ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 35/525пд
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу РВ ФДМУ по Донецької області
на постанову від 23.03.04 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 35/525пд господарського суду Донецької
області
за позовом РВ ФДМУ по Донецької області
до ТОВ “Строітель”, м. Донецьк
про визнання недійсним купівлі-продажу
У справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
відповідача: Прутков В.А., довір. у справі
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2004
позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним з моменту укладання
договір купівлі-продажу № 1087 від 07.09.95 цілісного майнового
комплексу, що розташований у м. Донецьку по вул. Стадіонній, 30,
укладений між РВ ФДМУ по Донецькій області та організацією
орендарів орендного підприємства “Строітель”, як такий, що не
відповідає вимогам п. 1, 4 ст. 5 Закону України “Про
приватизаційні папери” ( 2173-12 ) (2173-12)
, де зазначено, що угоди,
укладені з використанням приватизаційних паперів для цілей, не
передбачених цим законом, є недійсними (суддя Запорощенко М.Д.).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
23.03.2004 рішення місцевого суду скасовано, в позові
відмовлено. Постанова мотивована тим, що визнання договору
недійсним є компетенцією господарського суду і останній не
пов’язаний висновками, викладеними у вироку з кримінальної
справи щодо правової оцінки договору. При укладанні спірного
договору приватизаційні папери були використані як засіб
платежу. Порушення в придбанні майнових сертифікатів,
використаних у розрахунках за приватизаційне майно, не можуть
бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
ФДМУ по Донецькій області в касаційній скарзі просить скасувати
постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення
місцевого суду, посилаючись на те, що судом неправильно
застосовані ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 5 Закону України “Про приватизаційні папери”
( 2173-12 ) (2173-12)
. Факт невідповідності договору купівлі-продажу
законодавства встановлений вироком суду по кримінальній справі.
Оскільки спірний договір укладався з використанням
приватизаційних паперів, котрі були придбані з порушенням
встановленого порядку обігу, - він є недійсним.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач та
організація орендарів орендного підприємства “Строітель”
7.09.1995 року уклали договір № 1087 купівлі-продажу державного
майна – цілісного майнового комплексу орендного підприємства
“Строітель” м. Донецьк відповідно якому покупець (відповідач)
повинен був розрахуватися за об’єкт грошовими коштами та
майновими сертифікатами членів трудового колективу. Орендне
підприємство було перереєстроване у ТОВ “Строітель”, яке є
правонаступником всіх прав та обов’язків попереднього.
Вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 04.12.2000
встановлено, що голова ради організації орендарів орендного
підприємства “Строітель” зловживаючи своїм службовим становищем
у розрахунках за приватизаційне майно використовував майнові
сертифікати осіб, які не були членами трудового колективу.
З огляду на встановлені факти, судом апеляційної інстанції
правильно вказано, що відповідно ст. 5 Закону України “Про
приватизаційні папери” ( 2173-12 ) (2173-12)
приватизаційні папери
вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим
способом є недійсним; угоди укладені з використанням
приватизаційних паперів для цілей, не передбачених цим Законом,
є недійсними. Судом встановлено, що папери інших осіб були
використані саме як засіб платежу за приватизуєме майно, тобто
для цілей, передбачених цим Законом.
За таких обставин в постанові апеляційної інстанції обґрунтовано
зазначено, що факт придбання фізичними особами майнових
сертифікатів з порушенням законодавства не може бути підставою
для визнання договору купівлі-продажу майна недійсним. Цей факт
свідчить про те, що покупець неналежним чином виконав свої
обов’язки по розрахунку за приватизуємий об’єкт в частині
розрахунку майновими сертифікатами.
Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
вирок суду з кримінальної справи, що набрав чинності
є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з
питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Вироком
встановлено, що протиправні дії вчинив, користуючись своїм
службовим положенням, Бочкарьов В.І. і з нього на користь ФДМУ
по Донецькій області стягнуто 27500 грн. – сума, на яку ним були
здані недійсні приватизаційні сертифікати. Таким чином,
апеляційний суд обґрунтовано вказав, що питання визнання
спірного договору недійсним відноситься до компетенції
господарського суду.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
постанова апеляційного суду відповідає нормам діючого
законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій
областў залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 23.03.2004 у справі
№ 35/525пд – без змін.