ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2004 Справа N 6/303а/35а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
<...>, розглянувши матеріали касаційної скарги Новгород-Сіверської
МДПІ Чернігівської області на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.05.2004 р. у справі господарського суду
Чернігівської області за позовом ВАТ "Чернігівобленерго" до
Новгород-Сіверської МДПІ Чернігівської області про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, в судовому засіданні
взяли участь представники: позивача: Ч. (дов. від 20.12.03
N 17/7187), К. (дов. від 14.09.04 N 17/3896), відповідача:
В. (дов. від 14.09.04 N 650/10/23-007), В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.02.04 господарського суду Чернігівської
області позов задоволено повністю. Визнано частково недійсним
податкове повідомлення-рішення Новгород-Сіверської міжрайонної
державної податкової інспекції N 0001392331/0 від 24.04.2003 р., в
частині визначення суми податкового зобов'язання
Новгород-Сіверському району електричних мереж з земельного податку
в сумі 1013,56 грн., в т.ч. 675,71 грн. основного платежу та
337,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Цим же рішенням
Новгород-Сіверської МДПІ на користь ВАТ ЕК "Чернігівобленерго"
стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно ст. 5 Закону України
"Про плату за землю" від 03.07.92 р. N 2535-XI ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна
частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому
числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є
власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і
землекористувач, у тому числі орендар. У ст. 15 вищевказаного
Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний
податок з дня виникнення права власності або права користування
земельною ділянкою.
Постановою від 12.05.04 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 25.02.04 господарського суду
Чернігівської області залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Новгород-Сіверська ДПІ
Чернігівської області звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти
нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що судом
порушено ст. 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та
ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами перевірки дотримання вимог
податкового законодавства Новгород-Сіверським районом електричних
мереж за період з 01.04.01 по 31.12.02 Новгород-Сіверською МДПІ
складено акт N 131 від 14.04.03, у якому вказано про порушення
позивачем: 1) ст.ст. 7, 8, 14 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
(в редакції Закону України від 19.09.96 р. N 378/96-ВР
( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
зі змінами та доповненнями), в результаті чого
занижено земельний податок за 2001 р. на суму 12873,81 грн.;
2) ст.ст. 1, 2, 5, 7, 8, 13, 14 Закону України "Про плату за землю
(в редакції Закону України від 19.09.96 р. N 378/96-ВР зі змінами
та доповненнями) та статей 65 п. 1, ст. 76, ст. 96 п. 1в, ст. 125
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, в результаті чого
земельний податок за 2002 р. занижено на 18580,30 грн., в тому
числі по К.Слобідській сільській раді 1062,73 грн. Податковий
орган дійшов висновку про порушення структурним підрозділом
позивача вказаних вище норм щодо правильності визначення об'єкту
оподаткування земельним податком у 2002 році та про неправильне
застосування ставок земельного податку у 2001 році.
На підставі наведеного акту Новгород-Сіверською МДПІ прийнято
податкове повідомлення-рішення N 0001392331/0 від 24.04.2003 р.,
яким визначено суму податкового зобов'язання Новгород-Сіверському
району електричних мереж з земельного податку в сумі 1062 грн., в
т.ч. 708,49 грн. основного платежу та 354,24 грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
Приймаючи оспорені рішення, суди виходили з того, що об'єкт
оподаткування визначено ДПІ на підставі листа Новгород-Сіверського
райвідділу земельних ресурсів N 76/1-09 від 19.03.2003 р.,
відповідно до якого загальна площа земельних ділянок, які зайняті
і використовуються Новгород-Сіверським РЕМ під об'єктами
транспортування електроенергії, під господарськими і виробничими
спорудами та під житловим фондом становить 151037 га, в тому числі
в межах населених пунктів - 147008 га, за межами - 0,4029 га.
Використовуючи інформацію, викладену у листі Новгород-Сіверського
райвідділу земресурсів як дані земельного кадастру, ДПІ дійшла
висновку, що: у 2001 році платником податку не вірно були
застосовані ставки податку (всі земельні ділянки розташовані під
опорами ЛЕП та під ЗТП, КТП платником були визначені як такі, що
розташовані за межами населених пунктів, а фактично всі земельні
ділянки під опорами знаходяться в межах населених пунктів, в тому
числі під опорами ЛЕП згідно актів інвентаризації земель); у
2002 р. земельні ділянки загальною площею 11,099 га зайняті
опорами ЛЕП напругою 0,4-10 Кв платником у розрахунок земельного
податку не були включені.
Однак, 09.02.2004 р. на запит суду Н-Сіверський районний
відділ земельних ресурсів надав довідку за N 49/1-09, в якій
вказано, що згідно даних Державного земельного кадастру в
користуванні Н-Сіверського РЕМ ВАТ ЕК "Чернігівобленерго" на
території Новгород-Сіверської міської ради знаходяться земельні
ділянки, зайняті під КТП, ЗТП, в розмірі 0,0396 га, в тому числі в
межах населених пунктів - 0,0198 га, за межами - 0,0198 га. Дані
про земельні ділянки включені до Державного земельного кадастру в
2001 році за кадастровим номером 31 на підставі державного акту на
право постійного користування, тобто будь-яких змін до Державного
земельного кадастру щодо надання Н-Сіверському РЕМ в користування
інших земельних ділянок на території Н-Сіверської міської ради в
2001-2002 роках не вносились.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. При цьому
судовими інстанціями, які приймали рішення у справі, не було взято
до уваги, що відсутність документів, котрі підтверджують право
власності або право користування земельними ділянками не може бути
підставою для несплати земельного податку. Закон не передбачає
звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі
відсутності документів.
Крім того, судами не надано належної оцінки акту від 30.09.71
прийому-передачі повітряних електромереж з балансу колишніх
власників - колгоспів на баланс РЕМ.
Поза увагою судових інстанцій залишилися положення статті
ст. 76 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
, якою до земель енергетичної
системи віднесено землі під об'єктами транспортування
електроенергії до користувача, а уздовж повітряних ліній
електропередачі встановлюються охоронні зони.
Як на одну з підстав задоволення позову суди вказують на те,
що земельні ділянки, розташовані під опорами ліній електропередач
в межах населених пунктів району, перебувають у власності
територіальних громад. В той же час, у судових рішеннях відсутнє
посилання на документи, які б підтверджували зазначений факт.
При цьому судовими інстанціями не було з'ясовно, чи
сплачували територіальні громади земельний податок за спірні
земельні ділянки.
За таких обставин прийняті у справі рішення місцевого та
постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку
доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно
застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні
відносини.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 25.02.04 господарського суду Чернігівської
області та постанову від 12.05.04 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 6/303а/35а скасувати.
Справу направити до господарського суду Чернігівської області
на новий розгляд.