ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 3/3845
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX", с. H-cький P-ського району
Хмельницької області (далі - СТОВ "XXX")
на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.09.2003
p.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.05.2004 p.
зі справи 3/3845
за позовом прокурора P-ського району Хмельницької області (далі -
прокурор) в інтересах держави в особі P-ського районного центру
зайнятості, м. Р-ськ Хмельницької області (далі - центр
зайнятості)
до СТОВ "XXX"
про стягнення 12902,75 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор подав до господарського суду Хмельницької області позов в
інтересах держави в особі центру зайнятості про стягнення із СТОВ
"XXX" заборгованості із страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок
безробіття (далі - Фонд) в сумі 10797,80 грн., пені в сумі 1416,70
грн. та штрафу в сумі 688,25 грн., всього 12902,75 грн.
Рішенням названого суду від 15.09.2003 (суддя Кузнєцова Т.М.),
залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 25.05.2004 (колегія суддів у складі
Веденяпін О.А. - головуючий, судді Голубєва Г.К. і Горшкова Н.Ф.)
позов задоволено: з СТОВ "XXX" стягнуто на користь центру
зайнятості 12902,75 грн.; на СТОВ "XXX" віднесено судові витрати.
У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції
виходили з того, що позовні вимоги, засновані на приписах Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
, є обґрунтованими.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СТОВ
"XXX" просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових
інстанцій зі справи № 3/3845 скасувати "і залишити її без
розгляду". Скаргу мотивовано тим, що: прокурор неправомірно подав
позов в інтересах держави в особі центру зайнятості; центром
зайнятості не дотримано порядку стягнення недоїмки, встановленого
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, а судом це не взято до уваги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- СТОВ "XXX" є платником внесків до Фонду;
- у зв'язку з несплатою СТОВ "XXX" цих внесків у нього станом на
01.01.2003 виникла заборгованість перед Фондом у сумі 10797,80
грн., що підтверджується актом перевірки від 14.03.2003 № 6 та не
заперечується названим товариством; за прострочку сплати внесків
центром зайнятості нараховано пеню в сумі 1416,70 грн. та за
приховування сум виплат, на які слід було нарахувати страхові
внески, на СТОВ "XXX" накладено штраф у сумі 688,25 грн.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за позовними
заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до
господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який
звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній
заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів
держави, та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 №
3-рп/99 зі справи № 1-1/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
під поняттям "орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, потрібно розуміти
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому
законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Положення про P-ський
районний центр зайнятості він є, зокрема, місцевим органом
державної виконавчої влади.
Водночас центр зайнятості згідно з частиною другою статті 12
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
є робочим органом
Фонду і як такий, зокрема, контролює правильність нарахування,
своєчасність сплати страхових внесків, представляє інтереси Фонду
в судових органах тощо.
Отже, центр зайнятості є органом, уповноваженим державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і прокурор
мав право подати позов в інтересах держави в особі центру
зайнятості. У позовній заяві прокурора є посилання на те, що позов
подається в інтересах держави і він обґрунтований інтересами
держави.
Відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
СТОВ "XXX" як роботодавець зобов'язане
своєчасно та в повному розмірі сплачувати внески до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття (далі - Фонд).
Згідно із статтею 34 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
Фонд має право
застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі
порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків та
зобов'язаний контролювати правильність нарахування, своєчасність
сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на
випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок
безробіття.
Роботодавець несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасність
сплати та неповну сплату страхових внесків (частина перша статті
38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
).
Відповідно до статті 39 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
спори, що
виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому
порядку.
Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі. За статтею 2 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
суд здійснює правосуддя на засадах
верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією
України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною 3 статті 3 названого Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що
судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи
в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
усім
суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних
інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3
зазначеної статті ( 3018-14 ) (3018-14)
ніхто не може бути позбавлений права
на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена
процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що
частина друга статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав,
встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість
кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом
засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений
законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти
правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення
спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи
мають право на звернення до суду для захисту своїх прав
безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має
забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому
числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до
суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими
нормативно-правовими актами.
Відповідну позицію Верховного Суду України викладено, зокрема, в
його постанові від 22.06.2004 № 2-13/12765-03.
Таким чином, попередні інстанції дійшли правильного по суті
висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
У зв'язку з наведеним передбачених законом підстав для скасування
оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.09.2003 p.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.05.2004 p. зі справи № 3/3845 залишити без змін, а касаційну
скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь