ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 3/35-10/111
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Яворівського ДГХП “Сірка”, Львівської
області
на постанову від 10.07.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 3/35-10/111 господарського суду Львівської
області
за позовом Яворівського ДГХП “Сірка”
до - РВ ФДМУ у Львівської області
- ТзОВ “Компанія “Розточчя”
про визнання недійсними наказів та договорів купівлі -
продажу
За участю представників:
позивача: Чуркін Е.В., Кекляк Н.Р., Балаєв Ф.Д. довір. у справі
відповідача: не з’явилися
Рішенням господарського суду Львівської області від
16-25.08.2002 в позові про визнання недійсними наказів № 53 та
№ 54 та договорів купівлі-продажу об’єктів незавершеного
будівництва №№ 257, 258 від 12.05.1999 – відмовлено у зв’язку з
безпідставністю позовних вимог (суддя О. Зварич).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.07.2003 року рішення місцевого суду залишено без змін з тих
підстав, що позивач в установленому порядку не довів ті
обставини, на які посилався як на підставу обґрунтувань своїх
вимог (колегія суддів у складі: Я. Дух, Т. Бонк, м. Слука).
В поданій касаційній скарзі Яворівське державне гірничо-хімічне
підприємство “Сірка” просить скасувати прийняті у справі рішення
та постанову, як винесені без повного та всебічного вивчення
матеріалів та не відповідаючи чинному законодавству. Зокрема,
майно, що підлягало приватизації не пойменоване в оскаржуваних
наказах. Там йдеться про “розширення гаражного господарства”.
Однак по договорам купівлі-продажу фактично продавалося інше
майно – котельня, побутовий корпус, корпус техобслуговування
“БіЛАЗ”, склад нафтопродуктів, мазутопровід, корпус мийки,
трансформаторна підстанція та інші. Ці об’єкти не були
поіменовані в наказі № 53. Продані з аукціону об’єкти не були
предметом інвентаризації, що передує приватизації. Підставою
визначення ціни об’єктів стала довідка без дати, що не містить
переліку об’єктів приватизації та підписана невстановленими
особами. Не встановлена площа земельної ділянки під об’єктами,
оскільки не визначався об’єкт приватизації. Не досліджено
висновок № 2686 судової будівельно-технічної експертизи, яка
свідчить про те, що об’єкти були прийняті в експлуатацію, тобто
їх не можна віднести до об’єктів незавершеного будівництва.
Судом не врахований висновок експертизи про невірне встановлення
ціни продажу об’єктів. Фактично продано державне майно основні
засоби виробництва за безцінь, а не незавершене будівництво.
Всупереч наказу № 54 Львівського РВ ФДМУ не було проведено
інвентаризації майна, що приватизується та не витребуваний
баланс підприємства.
Таким чином, прийняті у справі рішення суперечать інтересам
держави. Судом не враховано, що накази № 53, 54 відповідача
прийняті з порушенням Указу Президента України “Про приватизацію
об’єктів незавершеного будівництва”, та Закону України “Про
приватизацію невеликих державних підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
,
оскільки в наказах не визначено об’єкту приватизації. Звідси
договори купівлі-продажу державного майна також суперечать
чинному законодавству, оскільки інвентаризація майна не
проводилась, склад майна та його вартість не встановлено.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцўнки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
За наказом № 30 від 13.01.1998 ФДМУ “Про перелік об’єктів, що
підлягають приватизації”, до переліку об’єктів малої
приватизації, які перебувають у державній власності та
підлягають приватизації було включено за п. № 39 (додаток № 1)
об’єкт незавершеного будівництва “Розширення гаражного
господарства “БіЛАЗ” Яворівського ДГХП “Сірка”.
Оцінка майна при приватизації вказаного об’єкта незавершеного
будівництва була проведена правильно у відповідності до вимог
Методики оцінки вартості майна під час приватизації,
затвердженої постановою КМУ від 22.07.1998 № 111-4 (п. 52).
Наказ № 30 ФДМУ від 13.01.1998 “Про перелік об’єктів, що
підлягають приватизації” у встановленому порядку недійсним не
визнавався На час прийняття наказів РВ ФДМУ по Львівській
області № 53 та 54 від 29.01.1999 та укладання договорів
купівлі-продажу спірного об’єкта (№ 257 та № 258 від 12.05.1999)
наказ ФДМУ № 30 був чинний і підлягав виконанню.
Позивач не надав доказів, що в період з 13.01.1998 і по
29.01.1999 у встановленому порядку звертався до Фонду державного
майна України з клопотанням про виключення спірного об’єкту з
переліку об’єктів, що підлягають приватизації і що регіональне
відділення по Львівській області було належним чином повідомлено
про проведення позивачем будівельних робіт на об’єкті
незавершеного будівництва. Відсутність передбачених ДБН
А.31-3-94 “Приймання в експлуатацію завершених будівництвом
будівельних об’єктів” документів, які повинні бути у замовника
та генпідрядника і представлені державній приймальній комісії
об’єкта свідчить, що позивач факт здачі в експлуатацію спірного
об’єкту не може довести певними засобами доказування, оскільки
цей факт не може бути доказаний іншими засобами доказування
(ст. 34 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
). Відповідно до вимог п. 2.8 ДБН А.3.1. – 3. 94
вказані документи повинні були зберігатися у замовника на
протязі всього терміну експлуатації об’єкту.
З огляду на досліджені попередніми судами документи, обставини,
встановлені факти, - суди дійшли правильного висновку, що
приватизація об’єкту незавершеного будівництва була проведена
відповідно вимог чинного законодавства.
Доводи скаржника про те, що суди неповно дослідили докази по
справі колегія до уваги не приймає. Судами досліджені документи
по приватизації, висновок судової будівельно-технічної
експертизи та доводи позивача і їм надана належна юридична
оцінка. Згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені чи
відхилені судом, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, збирати нові докази чи додатково перевіряти
докази.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач діяв
правомірно в межах наданих йому повноважень з додержанням вимог
законодавства про приватизацію незавершеного будівництва.
Натомість, позивач не довів суду, що оскаржувані ним накази
порушують його права та охоронювані законом інтереси. Сама ця
умова є обов’язковою для визнання оскаржуваних наказів
недійсними.
За таких обставин відсутні підстави для визнання договорів
купівлі-продажу майна недійсними.
Колегія суддів дійшла висновку, що прийняті у справі рішення та
постанова відповідають чинному законодавству і підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Яворівського державного гірничо-хімічного
підприємства “Сірка” залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2003 року
у справі № 3/35-11/111 – без змін.