ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14.09.2004 Справа N 6/524
(Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16 грудня 2004 року)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого у засіданні, судді [...], суддів: [...], розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Східенерго" на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 23.12.2003 р. зі справи N 6/524 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Східенерго" до Державного підприємства
"Енергоринок"
про стягнення 11397901,06 грн.,
за участю представників: позивача - не з'явився; відповідача - [...]
(дов. від 28.05.2004 р. N б/н),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2003 р. зі
справи N 6/524 позов Товариства з обмеженою відповідальністю
"Східенерго" (надалі - "Позивач") до Державного підприємства
"Енергоринок" (надалі - "Відповідач") про стягнення
11397901,06 грн. задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 р. рішення господарського суду м. Києва від
29.09.2003 р. зі справи N 6/524 скасовано. В позові відмовлено
повністю. Постанова мотивована тим, що під час розгляду спору
місцевим судом не застосовано до спірних відносин положень ст.
15-1 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, якою
встановлено порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку
електричної енергії. Крім того, в порушення вимог ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі
- "ГПК України") Позивачем не надано доказів порушення
Відповідачем порядку здійснення розрахунків з урахуванням
розподілу коштів в обсягах, які визначаються алгоритмом ОРЕ
(надалі - ОРЕ).
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду, Позивач звернувся до Вищого господарського
суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2003 р. зі
справи N 6/524 як таку, що прийнята з порушенням положень ст. ст.
161, 212 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(надалі - "ЦК УРСР"),
ст. ст. 15, 15-1 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм
матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного
судового акта, знаходить, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності в
електроенергетиці України, а також механізм регулювання відносин,
пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням
енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією
та захистом прав споживачів і працівників галузі, визначені
Законом України "Про електроенергетику" від 16.10.97 р.
N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Відповідно до ст. 15 Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
купівля всієї
електричної енергії (крім електроенергії, виробленої на
теплоелектростанціях, які входять до складу енергопостачальників,
для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності),
та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку
електричної енергії України, що створюється на підставі Договору
між членами ОРЕ ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
. Такий договір між членами ОРЕ
(надалі - "ДЧОРЕ"), яким встановлено права, обов'язки і
відповідальність сторін цього Договору та умови якого є
обов'язкові для застосування всіма учасниками оптового ринку, -
укладено 15.11.96 р. Відповідач, виробники електричної енергії і
її постачальники є його обов'язковими сторонами.
Додатком до ДЧОРЕ ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
, що є його невід'ємною
частиною, є Інструкція про порядок використання коштів ОРЕ України
(надалі - "Інструкція").
У відповідності з вимогами ст. 15 Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
додержання Правил ОРЕ України ( v0921227-03 ) (v0921227-03)
при продажу та
купівлі енергії є вимогою функціонування оптового ринку, купівля і
продаж якої здійснюється на підставі відповідних договорів,
укладених з оптовим постачальником електроенергії (Відповідач).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2002 р. між
Позивачем та Відповідачем укладено договір N 1034/01 (далі -
Договір), згідно з яким Позивач зобов'язувався продавати, а
Відповідач купувати електричну енергію та здійснювати її оплату.
Умовами Договору передбачено, що платежі за електроенергію
повинні здійснюватися кожний день з поточного рахунку з
спеціальним режимом використання відповідно до алгоритму, який
затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики
України (надалі - "НКРЕ"), у строки та в порядку, визначені
Інструкцією (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 8.2 Інструкції ведення оперативного обліку,
який, поряд з обліком належних платежів та обліку надходжень
грошових коштів, включає облік заборгованості Учасників ринку,
здійснюється щодня. Для кожного Учасника ринку ведеться регістр
оперативного обліку належних до сплати та фактично здійснених
платежів, у якому заборгованість обліковується за розрахунковий
місяць.
З метою забезпечення збалансованості записів в регістрах
оперативного і бухгалтерського обліку щомісячно до 20 числа
місяця, наступного за звітним, Відповідач зобов'язаний скласти
акти звірки розрахунків з постачальником електричної енергії за
встановленою формою, у якому відображаються дані про дебіторську і
кредиторську заборгованість. Аналогічна норма міститься і у пп.
4.6 ст. 4 Договору ("Порядок розрахунків"). Вказана заборгованість
у бухгалтерському обліку обліковується за розрахунковий місяць (п.
8.11 Інструкції).
Таким чином, доказом, що підтверджує фактичний стан
розрахунків за отриману електроенергію у певний звітний період, є
акт звірки розрахунків.
Водночас, колегія суддів погоджується з позицією Київського
апеляційного господарського суду щодо необхідності застосування до
спірних відносин положень ст. 15-1 Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, як
встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку
електричної енергії, відповідно до якого кошти з поточних рахунків
із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що
здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з
алгоритмом ОРЕ.
До того ж матеріали справи свідчать про те, що обов'язок
Відповідача щодо сплати грошовими коштами за куплену
електроенергію за Договором чітко обмежується наявними на
поточному рахунку із спеціальним режимом використання Відповідачем
грошовими коштами, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають
перерахуванню (пп. 5.5.4 пп. 5 ст. 5 Договору).
Як вбачається із рішення суду першої інстанції (абз. 6 стор.
44 матеріалів справи), 21.08.2003 р. між сторонами підписано акт
про продаж Відповідачу виробленої Позивачем у липні 2003 року
електроенергії, відповідно до якого продано 1004933,887 кВт на
суму 163257539,54 грн. При цьому суд зазначає, що за твердженням
Позивача станом на час розгляду справи заборгованість Відповідача
становить 11397901,06 грн., стосовно чого останній не заперечує.
Проте відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнання
однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона
обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду
не є обов'язковим.
Крім того, незважаючи на те, що сума позову відрізняється від
суми акта, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не надано
доказів на підтвердження того, що заборгованість Відповідача перед
Позивачем становить саме суму позову.
Водночас, відповідно до положень пп. 1.3.1 - 1.3.3 Додатка
N 3 до ДЧОРЕ ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
, якщо будь-який з членів Оптового
ринку електричної енергії не впевнений у точності та повноті
попереднього розрахунку щодо будь-якого аспекту, він повинен
подати заяву Розпоряднику системи фінансових розрахунків та Раді
ОРЕ, згідно з положеннями узгоджених інструкцій, що відносяться до
компетенції Розпорядника системи фінансових розрахунків.
Розпорядник системи фінансових розрахунків повинен надати
зацікавленому члену ОРЕ всі пояснення, документи, дані та
інформацію, які можуть бути корисними при вирішенні спірних
питань. При цьому Рада ОРЕ може вимагати від Розпорядника системи
фінансових розрахунків повторного обчислення розрахункового
графіка та системи фінансових розрахунків, якщо виникло спірне
питання. Всі зміни в зобов'язаннях, як результат остаточного
розрахунку щодо спірного питання, повинні бути зареєстровані РФК
датою остаточного розрахунку і не будуть переглядатися початкові
зобов'язання.
Відповідно до ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення з
господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності
з нормами матеріального і процесуального права та фактичними
обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським
судом.
Чинним ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
також передбачено, що
господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру
позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії
суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і
охоронювані законом інтереси.
Рішення господарського суду має грунтуватись на повному
з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються
особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони
підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших
фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного
вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка
правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів,
установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма
підлягає застосуванню для вирішення спору.
У відповідності зі статтею 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні докази
підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський
суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні
для вирішення спору.
На підставі вищенаведеного та враховуючи, що оскільки умовами
Договору (пп. 5.5.4 п. 5 ст. 5 Договору) передбачено, що
зобов'язання Відповідача щодо сплати грошовими коштами за куплену
електроенергію, відповідно до Договору, чітко обмежуються
грошовими коштами, наявними на поточному рахунку із спеціальним
режимом використання, які відповідно до алгоритму ОРЕ підлягають
перерахуванню Позивачу, тоді як останнім (Позивачем) не доведено
наявність порушення з боку Відповідача алгоритму, затвердженого на
2003 рік постановою НКРЕ від 01.10.2003 р. N 20, колегія суддів
вважає позовні вимоги Позивача безпідставними.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності,
судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи
Київським апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Східенерго" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 р. зі справи N 6/524 залишити без змін.