ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 22/697
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін О. Мерзлякової (дов. від
13.11.03) та С. Нечаєва (дов. від 23.06.04), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного
підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія
"Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Южно-Українська
атомна електрична станція"
на постанову від 18 лютого 2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 22/697
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільне
Українсько-Російське підприємство "Стан-Комплект"
до державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відособленого
підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"
про стягнення 247152,61 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 24 жовтня 2003 року господарського суду м. Києва
(суддя А. Шкурат), залишеним без змін постановою від 18 лютого
2004 року Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволено та стягнуто 247152,61 грн. заборгованості та судові
витрати.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу
"Южно-Українська атомна електрична станція" наполягає на
касаційному перегляді судових рішень з огляду на неправильне
застосування господарськими судами приписів статей 71, 75-77, 84,
191, 197 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та просить
ухвалити нове рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю спільне
Українсько-Російське підприємство "Стан-Комплект" проти доводів
скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову за результатами перегляду судового
рішення в апеляційному порядку, господарський суд виходив з того,
що між сторонами укладено контракт від 1 березня 1999 року за
N 07-1433/99 на поставку обладнання.
Зобов'язання було забезпечено порукою, про що між позивачем
(кредитор), відповідачем (боржник) та відкритим акціонерним
товариством "Верстатуніверсалмаш" (поручитель) було укладено
договір від 13 грудня 2000 року N 07-2562/2000, відповідно до умов
якого сторонами встановлено термін виконання відповідачем
зобов'язання щодо сплати поставленого за контрактом N 07-1433/99
обладнання в сумі 275000 грн. - до 31 грудня 2000 року. При цьому,
відкрите акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш" зобов'язалось
відповідати по зобов'язаннях відповідача перед позивачем у разі їх
невиконання відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав
своїх зобов'язань у встановлений термін, тому оплата обладнання
була проведена відкритим акціонерним товариством
"Верстатуніверсалмаш", що підтверджується актом від 31 грудня 2000
року виконання договору поруки, згідно з яким поручитель в повному
обсязі провів розрахунок з позивачем у сумі 275 000 грн. та у
відповідності до приписів частини 1 статті 193 Цивільного кодексу
Української РСР поручитель набув всіх прав кредитора.
Окрім того, 22 травня 2003 року між позивачем та відкритим
акціонерним товариством "Верстатуніверсалмаш" укладено договір про
уступку права вимоги, відповідно до умов якого відкрите акціонерне
товариство "Верстатуніверсалмаш" передало позивачу право вимагати
від відповідача погашення заборгованості за договором поруки в
розмірі 247125,61 грн.
Про уступку вимоги, що відбулась, та про вимогу виконання
зобов'язання позивач повідомив відповідача листом N 89 юр від
29 серпня 2003 року (а.с. 21).
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх
зобов'язань належним чином не виконав, господарськими судами вірно
застосовані правила статті 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що
звичайно ставляться.
Колегія суддів також вважає, що господарськими судами перебіг
строку позовної давності обчисленій у відповідності з приписами
статей 76, 165 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами
доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана
належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою
колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 24 жовтня 2003 року господарського суду м. Києва
та постанову від 18 лютого 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 22/697 залишити без змін, а
касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відособленого
підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" без
задоволення.