ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 14/41
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грека Б.М.,
суддів Бур'янової С.С., Яценко О.В.,
розглянувши касаційну скаргу філії АКБ "Інвестбанк" у
м. Одесі
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від
23.04.2004 року
у справі N 14/41
за позовом АКБ "Інвестбанк" в особі філії у м. Одесі
до ТОВ "Древкасне"
про стягнення 46603,68 грн. та розірвання договору поруки від
18.06.2002 року,
За участю представників сторін
від позивача Овчаренко В.О. дов. від 10.09.2004 р. N 02/1419,
від відповідача не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
23.04.2004 року в позові АКБ "Інвестбанк" в особі філії АКБ
"Інвестбанк" у м. Одесі до ТОВ "Древкасне" відмовлено на підставі
ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 194 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції 18.07.1963 р.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції,
позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 23.04.2004 року, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невірне
застосування судом норм матеріального і процесуального права, а
саме ст.ст. 161, 191, 192, 223 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
; ст.ст. 5, 526, 553, 554, 623. 625, 651, 653,
ст.ст. 1, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач заперечує проти
доводів викладених в ній. вважає їх безпідставними і такими, що не
відповідають чинному законодавству, а тому просить відмовити
скаржнику в задоволенні касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача,
проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального
і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач
уклав з відповідачем кредитний договір N 12 від 07.03.2000 року,
згідно якого останньому надано кредит в сумі 130000,00 грн. Строк
виконання зобов'язань по поверненню кредиту за договором наступив
20.11.2001 року. В порушення умов зазначеного договору
ТОВ "Об'єднана торгова компанія" не виконало зобов'язання щодо
погашення кредиту та оплати відсотків.
У відповідності до договору поруки від 18.06.2002 року
відповідач прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання
ТОВ "Об'єднана торгова компанія" перед позивачем зобов'язань за
кредитним договором по поверненню кредиту і сплати відсотків.
Крім зазначеного, суд першої інстанції встановив, що
постановою господарського суду Одеської області від
25.03.2003 року (у справі N 17-2-7/02-11081) ТОВ "Об'єднана
торгова компанія" визнана банкрутом.
Судова колегія вважає, що господарський суд, виходячи з
фактичних обставин справи і норм чинного законодавства, правомірно
дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
з 25.03.2003 року підприємницька діяльність ТОВ
"Об'єднана торгова компанія" припинилася, а тому строк виконання
всіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав.
Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги, заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання не розглядаються і вважаються
погашеними.
Суд першої інстанції, у відповідності з ч. 1 ст. 194
Цивільного кодексу України УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 1 ст. 559
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, вірно посилається на те, що
порука припиняється із припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Господарський суд, приймаючи рішення, виходив з того, що
зобов'язання ТОВ "Об'єднана торгова компанія" перед позивачем за
кредитним договором N 12 від 07.03.2000 року припинені у зв'язку з
визнанням зазначеного товариства банкрутом та відповідно до
зазначених норм цивільного законодавства. З моменту визнання ТОВ
"Об'єднана торгова компанія" банкрутом, припинив чинність договір
поруки б/н від 18.06.2002 року укладений між позивачем і
відповідачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними і
обгрунтованими висновки суду про те, що оскільки на день звернення
позивача до господарського суду зобов'язання відповідача
відповідати за зобов'язаннями ТОВ "Об'єднана торгова компанія"
припинені, а інших доказів існування поруки позивачем не подано, а
тому позовні вимоги про стягнення 46603,68 грн. заборгованості і
розірвання договору поруки від 18.06.2002 року б/н укладеного між
позивачем і відповідачем є безпідставними, не грунтуються на
фактичних обставинах у справі, встановлених судами і тому не
підлягають задоволенню.
Таким чином, судом першої інстанції дана оцінка фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
суду відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 23.04.2004 року про відмову у
позові є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, вимогам
закону, а тому підстав для його касування не має.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу філії АКБ "Інвестбанк" у м. Одесі залишити
без задоволення.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
23.04.2004 року залишити без змін.