ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 4/159/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'яв.,
відповідача - Б.Б.Б., В.В.В.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Н-ську, м. Н-ськ (далі -
відділення Фонду)
на рішення господарського суду Чернігівської області від
12.03.2004 p.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.05.2004 p.
зі справи № 4/159/15
за позовом прокурора м. Н-ська в інтересах держави в особі
відділення Фонду
до Чернігівської обласної спілки "XXX", м. Чернігів (далі -
облспоживспілка)
про стягнення 11074,96 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Н-ська подав до господарського суду Чернігівської
області позов в інтересах держави в особі відділення Фонду до
"XXX" про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних із
страховими виплатами потерпілому на виробництві в сумі 11074,96
грн., в тому числі: 8255,40 грн. одноразової допомоги; 2676,75
грн. допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; 109,18 грн.
щомісячних виплат від часткової втрати працездатності та 83,63
грн. поштового збору.
Рішенням названого суду від 12.03.2004 (суддя Тимченко М.Г.),
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суд від 18.05.2004 (колегія суддів у складі: Брайко
А.І - головуючий, судді Бившева Л.І. та Розваляєва Т.С.) у
задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та
постанови судові інстанції виходили з відсутності вини відповідача
в заподіянні шкоди гр. А.А.А., необґрунтованості позову й
недоведеності викладених у позовній заяві обставин.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення Фонду просить скасувати оскаржувані рішення та
постанову і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням судовими інстанціями
правил оцінки доказів у розгляді справи та правил щодо розподілу
між сторонами обов'язку доказування вини у заподіянні шкоди.
У відзиві на касаційну скаргу облспоживспілка заперечує проти
доводів касаційної скарги, зазначаючи про відсутність вини
відповідача у заподіянні шкоди та підстав для задоволення позовних
вимог і просить оскаржувані рішення та постанову попередніх
судових інстанцій залишити без змін.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені
про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по
суті справи, та передачі її на новий розгляд до суду першої
інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 09.02.2003 о 22-15 год. біля входу в будівлю по вул. Ч-ській,
88, що належить "ХХХ", стався нещасний випадок з головним
спеціалістом управління Пенсійного фонду Я-ського району м. Н-ська
(далі - управління Пенсійного фонду) А.А.А., про що складено акти
за формою Н-І ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
та формою Н-5 ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
;
- управління Пенсійного фонду орендує приміщення в зазначений
будівлі. Охорона приміщення здійснюється відділом Державної служби
охорони при УМВС України в Чернігівський області; 09.02.2003
потерпіла була відповідальною особою за здачу (зняття)
сигналізації на пункт централізованого спостерігання (ПЦС) в
управлінні Пенсійного фонду;
- згідно із згаданими актами, в приміщенні управління Пенсійного
фонду спрацювала сигналізація, після чого службою охорони була
доставлена А.А.А., яка впала й отримала травму ноги. В актах
зазначено, що нещасний випадок стався через незадовільний
технічний стан тротуарної доріжки (вкрита льодом, не посипана
піском);
- наказом начальника управління Пенсійного фонду від XX.02.2003 №
X9 створено комісію з розслідування нещасного випадку у складі
працівників названого управління, і відповідне розслідування
здійснювалося цим управлінням;
- акти за формою Н-1 ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
і Н-5 ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
складено 14.03.2004, тобто більше ніж через місяць після нещасного
випадку; схеми місця нещасного випадку виконані відповідною
комісією 27.01.2004;
- відділом охорони суду надано витяг з історії про здачу об'єкта
під охорону (а.с. 67), з якого вбачається, що приладами
зафіксовано "тривогу" 09.02.2003 о 15:22:55 год; здійснення
заходів з відпрацювання сигналу відбулося з цього часу до 15:54:51
год., коли працівник охорони знову прийняв об'єкт під охорону від
представника управління Пенсійного фонду А.А.А., другий сигнал
"тривога" на відповідному об'єкті зафіксовано 10.02.2003 о
00:04:55 год. Відтак позивачем не обґрунтовані підстави
перебування працівника управління Пенсійного фонду А.А.А.
