ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 17-1-34/02-11228
Вищий господарський суд України у складі: суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу Н-ського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України, м. Н-ськ (далі -
Н-ське відділення АМКУ)
на рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2004 р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.06.2004 р.
зі справи № Х8
за позовом Н-ського відділення АМКУ
до приватного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ (далі - ПП "ХХХ")
про стягнення штрафу та пені в сумі 7700 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Н-ського відділення АМКУ: присутній,
ПП "ХХХ": присутній
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.04.2004
(суддя М.М.М.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 02.06.2004 (суддя Е.Е.Е. -
головуючий, судді Г.Г.Г., Д.Д.Д.), у задоволенні позову
відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що позивачем не доведено факт
направлення відповідачеві запиту від 06.06.2002 № 468-03/2002 про
надання необхідної інформації та рішення Н-ського відділення АМКУ
про накладення штрафних санкцій від 07.08.2002 № 24-03/2002,
оскільки їх було направлено не за юридичною адресою підприємства.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначається, що судові
інстанції не звернули уваги на те, що згідно з договором оренди
від 01.05.2000 № 11 та додатковими угодами про пролонгацію цього
договору місцем знаходження постійно діючого органу відповідача є
нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Н-ськ, вул. М-ва,
99. Крім того, судами першої та другої інстанцій не досліджено
факт вручення запиту та рішення про накладення штрафних санкцій
представникам відповідача, що підтверджується даними повідомлень
про вручення поштового відправлення № 106 та № 676.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- 06.06.2002 Н-ське відділення АМКУ звернулося до ПП "ХХХ" із
запитом про надання інформації № 468-03/2002 від 06.06.2002, який
був відправлений поштою з повідомленням про вручення № 106 за
адресою: "м. Н-ськ, вул. М-ва, 99", вказаною у довіднику "Мій
Н-ськ 2001";
- ПП "ХХХ" не отримувало зазначеного запиту Н-ського відділення
АМКУ і не могло його виконати, оскільки на момент направлення
запиту юридичною адресою відповідача було зазначено: "м. Н-ськ,
вул. К-ська, 88, кв. 77";
- при винесенні рішення від 07.08.2002 № 24-03/2002 Н-ським
відділенням АМКУ не враховано, що ПП "ХХХ" не отримувало запиту,
оскільки запит не було направлено за юридичною адресою ПП "ХХХ";
- вина ПП "ХХХ" у невиконанні вимог запиту відсутня.
Як вбачається з прийнятих у справі судових рішень, відмовляючи у
задоволенні позову, судові інстанції виходили з того, що позивач
не довів факту вручення відповідачеві запиту про надання
інформації відповідно до Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про Антимонопольний
комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
державний уповноважений - голова
територіального відділення Антимонопольного комітету України має
право вимагати для перевірки дотримання антимонопольного
законодавства необхідні документи та іншу інформацію.
Пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
передбачено, що неподання інформації
Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню
у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою
його територіального відділення чи нормативно-правовими актами
строки є порушенням законодавства про захист економічної
конкуренції. Статтями 51, 52 зазначеного Закону за це порушення
передбачено відповідальність у вигляді штрафу.
Порядок направлення запитів органів Антимонопольного комітету
чинним законодавством не передбачений. Проте статтею 56 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
встановлено, що рішення, розпорядження органів Антимонопольного
комітету України, голів його територіальних відділень надається
для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи
доведення до відома в інший спосіб.
Отже, у зв'язку з тим, що чинним законодавством України
передбачено можливість доведення рішень та розпоряджень органів
АМКУ до відома і в інший спосіб, ніж надсилання або вручення під
розписку, висновок місцевого та апеляційного господарських судів
про те, що ненаправлення запиту за юридичною адресою підприємства
є неналежним його повідомленням, не можна визнати таким, що
ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи.
Крім того, оскільки дані відносно фактичного місцезнаходження ПП
"ХХХ" на момент направлення запиту та рішення є визначальними для
встановлення факту належного повідомлення відповідача та
обґрунтовують правові підстави позовних вимог, вони належать до
предмету доказування у справі та підлягають встановленню судом.
Таким чином, для правильного вирішення спору важливо було
встановити фактичні дані, що стосуються повідомлення відповідача
про необхідність подання інформації та причини її неповідомлення у
строки, визначені позивачем.
Однак судові інстанції не дослідили цих питань, а обмежилися
констатуванням того, що запит не було направлено відповідачу за
юридичною адресою, не з'ясувавши фактичного місцезнаходження
відповідача на момент направлення запиту.
Крім того, судові інстанції не дослідили та не надали оцінки тим
доказам, що свідчать про направлення та вручення Н-ським
відділенням АМКУ запиту та відповідного рішення представникам
відповідача, а саме - повідомлення про вручення поштового
відправлення.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
заявник, відповідач, третя
особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного
комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк
з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
У процесі вирішення спору попередніми судовими інстанціями не
з'ясовано обставин, пов'язаних з оскарженням відповідачем
оспорюваного рішення в адміністративному порядку та дотримання
відповідних строків.
Виходячи із змісту частини п'ятої статті 55 Закону України "Про
захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, штраф у розмірі до
двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
накладається, зокрема, коли відповідач на вимогу органів
Антимонопольного комітету України, голови його територіального
відділення не надав розмір доходу (виручки). Проте судами першої
та апеляційної інстанцій також не досліджено обставин, що
стосуються визначення позивачем розміру накладеного штрафу та не
з'ясовано факту направлення відповідної вимоги ПП "ХХХ" з метою
визначення доходу відповідача від реалізації продукції.
З урахуванням повноважень касаційної інстанції, яка відповідно до
частини другої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, справа підлягає передачі на новий розгляд для встановлення
відповідних обставин.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити зазначені у цій постанові обставини, надати доводам
сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити
спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Н-ського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2004 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.06.2004 зі справи № Х8 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.