлено ВАТ "Львівське АТП 24654" в поверненні пакету акцій в
кількості 540 319 штук, та перереєстрації цього пакета на ВАТ "Л",
а також у визнанні недійсним Тимчасового свідоцтва на право
власності на іменні цінні папери № 393 від 17.08.2001 року.
При цьому, слід відмітити, що в зазначеному свідоцтві враховано
також акції в кількості 540319 шт., на які видано тимчасове
свідоцтво № 389 від 2 серпня 2001 року, що оспорюється позивачем.
Вказане рішення на момент розгляду справи у суді першої інстанції
було чинним, тому факти, встановлені в ньому, доказування не
потребували.
Враховуючи викладене, суд вважає, що суд апеляційної інстанції
прийшов до обґрунтованого висновку про відмову позивачеві в
позові.
Апеляційний господарський суд повно та всебічно перевірив всі
обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі
доказам і прийняв законну і обґрунтовану постанову, яка відповідає
матеріалам справи та вимогам закону, що регулює дані
правовідносини, тому її необхідно залишити без змін.
Доводи, викладені в касаційній скарзі позивачем, суд вважає не
обґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними в справі
доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20
квітня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Л" -
без задоволення.