ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2004 Справа N 33/487
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Шевченківському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 16.02.2004 р.
ц справі господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
до суб’єкта підприємницької діяльності
Сидяченко Наталії Григорівни
про стягнення податкового боргу у сумі 204,14грн.,
- позивача: Титаренко м. М. – дов. від 08.09.2004
№ 6276/9/10-214,
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.08.2003 р. у справі
№ 33/487 провадження у справі за позовом Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва до суб’єкта
підприємницької діяльності Сидяченко Наталії Григорівни про
стягнення податкового боргу у сумі 204,14 грн. припинено у
зв’язку з відсутністю предмету спору. З позивача дот Державного
бюджету стягнуто 51,00 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.02.2004 у даній справі ухвала господарського суду м. Києва
від 01.08.2003 залишена без змін.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва у
поданій касаційній скарзі просить ухвалу господарського суду
м. Києва змінити, виключивши з резолютивної частини абзац
другий. В обґрунтування посилається на порушення судами п. 15
ч. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та
ч. 4 ст. 49 та п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ 09.07.2003 р. подана
позовна заява про стягнення з СПД Сидяченко Н.Г. заборгованості
у сумі 204,14 грн.
Відповідачем у судовому засіданні було представлено квитанції
від 04.0.2003 № 164 та від 11.07.2003 № 218 про сплату єдиного
податку та пені.
У зв’язку з чим суд дійшов висновку про відсутність предмету
спору і на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у справі.
При цьому суд зазначив, що спір виник внаслідок неправомірних
дій позивача, а тому, керуючись ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
судові витрати по сплаті державного мита у сумі 51,00 грн.
покладено на позивача.
Суди, стягуючи з ДПІ державне мито керувалися ч. 4 ст. 49 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої якщо спір виник внаслідок неправомірних
дій сторони, господарський суд має право покласти на неї
державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Однак, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції
не було враховано, що на момент подання позовної заяви позивач
не знав і не міг знати про погашення відповідачем податкового
боргу, а тому висновок про те, що спір виник внаслідок
неправомірних дій ДПІ, спростовується матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про
безпідставне застосування до позивача ч. 4 ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому судові рішення у даній частині підлягають
скасуванню.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9 - ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.02.2004р. у справі № 33/487 змінити, виклавши її резолютивну
частину в такій редакції:
“Частину другу ухвали господарського суду м. Києва від
01.08.2003р. у справі № 33/487 скасувати, в іншій частині –
ухвалу залишити без змін”.