ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2004 Справа N 9/196
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Чернівці
на постанову від 02.03.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 9/196 господарського суду Чернівецької області
за позовом Приватного підприємства "Гермес-АН", м. Чернівці
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача Попов А.С. (довіреність від 18.07.2003 р.)
від відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від
29.10.2003 року (суддя Черногуз М.Г.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.03.2004 року (головуючий суддя - Бонк Т.Б., судді Юркевич М.В.,
Городечна М.І.), у справі N 9/196 позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від
16.01.2003 р. N 0000192320/0.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці просить скасувати
ухвалені по справі судові акти та відмовити позивачу в задоволенні
позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права,
а саме п. 3.5 Інструкції про порядок здійснення контролю і
отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку
України від 24.03.1999 року N 136 ( z0338-99 ) (z0338-99)
, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за N 338/3631, п. 2
ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Позивач не надав відзиву на касаційну скаргу відповідача.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню враховуючи наступне.
Судами встановлено, що 29 грудня 2002 р. ДПІ у м. Чернівці
проведено перевірку своєчасного надходження імпорту по контракту
N 3/08 від 02.08.2001 р. ПП "Гермес-АН". За результатами перевірки
складено акт N 230/23-6/31561518/ДСК від 29.12.2002 р.
(а.с. 10-12).
На підставі вказаного акту ДПІ у м. Чернівці прийняла
податкове повідомлення-рішення від 16.01.2003 р. N 0000192320/0
(а.с. 8), яким ПП "Гермес-АН" визначено суму податкового
зобов'язання у вигляді пені в сумі 21056,78 грн. за порушення
вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" N 185/94 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994 р.
Перевіркою виявлено, що ЧФ АКБ "Укрсоцбанк" листом N 146/11
від 04.12.2002 р. повідомило ДПІ у м. Чернівці про наявність
валютних коштів за межами України в сумі 47450 дол. США у
ПП "Гермес-АН" по імпортному контракту N 3/08 від 02.08.2002 р.,
який укладено з фірмою "UNA International" (Словаччина).
Зустрічною перевіркою ЧФ АКБ "Укрсоцбанк" виявлено, що
ПП "Гермес-АН" на виконання умов імпортного контракту N 3/08 від
02.08.2002 р. перерахувало на адресу іноземної фірми
"UNA International" попередню оплату за лист оцинкований згідно
платіжного доручення N 3 від 06.08.2002 р. в сумі
47450,0 дол. США. Імпорт від Словацької фірми по вказаному
контракту не надходив. Від іноземної фірми "UNA International" на
валютний рахунок ПП "Гермес-АН" 12.11.02 р. надійшло
18945,2 дол. США або 100985,49 грн.
На підставі доповнення від 15.11.2002 р. повернення валютних
коштів в сумі 25000 дол. США було проведено іноземною фірмою
"Clobei trade LTD" відповідно договору переводу боргу N 4/11 від
04.11.2002 р. Так, 11.12.2002 р. на валютний рахунок позивача
надійшло 25000 дол. США або 133287,5 грн.
Станом на 29.12.2002 р. залишок неповернених валютних коштів
склав 3504,80 дол. США, чим порушено, на думку відповідача, ст. 2
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Як встановлено матеріалами справи, 02.08.2002 р.
ПП "Гермес-АН" укладено контракт N 3/08 з фірмою
"UNA International" (Словаччина), згідно якого продавець -
"UNA International" продає, а покупець - ПП "Гермес-АН" купує на
умовах DAF Чоп/Чиерна над Тисою оцинкований холоднокатаний лист із
сталі (а.с. 15). Оплата товару згідно вказаного контракту мала
здійснюватись шляхом 100% попередньої оплати, а продавець
зобов'язувався відвантажити товар протягом 20 днів з моменту
отримання попередньої оплати. Таким чином, в даному випадку мав
місце імпорт - купівля українським суб'єктом зовнішньоекономічної
діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів
із ввезенням цих товарів на територію України.
Порядок розрахунків за імпортними операціями регулює Закон
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994 р. із змінами та доповненнями.
У відповідності до вимог ст. 2 вказаного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах
відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує
90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або
виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,
послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії
Національного банку України.
Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду
про те, що оскільки умовами контракту N 3/08 від 02.08.2002 р.
передбачено, що покупець здійснює 100% попередню оплату, а
продавець протягом 20 днів з моменту отримання цієї оплати
зобов'язується відвантажити товар, то умовами вказаного контракту
не була передбачена відстрочка постачання продукції на термін
понад 90 днів з моменту проведення авансового платежу, тому така
операція не потребувала отримання індивідуальної ліцензії
Національного Банку України, яка видається на перевищення
встановлених законодавством строків розрахунків. Колегія суддів
вважає, що відстрочення поставки має місце в усіх випадках, коли
оплата передує поставці в часі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови укладеного
контракту виконав в повному обсязі , а саме, платіжним дорученням
N 33 від 16.08.2002 р. перерахував на адресу іноземної фірми "UNA
International" 47450 дол. США, "UNA International" взяті на себе
обов'язки з поставки оцинкованого холоднокатаного листа із сталі
не виконала, поставку продукції не здійснила..
Не отримавши оплачену продукцію, позивач листами від
30.08.2002 р. (а.с. 18) та від 20.09.2002 р. (а.с. 19) звернувся
до фірми "UNA International" з вимогою терміново виконати умови
контракту. Оскільки іноземна фірма свою затримку по відвантаженню
готової продукції пояснила проблемами, які виникли у неї з
заводом-виробником, позивач листом від 10.10.2002 р. (а.с. 23)
довів останню до відома, що відмовляється від подальшого виконання
умов контракту і вимагає негайного повернення перерахованої суми
47450 дол. США.
Фірма "UNA International" листом від 14.10.2002 р. (а.с. 24)
погодилась з відмовою позивача від подальшої співпраці і
зобов'язалась повернути суму попередньої оплати - 47450 дол. США.
12.11.2002 р. на валютний рахунок ПП "Гермес-АН" надійшло
18945,2 дол. США, 15.11.2002 р. - 25000 дол. США. Станом на день
перевірки неповерненою залишилась сума 3504,80 дол. США, однак і
ця сума була повернута позивачу 17.01.2003 р., що підтверджується
копією платіжного документу (а.с. 26).
Термін надходження імпорту по контракту N 3/08 від
02.08.2002 р. - 03.11.2002 р.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у
розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості
недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у
грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку
України на день виникнення заборгованості.
Суди правомірно зазначили, що станом на 03.11.2002 р. сторони
контракту вже не були пов'язані договірними зобов'язаннями, тобто
припинили його угодою сторін, а, отже, з боку позивача не існувало
порушення термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
застосування пені за порушення позивачем термінів, передбачених
наведеною статтею суперечить вимогам діючого законодавства.
Відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок здійснення
контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та
лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління
Національного банку України від 24.03.1999 року N 136
( z0338-99 ) (z0338-99)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
28.05.1999 року за N 338/3631 у разі повернення резиденту коштів,
що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором
у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково
або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який
за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента,
копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів
(за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому
банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на
резидента. Колегія суддів відзначає, що скаржник помилково вважає,
що під відповідальністю резидента в даній нормі передбачається
відповідальність, передбачена ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки
кошти, які повертаються резиденту не є а ні виручкою, а ні митною
вартістю недопоставленої продукції. В контексті п. 3.5
вищенаведеної Інструкції відповідальність резидента настає лише у
випадку, якщо він не надасть копії документів, які однозначно
підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на
рахунок резидента в іншому банку). Крім того, слід відзначити, що
ні закон, ні норми вищенаведеної Інструкції не передбачають
будь-якого терміну щодо повернення коштів резидентові у зв'язку з
припиненням зобов'язання по зовнішньоекономічному контракту, ще і
тому, що ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" передбачає термін саме для поставки продукції
за імпортним контрактом.
За наведених обставин касаційна скарга задоволенню не
підлягає, а постанова Львівського апеляційного господарського суду
має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернівці від 29.03.2004 р.
N 6446/10-013 на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.03.2004 року по справі N 9/196 залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.03.2004 року по справі N 9/196 - без змін.