09.02.2003 о 22 год. біля будівлі по вул. Ч-ській, 88;
- посилання відділу охорони на те, що А.А.А. була відсутня вдома
до 22 год. (а.с. 100) судом не взяті до уваги, оскільки згідно з
Інструкцією про порядок здачі (зняття) сигналізації об'єкта під
спостереження ПЦС у разі перебування відповідальної особи не за
місцем проживання вона (особа) повинна повідомити на пульт охорони
про своє місце знаходження; цією ж Інструкцією передбачено, що
ключі від об'єкта повинні знаходитися одночасно не менше ніж у
двох відповідальних осіб;
- у пояснювальній записці потерпілої А.А.А. (а.с.76) зазначено, що
до травмопункту її доставили 09.02.2003 о 22-15 год., а згідно з
довідкою N-ської міської клінічної лікарні А.А.А. звернулася до
травмпункту по медичну допомогу того ж дня, але о 23-25 год.;
- з матеріалів розслідування не вбачається, яким чином комісією
визначено місце нещасного випадку, оскільки у поясненнях
потерпілої про це не зазначено, а пояснення свідка Д.Д.Д. датовано
27.01.2004.
Відповідно до пункту 24 Положення про порядок розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 21.08.2001 № 1094 (далі - Положення)
нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником іншого
підприємства під час виконання ним завдання свого керівника,
розслідується підприємством, де стався нещасний випадок, і про
нього складається акт за формою Н-1 ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
комісією з
розслідування за участю представників підприємства, працівником
якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік
підприємством, працівником якого є потерпілий.
У даному разі, як встановлено попередніми судовими інстанціями,
акти про нещасний випадок складені комісією управління Пенсійного
фонду, а не "ХХХ", що й стало однією з підстав визнання судом цих
актів неналежними доказами у справі. Судом також з'ясовано, що
власником будівлі, біля якої стався нещасний випадок, є "ХХХ", а
управління Пенсійного фонду - орендарем приміщення в цій будівлі.
Однак попередні судові інстанції не врахували вимог пункту 25
Положення ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
, за якими нещасний випадок, що стався з
працівником, який виконував роботи під керівництвом посадових осіб
свого підприємства, на виділених територіях, об'єктах, дільницях
іншого підприємства, розслідується і береться на облік
підприємством, працівником якого є потерпілий; у розслідуванні
бере участь представник підприємства, де стався нещасний випадок.
У зв'язку з цим судові інстанції не з'ясували обставин, пов'язаних
з такими питаннями:
- чи була територія, на якій стався нещасний випадок з гр. А.А.А.,
виділеною у розумінні пункту 26 Положення ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
;
- якщо була, то чи були управлінням Пенсійного фонду вжиті заходи
стосовно залучення до участі у розслідуванні представника "XXX".
З'ясування відповідних обставин має значення для перевірки
додержання визначеного Положенням порядку розслідування нещасного
випадку ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
, а отже, й для оцінки доказової сили
складених за результатами розслідування актів.
Згідно з пунктом 19 Положення ( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
акти розслідування
нещасного випадку складаються протягом трьох діб; в даному разі,
як встановлено судом, цей строк не додержано. Однак попередні
судові інстанції не взяли до уваги, що зазначена норма та інші
приписи Положення не передбачають правових наслідків недодержання
зазначеного строку у вигляді втрати такими актами юридичної сили.
Отже, зазначаючи про відсутність у актів розслідування статусу
належних доказів з посиланнямn на пункт 19 Положення
( 1094-2001-п ) (1094-2001-п)
, суд припустився неправильного застосування цієї
норми.
Згідно з частиною першою статті 440 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а
також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою,
яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків,
передбачених законодавством. Частиною другою цієї статті
передбачено, що той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її
відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
З огляду на відповідні законодавчі приписи суд у розгляді справи
мав вичерпно встановити обставини, пов'язані із вжиттям
відповідачем заходів щодо утримання території, де стався нещасний
випадок, у належному стані згідно із встановленими з цього приводу
вимогами, зокрема, нормативно-правових актів органів місцевого
самоврядування. Однак і цих обставин попередні судові інстанції не
з'ясували.
До того ж судові інстанції не встановили, чи здійснена відділенням
Фонду виплата коштів, про стягнення яких в порядку регресу йдеться
у позовній заяві.
У зв'язку з цим вони припустилися порушення приписів статей 4-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та статті 43
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхиленні ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
поданим сторонами доказам належну правову оцінку, у разі
необхідності - вирішити питання про залучення до участі у справі
як третьої особи управління Пенсійного фонду, та розглянути справу
відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Н-ську задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від
12.03.2004 p. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 18.05.2004 p. зі справи № 4/159/15 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь