ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 19/120
Вищий господарський суд України у складі: суддя суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Є.Є.Є., м. Н-ськ (далі - СПД Є.Є.Є.)
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.08.2002 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.05.2004 р.
зі справи № Х0
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Ч-ській
області, м. Ч-ськ (далі - Інспекція)
до СПД Є.Є.Є.
про стягнення 1700 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.08.2002 (суддя К.К.К.) позов задоволено. Рішення мотивовано
тим, що Інспекцією правомірно накладено штрафні санкції на
відповідача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.05.2004 (суддя Г.Г.Г. - головуючий, судді Д.Д.Д., Е.Е.Е.)
назване рішення скасовано через порушення місцевим господарським
судом норм процесуального права та прийнято нове рішення, яким
позов також задоволено. Постанову мотивовано тим, що відповідач не
оскаржував рішення Інспекції, воно є чинним, а тому обґрунтований
ним позов підлягає задоволено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відповідач просить скасувати постанову апеляційної інстанції і
направити справу на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції з огляду на те, що апеляційним господарським судом у
розгляді справи було порушено норми процесуального права та
розглянуто справу за його відсутності. Крім того, на думку
скаржника, до нього неправомірно застосовано штраф у сумі
1700 грн., а не 1000 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями
фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Інспекцією при перевірці магазина ПП Є.Є.Є. встановлено
застосування цін на горілку та горілчані вироби, нижчих від
мінімальних, на порушення Закону України "Про державне регулювання
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
в
частині додержання правил торгівлі, встановлених постановою
Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 № 700 ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
;
- за результатами перевірки на підставі частин 2, 4 статті 17
Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі
спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та
тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та згідно зі статтею 14 Закону
України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, Інструкцією про
порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами
державного контролю за цінами ( z0463-98 ) (z0463-98)
Інспекцією прийнято
рішення від 12.12.2001 № 222 про стягнення в доход бюджету 1700
грн. фінансових санкцій;
- відповідачем санкції сплачено не було;
- рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не
оскаржувалося та в установленому законом порядку недійсним не
визнавалося.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення Інспекції
відповідачем не оскаржувалося і не скасовано у встановленому
законом порядку, а тому є чинним і обґрунтоване ним стягнення
підлягає задоволенню.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 № 700 "Про
запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і
лікеро-горілчані вироби" ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
було встановлено розміри
мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і
лікеро-горілчані вироби, що реалізуються в Україні підприємствами
оптової і роздрібної торгівлі, громадського харчування,
підприємствами-виробниками незалежно від форми власності та
фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до частини шостої статті 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у випадку роздрібної торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами
без наявності ліцензій (патентів) або з порушенням установлених
правил торгівлі ними до суб'єктів підприємницької діяльності
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200
відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином до
відповідача правомірно застосовано санкції у сумі 1700 грн.
Твердження скаржника про порушення апеляційним господарським судом
норм процесуального права та розгляд скарги за його відсутності
також не може бути взято до уваги. Відповідно до ухвали про
прийняття апеляційної скарги від 30.03.2004 розгляд справи було
призначено на 19.04.2004. За клопотанням скаржника ухвалою від
19.04.2004 розгляд справи було відкладено через неявку сторін на
19.05.2004. У засіданні 19.05.2004 було оголошено перерву до
26.05.2004, про що було повідомлено і представника скаржника
Л.Л.Л., який брав участь у засіданні. Про належне повідомлення
представників сторін щодо оголошеної перерви свідчить протокол
судового засідання та підписи представників сторін на окремому
аркуші - повідомленні.
Отже, на думку Вищого господарського суду України, відсутні
правові підстави для скасування постанови апеляційного
господарського суду з даної справи.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26.05.2004 зі справи № Х0 залишити без змін, а касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Є.Є.Є. без
задоволення.