ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2004 Справа N 25/146в
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Фролової Г.М.,
за участю представників: позивача Г. - дов. від 15.05.2003,
відповідача Х. - дов. від 09.09.2004, розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної
державної податкової інспекції на рішення від 21.05.2004 у справі
N 25/146в господарського суду Донецької області за позовом
Приватного підприємства "Ремсільбуд" до Ясинуватської об'єднаної
державної податкової інспекції, Відділення державного казначейства
в м. Ясинувата про стягнення 105994,46 грн. В С Т А Н О В И В:
ПП "Ремсільбуд" до господарського суду Донецької області був
заявлений позов про зобов'язання Ясинуватської ОДПІ надати до
органів Державного казначейства України висновок про відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі
101099 грн., що виникла у липні 2001 р., серпні 2002 р. та
4905,46 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості.
До прийняття рішення у справі позивачем на підставі статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
змінено
предмет позову: заявлена вимога про стягнення з Державного бюджету
України 101089 грн. бюджетної заборгованості та 4905,46 грн.
процентів.
Рішенням від 05.06.2003 господарського суду Донецької області
(з урахуванням ухвали від 17.06.2003) (суддя І.А.Бойко) позовні
вимоги задоволено частково, а саме: у задоволенні позовних вимог
про зобов'язання ДПІ надати висновок до органів державного
казначейства - відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України
101089 грн. бюджетної заборгованості за липень 2001 року, серпень
2002 року та 4678,77 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості; у задоволенні позовних вимог про стягнення
226,69 грн. - відмовлено з огляду на зменшення позивачем розміру
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
За апеляційною скаргою Ясинуватської об'єднаної державної
податкової інспекції Донецький апеляційний господарський суд
(судді: Калантай М.В. - головуючий, Старовойтова Г.Я.,
Українська Р.М.), переглянувши рішення господарського суду
Донецької області в апеляційному порядку, постановою від
01.10.2003 залишив його без змін з тих же підстав.
Постановою від 25.12.2003 Вищий господарський суд України
скасував прийняті у справі судові рішення, справу направив на
новий розгляд до господарського суду першої інстанції з тих
підстав, що судами допущено неповноту встановлених обставин
справи, зокрема, поза увагою судів залишились посилання
Ясинуватської ОДПІ на необґрунтованість формування підприємством
податкового кредиту.
Рішенням від 21.04.2004 господарського суду Донецької області
(суддя Гаврищук Т.Г.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто
з Державного бюджету України 101089 грн. бюджетної заборгованості
за липень 2001 року, серпень 2002 року та 4678,77 грн. процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості; у задоволенні
позовних вимог про стягнення 226,69 грн. - відмовлено з огляду на
зменшення позивачем розміру процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту
існування суми бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість та нарахованих процентів, що підлягає відшкодуванню
відповідно до вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Зокрема,
господарський суд з посиланням на статтю 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначив, що рішенням
від 22.12.2003 у справі N 31/231а господарського суду Донецької
області визнане недійсним податкове повідомлення - рішення
Ясинуватської ОДПІ, прийняте на підставі акта перевірки, де
перевіряючими зафіксоване неправомірне віднесення підприємством до
складу податкового кредиту в серпні 2002 року 85515 грн. Такий
висновок перевіряючих судом у згаданій справі спростовано та
встановлено наявність у позивача всіх документів, що підтверджують
придбання товарно-матеріальних цінностей.
Ясинуватська ОДПІ подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на рішення господарського суду Донецької
області, в якій просить рішення у справі скасувати, в задоволенні
позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
У касаційній скарзі вказується, що судом неправильно
застосовані положення Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 якого
включає обов'язкову умову визначення сум, заявлених до
відшкодування у відповідності з підпунктом 7.7.1 зазначеної норми,
тобто розраховується різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового
кредиту звітного періоду. При цьому, скаржник наголошує, що ним у
відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
надані суду необхідні докази про формування
позивачем податкового кредиту за рахунок не існуючих
товарно-матеріальних цінностей.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
рішення господарського суду Донецької області у даній справі
залишити без змін з підстав, яким воно мотивоване.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ПП "Ремсільбуд" у липні 2001 р. та серпні 2002 р. року
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту має від'ємне значення - 101099 грн. і не була
вчасно відшкодована позивачу.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з Державного бюджету
України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі
підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, про що обґрунтовано зазначено в
оскаржуваному рішенні суду.
При цьому доводи заявника щодо помилковості формування
позивачем податкового кредиту не приймаються до уваги касаційною
інстанцією, оскільки вони спростовуються встановленими
господарським судом Донецької області обставинами у справі
N 31/231а, судові рішення у якій набрали законної сили.
Зокрема, рішенням від 22.12.2003 господарського суду
Донецької області, залишеним без змін постановою від 29.03.2004
Донецького апеляційного господарського суду, визнано правомірним
формування позивачем податкового кредиту, а податкове
повідомлення-рішення від 03.06.2003 N 0000722301/0 Ясинуватської
ОДПІ визнане недійсним.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, враховуючи викладене та керуючись наведеними вище
матеріальними та процесуальними нормами, касаційна інстанція
вважає правомірним висновок господарського суду Донецької області
про обхрунтованість заявлених позовних вимог, рішення у справі
прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального
права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1, 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 21.05.2004 у справі N 25/146в господарського суду
Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції - без
задоволення.