ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 7/328
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у P-cькому районі Чернівецької
області, м. Р-ськ Чернівецької області (далі - відділення Фонду)
на рішення господарського суду Чернівецької області від 15.12.2003
p.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.05.2004 p.
зі справи № 7/328
за позовом відділення Фонду
до сільськогосподарського кооперативу "XXX", м. Р-ськ Чернівецької
області (далі - СГК "XXX")
про стягнення 6012,88 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Відділення Фонду подало до господарського суду Чернівецької
області позов до СГК "XXX" про стягнення 6012,88 грн. недоїмки із
страхових внесків за ІІІ квартал 2003 року.
Рішенням названого суду від 15.12.2003 (суддя Турченко Л.М.),
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 17.05.2004 (колегія суддів у складі:
Мельник Г.І. - головуючий, судді Новосад Д.Ф. і Михайлюк О.В.) у
позові відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови
судові інстанції виходили з того, що: відділення Фонду звернулося
до суду з позовом, в якому відсутній предмет спору; відділення
Фонду як контролюючий орган не уповноважене відповідно до Закону
України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами " ( 2181-14 ) (2181-14)
здійснювати заходи з погашення боргу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати оскаржувані рішення та
постанову і прийняти нове рішення про стягнення заборгованості.
Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судовими інстанціями
норм матеріального права, зокрема, Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
, а також в ній зазначається про взаємну суперечливість
приписів Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
і
Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування нижчими судовими інстанціями
норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних
судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з урахуванням такого.
Висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій про
те, що відділення Фонду не має права стягувати суми заборгованості
з оплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового
державного страхування на випадок безробіття суперечить положенням
статей 8, 34, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Відповідну позицію Верховного Суду України викладено в його
постанові від 22.06.2004 № 2-13/12765-03.
Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі. Відповідно до статті 2 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
суд здійснює правосуддя на засадах
верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією
України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною 3 статті 3 названого Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що
судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи
в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Згідно
з частиною 1 статті 6 цього ж Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
усім суб'єктам
правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів
незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3
зазначеної статті ( 3018-14 ) (3018-14)
ніхто не може бути позбавлений права
на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена
процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що
частина друга статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав,
встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість
кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом
засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений
законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти
правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення
спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи
мають право на звернення до суду для захисту своїх прав
безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має
забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому
числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до
суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими
нормативно-правовими актами.
Господарські суди у вирішенні даного спору на викладені вимоги
закону уваги не звернули, не розглянули позов по суті, чим
обмежили позивача у здійсненні його права на судовий захист.
Отже, у розгляді даної справи господарські суди невірно
застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.
У новому розгляді справи слід всебічно та повно з'ясувати всі
обставини справи, зокрема, повноваження позивача щодо стягнення
заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття, дати їм належну
юридичну оцінку, в залежності від встановленого правильно
застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та
прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у P-cькому районі Чернівецької
області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 15.12.2003
p. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.05.2004 p. зі справи № 7/328 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Чернівецької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь