ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 9/217
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Черкащенка м. М.,
суддів: Плахотнюк С.О.,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Гуртовенко П. А. (одв. № 04-04 від 06.02.2004р.);
від відповідача - Левченко О.О. (дов. № 1452 від 25.05.2004р.);
розглянувши матеріали ДП НАЕК “Енергоатом” в особі
касаційної скарги відособленого підрозділу
Запорізької АЕС
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 15.04.2004
у справі № 9/217
господарського суду Запорізької області
за позовом ВАТ Науково-інженерного центру
“ЗТЗ-Сервіс”
до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі
відособленого підрозділу
Запорізької АЕС
про стягнення 759381,57 грн
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Науково-інженерний центр “ЗТЗ-Сервіс” звернулось з позовом
до ДП “Національна Атомна Енергогенеруюча компанія “Енергоатом”
м. Київ в особі Уособленого підприємства “Запорізька атомна
електрична станція” м. Енергодар про стягнення 687509,99 грн.
основного боргу, 47808,75 грн. пені, 3437,54 грн. втрат від
інфляції, 20625,29 грн. річних за неналежне виконання
зобов’язань по договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2003
у справі № 9/217 позов задоволено частково. З відповідача на
користь позивача стягнуто 687509,99 грн. основного боргу та
витрати по держмиту та інформаційно-технічному забезпеченню
судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано підтвердженням позивачем виконання
передбачених договором № 0005-9/3-2 від 14.01.1999 робіт в
повному обсязі та підтвердженням заборгованості відповідача по
оплаті цих робіт актом взаємозвірки розрахунків станом на
01.01.2002 та грудень 2003 в сумі 687509,99 грн.
В іншій частині позову відповідачу відмовлено з тих підстав, що
відповідачем були надані докази відносно того, що в період з
12.02.2002 по 29.10.2003, тобто в період заявлення позивачем
вимог по сплаті заборгованості (ст. 165 ЦК), по відношенню до ДП
НАЕК “Енергоатом” господарським судом м. Києва приймались ухвали
по справам № 23/179, № 23/237, № 23/367-б, № 23/157-б про
порушення провадження про банкрутство відповідача, що виключало
можливість нарахування відповідачу неустойки за несвоєчасне
виконання грошових зобов’язань (ст. 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.04.04 зазначене рішення залишено без зміни з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ДП “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відособленого
підрозділу “Запорізька атомна електростанція” просить скасувати
постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу в позові.
Як на правову підставу своїх вимог скаржник посилається на
порушення апеляційним судом норм матеріального права, зокрема
ст. ст. 161, 162, 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, та ст. 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(докладніше в скарзі).
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку апеляційним судом
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ним норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що було також предметом
судових досліджень наступне.
14.01.99 між сторонами був укладений договір № 005-9/3-2
предметом якого було надання позивачем послуг по ремонту
трансформаторного обладнання та виконання інших робіт.
Підп. 5.1 розділу 5 цього договору визначав обов’язок
відповідача самостійно оплачувати виконані за цим договором
роботи після підписання сторонами відповідних фінансових актів
(а.с.17, т.1).
Відповідно з актом звірки взаєморозрахунків за станом на
01.01.2002 та грудень 2003 заборгованість відповідача по оплаті
виконаних по зазначеному договору робіт складала 687509 грн. 99
коп. (а.с. 45 т.2).
Фактичне виконання позивачем передбачених договором робіт
підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 38-42 т.2).
Вимога щодо оплати підтверджених цими актами робіт позивачем
заявлена шляхом направлення відповідачу пропозиції та
рахунків-фактур, т.я. відповідач оплату цих робіт відповідно до
підп. 5.1 розділу 5 укладеного договору не провів.
Такі дії позивача відповідають змісту ст. 165 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Судові інстанції правомірно прийшли до висновку про наявність
правових підстав для часткової відмови позивачу в позові, щодо
стягнення з відповідача неустойки, оскільки по відношенню до
відповідача судом порушувались судові провадження про
банкрутство в період непроведення ним платежів.
Зазначене свідчить про повне з’ясування апеляційним судом
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.04.2004 у справі № 9/217 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.