ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 05/23-04
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - А.А.А.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного центру
зайнятості, м. Харків (далі - центр зайнятості)
на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2004
p.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.05.2004 p.
зі справи № 05/23-04
за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття в особі центру
зайнятості
до сільськогосподарського виробничого кооперативу "XXX", м. Н-ське
Харківської області (далі - СГВК "XXX")
про стягнення 442,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості подав до господарського суду Харківської області
позов до СГВК "XXX" про стягнення заборгованості із внесків до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття (далі - Фонд) в сумі 390, 00 грн. та
пені в сумі 52,00 грн., всього 442,00 грн.
Рішенням названого суду від 15.03.2004 (суддя Ольшанченко В.І.),
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 11.05.2004 (колегія суддів у складі:
Філатов Ю.М. - головуючий, судді Івакіна В.О. і Сіверін В.І.)
позов задоволено частково: з СГВК "XXX" стягнуто на користь Фонду
в особі центру зайнятості 390,00 грн. заборгованості з внесків до
Фонду; в решті суми позову відмовлено; на СГВК "XXX" покладено
відповідну суму судових витрат (45,00 грн. державного мита і
104,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу).
У прийнятті зазначених рішення та постанови судові інстанції
виходили з того, що заборгованість СГВК "XXX" зі сплати внесків до
Фонду в сумі 390,00 грн. підтверджується матеріалами справи, і з
цією сумою погоджується відповідач, а нарахування пені на цю суму
є безпідставним, тому що "пеня повинна нараховуватися виходячи з
розміру облікової ставки НБУ, що діяла на день сплати страхових
внесків (недоїмки), а відповідач не сплатив жодного страхового
внеску (недоїмку)".
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України центр
зайнятості просить скасувати рішення та постанову попередніх
судових інстанцій в частині відмови у стягненні пені в сумі 52,00
грн. та прийняти нове рішення про стягнення цієї пені. Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням судовими інстанціями
приписів статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі - Закон) та Інструкції про порядок обчислення і сплати
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженої наказом
Міністерства праці та соціальної політики від 18.12.2000 № 339
(далі - Інструкція).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних
судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
- СГВК "XXX" зареєстрований як платник внесків до Фонду
01.01.2000;
- центром зайнятості проведено перевірку СГВК "XXX" на предмет
правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування
внесків до Фонду за період з 01.01.2002 по 31.03.2003; за
результатами перевірки виявлено прострочену заборгованість в сумі
390 грн. та нараховано пеню в сумі 52 грн., про що складено акта №
16;
- 22.09.2003 центр зайнятості видав розпорядження № 306 про
стягнення відповідних коштів з СГВК "XXX";
- недоїмка в сумі 390 грн. виникла в грудні 2001 року;
- пеню нараховано за період з 01.01.2002 по 31.03.2003; центр
зайнятості у своєму листі пояснив, що нарахування пені здійснено
виходячи з 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на момент
сплати (на день одержання заробітної плати в банку платниками) на
повну суму недоїмки за весь її строк, відповідно до Методичних
рекомендацій Державного центру зайнятості "Про порядок проведення
перевірки платників страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття", розісланих Державним центром зайнятості
місцевим центром зайнятості листом від 31.07.2001 № ДЦ -09-2417;
- за період часу з 01.12.2001 по 31.03.2003 СГВК "XXX" не сплатив
жодного страхового внеску до Фонду.
Відповідно до абзаців другого та четвертого частини першої статті
38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
у разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують
суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків
(недоїмки), штраф та пеню; пеня обчислюється виходячи з 120
відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла
на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без
урахування штрафів) за весь її строк.
Абзацом четвертим пункту 9.4 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
передбачено,
що нарахування пені проводиться, починаючи з наступного дня після
настання строку сплати страхових внесків, до дня сплати включно.
Строк сплати відповідних страхових внесків визначено абзацом
першим частини третьої статті 17 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
та пунктом 5.6
Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
: один раз на місяць в день одержання
роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи
встановлено, що СГВК "XXX" за період, що перевірявся, не сплатив
жодного страхового внеску до Фонду. Проте, судові інстанції дали
неправильну юридичну оцінку цій обставині, вважаючи її, по суті,
за таку, що звільняє страхувальника (СГВК "XXX") від
відповідальності у вигляді пені за несплату внесків до Фонду.
Таким чином, судові інстанції невірно застосували наведені норми
Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
та Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
і в зв'язку з цим не
здійснили перевірки правильності нарахування пені в сумі 52 грн.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з'ясувати
правильність обчислення позивачем суми пені (52,00 грн.).
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Харківського обласного центру зайнятості
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2004
p. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.05.2004 p. зі справи № 05/23-04 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь