ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.204 Справа N 2-15/3233-2004
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
розглянувши касаційну скаргу H-ського міськрайонного центру
зайнятості, м. Н-ськ Автономної Республіки Крим (далі - центр
зайнятості)
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.02. - 16.03.2004 p.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.05.2004 p.
зі справи № 2-15/3233-2004
за позовом центру зайнятості
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "XXX", с. Р-ськe
H-ського району Автономної Республіки Крим (далі - СГВК "XXX")
про стягнення 731 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості подав до господарського суду Автономної
Республіки Крим позов до СГВК "XXX" про стягнення заборгованості
із штрафних санкцій за порушення Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
(далі - Закон) в сумі 731 грн.
Рішенням названого суду від 25.02.-16.03.2004 (суддя Дадинська
Т.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.05.2004 (колегія суддів у
складі: Видашенко Т.С. - головуючий, судді - Маслова З.Д. і
Лисенко В.А.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті
зазначених рішення і постанови судові інстанції виходили з того,
що центр зайнятості не надав суду підписаного керівником центру
зайнятості рішення про стягнення заборгованості.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України центр
зайнятості просить скасувати оскаржувані судові рішення зі справи
і розглянути останню по суті . Скаргу мотивовано неправильним
застосуванням судом приписів статті 20 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлені про час і
місце розгляду справи.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин
справи правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, з
урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- СГВК "XXX" зареєстрований у центрі зайнятості як платник збору
на обов'язкове державне соціальне страхування;
- 18.11.2003 інспекцією по контролю за додержанням законодавства
про зайнятість населення Центру зайнятості Автономної Республіки
Крим проведено перевірку СГВК "XXX" з питань додержання
зазначеного законодавства;
- за результатами перевірки виявлено порушення пункту 5 статті 20
Закону ( 803-12 ) (803-12)
, а саме: 04.09.2003 з СГВК "XXX" була звільнена
А.А.А. на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
(скорочення чисельності або штату працівників),
однак названий кооператив не подав до центру зайнятості в
10-денний строк інформацію про фактичне скорочення працівника.
У зв'язку з цим складено акта про перевірку додержання
законодавства України про зайнятість населення від 18.11.2003 № 44
і акта про зайнятість населення від 18.11.2003 № 45.
Відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість
населення"( 803-12 ) (803-12)
при вивільненні працівників у зв'язку із
змінами в організації виробництва і праці, у тому числі
ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств,
установ, організацій, скороченням чисельності або штату
працівників підприємства, установи, організації, незалежно від
форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у
письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і
строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей,
кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після
вивільнення - списки фактично вивільнених працівників. У разі
неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф
у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого
працівника.
Згідно з підпунктом "г" пункту 8 Положення про інспекцію по
контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення
( 47-91-п ) (47-91-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 24.06.1991 № 47, названій Інспекції надається право
застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і
організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за
порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені,
зокрема, статтею 20 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
.
Пунктом 6 статті 20 названого Закону ( 803-12 ) (803-12)
передбачено, що
порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї
статті з підприємств, установ і організацій встановлюється
законодавством України.
Як зазначено самим скаржником, "на законодавчому рівні такий
порядок не було затверджено". Тому у центру зайнятості не було
правових підстав для прийняття рішення про застосування штрафних
санкцій до СГВК "XXX".
Однак відсутність нормативно визначеного порядку стягнення штрафу
за невиконання вимог статті 20 Закону України "Про зайнятість
населення" ( 803-12 ) (803-12)
не позбавляє центр зайнятості права стягнути
суму відповідного штрафу шляхом звернення до господарського суду,
і відсутність рішення центру зайнятості з приводу нарахування
штрафу не є перешкодою для такого стягнення.
Подібної позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у
постанові від 05.11.2002 зі справи № 15/3177/2-8.
Таким чином, попередні судові інстанції, з достатньою повнотою
встановивши обставини справи, дали їм неправильну юридичну оцінку
і необґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
З урахуванням наведеного позов підлягає задоволенню. Згідно з
частиною третьою статті 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з відповідача підлягає стягненню в доход
державного бюджету державне мито в сумі: з позовної заяви - 51,00
грн., з апеляційної скарги - 25,50 грн. та з касаційної скарги -
25,50 грн., всього 102,00 грн.
Керуючись статтями 49, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу H-ського міжрайонного центру зайнятості
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.02.-16.03.2004 p. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.05.2004 p. зі справи № 2-15/3233-2004
скасувати.
3. Позов задовольнити. Стягнути з сільськогосподарського
виробничого кооперативу "XXX" на користь H-ського міжрайонного
центру зайнятості 731,00 грн. штрафу.
4. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "XXX"
в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита.
5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду
Автономної Республіки Крим.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь