ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 22/253-03-7327
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ТзОВ “Телком”, м. Білгород-Дністровський
на постанову від 09.03.04 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 22/253-03-7327 господарського суду Одеської
області
за позовом ТзОВ “Телком”, м. Білгород-Дністровський
3-тя особа на Спільне українсько-болгарське СП “Удіміс”
стороні позивача
до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської
міської ради
про визнання недійсним рішення виконкому
За участю представників:
позивача: Коломацький м. Г., довір. № 1 від 07.09.04
відповідача: не з’явилися
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.03
позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого
комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області
від 25.07.03 № 506 “Про видачу свідоцтва на право власності на
комплекс будівель по вул. Дзержинського, 35 в
м. Білгород-Дністровському” (суддя Л.Торчинська).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
09.03.04 рішення господарського суду скасоване, в позові
відмовлено (колегія суддів у складі: А.Жукова– головуюча,
Т.Величко, Л.Бойко).
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як
таку, що прийнята з порушенням нори матеріального та
процесуального права, а саме, що суд апеляційної інстанції
помилково посилається на рішення господарського суду Одеської
області у справі № 30/104-03-4392, яким ТОВ “Телком” відмовлено
у визнанні права власності тому, що цей спір ще буде
розглядатися у ВГСУ за касаційною скаргою ТОВ “Телком”. Скаржник
також посилається на те, що Одеським апеляційним господарським
судом порушено норми матеріального права в частині застосування
положень Закону України “Про місцеве самоврядування”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, а саме, ст.ст. 43,52 цього Закону, згідно яких
прийняття рішення щодо надання згоди на передачу об’єктів у
спільну власність територіальної громади відноситься до питань,
які розглядаються виключно на пленарних засіданнях сесії міської
ради. В оскаржуваному рішенні виконкому відсутнє посилання на
відповідне рішення сесії міської Ради. Скаржник також
посилається на те, що судом не прийняті до уваги надані
позивачем документи, що свідчать про повноваження ФДМУ щодо
об’єктів (всього комплексу будівель, розташованого за адресою
Одеська область м. Білгород-Дністровський, вул. Дзержинського,
35), які оскаржуваним рішення № 506 віднесені до власної
території громади у м. Білгород-Дністровького.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Посилання скаржника на те, що він є належним власником
спірного майна колегією суддів до уваги не приймаються з
наступних підстав. В провадженні Одеського апеляційного
господарського суду знаходилась Справа N 30/104-03-4392 про
визнання права власності на частину будівлі по вул.
Дзержинського, 35 в м. Білгород-Дністровському. За результатами
розгляду цієї справи було винесено постанову від 18.05.04, якою
зазначено про безпідставність вимог позивача про визнання права
власностінамайно з тих мотивів, що спірна будівля знаходиться за
іншою адресою (вул.Дзержинського, 35) на відміну від фактично
переданого приміщення площею 128,7 кв.м. в будівлі, розташованій
по вул.Дзержинського,33 в м. Білгород-Дністровському. Зазначена
постанова апеляційної інстанції залишена в силі постановою ВГСУ.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких приймають
участь ті ж самі сторони.
Також не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що суд
апеляційної інстанції перешкоджав позивачу здійснювати свої
обов’язки, передбачені ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про
витребування нових доказів, а саме, матеріалів справи з
місцевого господарського суду Одеської області, оскільки
відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо витребування
необхідних документів від підприємств, установ, організацій, яки
не є учасниками судового процесу, є суб’єктивним правом
господарського суду та не повинні суперечити принципу
змагальності сторін, встановленому п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції
вимог ст.ст. 43,52 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
колегією суддів до уваги не приймаються з огляду
на наступне.
Рішенням № 1 Білгород-Дністровської міської ради від 23.08.44
всі залишені без нагляду будинки були визнані державною
власністю. Об’єкти нерухомого майна по вул. Дзержинського
№№ 31,33,35,37 рішенням виконкому від 23.09.49 передані на
баланс та закріплені за міським домоуправлінням з оформленням
права державної власності (а.с.42-47). На підставі Постанови КМ
України № 311 від 05.11.91 “Про розмежування державного майна
України між загальнодержавною власністю та власністю
адміністративно - територіальних одиниць” Одеською міською радою
народних депутатів було прийнято рішення № 266-ХХІ від 25.11.91,
яким Білгород-Дністровській міської раді передано весь житловий
та не житловий фонд місцевих рад (а.с.37-40). Під час прийняття
зазначеного рішення, будинки по вул. Дзержинського 31,33,35,37
були майном місцевої ради, тому підлягали розмежуванню між
суб’єктами комунальної власності та були передані до комунальної
власності Білгород-Дністровської міської Ради.
Відповідно підпункту 10 п. б ст. 30 ЗУ “Про місцеве
самоуправління в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до ведення виконавчих
органів міських рад віднесені повноваження з обліку та
реєстрації у відповідності до закону об’єктів нерухомого майна
незалежно від форм власності.
Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що
оскаржуване рішення № 506 від 25.07.03 “Про видачу свідоцтва на
право власності на комплекс будівель по вул.Дзержинського, 35 в
м. Белгород-Дністровському” прийнято виконкомом в межах його
компетенції і не порушує прав позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
прийнята постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам
матеріального та процесуального права та підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Телком” залишити без задоволення,
постанову від 09.03.04 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 22/253-03-7327 господарського суду Одеської
області - залишити без змін.