ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 8/412
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Панченко Н.П. ,
Рибака В.В.,
розглянувши Обласного комунального виробничого
касаційну скаргу оптово-роздрібного підприємства
“Полтавський обласний аптечний склад”
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 15.03.2004
у справі Полтавської області
господарського суду
за позовом Управління майном комунальної власності
міста виконавчого комітету Полтавської
міської ради, м. Полтава
до Обласного комунального виробничого
оптово-роздрібного підприємства
“Полтавський обласний аптечний склад”
про внесення змін та доповнень до договору оренди
за участю представників сторін:
від позивача: Близнюк Л.Я.
від відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 Управління майном комунальної власності міста
виконавчого комітету Полтавської міської ради звернулось до суду
з позовом про внесення змін та доповнень до договору оренди
№ 171/4 від 14.04.1999 укладеного між позивачем та Обласним
комунальним виробничо оптово-роздрібним підприємством
“Полтавський обласний аптечний склад”.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.01.2004
позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 рішення господарського суду змінено. Викладено п. 2
резолютивної частини рішення в наступній редакції: “Внести зміни
та доповнення в п. 5.2 договору оренди № 171/4 від 14.04.1999р.,
передбачивши розмір орендної плати в сумі 4 125,42 грн. (у
т.ч. ПДВ – 687,57 грн.) з моменту набрання рішення суду законної
сили”. В решті рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить дане рішення скасувати та ухвалити нове,
яким в позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням виконавчого
комітету Полтавської міської ради від 14.08.2002р. № 236 було
затверджено положення структурних підрозділів виконавчих органів
міської ради, до складу яких також відноситься Положення про
управління майном комунальної власності.
В п. 1.1 згаданого Положення зазначено, що Управління майном
комунальної власності міста утворене міською радою як
структурний підрозділ виконавчого комітету Полтавської міської
ради і є правонаступником прав та зобов'язань Управління
комунальним майном міста міськвиконкому. Згідно з пунктом 1.2
Положення Управління майном комунальної власності міста створене
для реалізації державної та регіональної політики у сфері
управління майном, що перебуває у комунальній власності міста.
Управління утримується за рахунок коштів міського бюджету, є
юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банку,
печатку, кутові та інші штампи.
Діючи згідно з Положенням, позивач уклав з відповідачем
14.04.1999 р. договір оренди № 171/4, відповідно до якого
Управління майном комунальної власності міста передає в оренду
Обласному комунальному виробничому оптово-роздрібному
підприємству “Полтавський обласний аптечний склад” в оренду не
житлове приміщення загальною площею 191, 20 кв. м розташоване за
адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 12, яке буде
використовуватися під аптеку № 246 і знаходиться на балансі ГЖЕД
№ 4. Відповідно до п. 5.2. даного договору орендна плата за
перший місяць встановлена у розмірі 224грн.24 коп. , під час
внесення чергового платежу сума орендної за кожен наступний
місяць визначається шляхом корегування суми місячної орендної
плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний
місяць.
Відповідно до п. 7.1. згаданого договору строк дії договору
встановлений з 01.01.1999 р. по 31.12.2001 р.
Судовими інстанціями також встановлено, що в період дії договору
оренди сторони вносили зміни і доповнення до даного договору:
№ 532/171 від 15.12.2000 р., відповідно до яких з 11.04.2000
орендна плата за перший місяць оренди встановлена в розмірі
580,53 грн.;
№ 101/171 від 21.03.2002р., відповідно до яких строк дії
договору продовжено до 31.12.2004, - а згідно п. 7.4 даного
договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу
однієї із сторін.
№ 17/171 від 09.10.2002р., відповідно до яких з 01.09.2002
орендна плата в місяць встановлена у розмірі 802, 45 грн.
Рішенням V сесії Полтавської міської ради XXIV скликання від
28.12.2002р. було затверджено зміни та доповнення, що вносились
до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду
комунального майна міста, якими були затверджені нові ставки за
використання комунального майна (для аптек - 15%) та 01.01.2003
р. було запроваджено новий розрахунок орендної плати, і тому
позивач надіслав відповідачеві 28.01.2003 р. новий розрахунок
орендної плати, яка становить 4 125,42 грн. (у тому числі ПДВ –
687,57 грн.) в місяць, та пропозицію про внесення змін до
п. 5.2. договору оренди № 171/4 від 14.04.1999 р. в частині
орендної плати.
Відповідачем дані зміни підписані не були.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 7.4. договору оренди
№ 171/4 від 14.04.1999 р., сторонами було встановлено, що розмір
орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у
випадку зміни методики розрахунку орендної плати та в інших
випадках передбачених чинним законодавством.
Пунктом 2 статті 19 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
передбачено, що для об'єктів,
які перебувають у комунальній власності, методика розрахунку
розміру орендної плати визначається органами місцевого
самоврядування.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком
попередніх судових інстанцій, щодо правомірності задоволення
позовних вимог позивача про спонукання відповідача внести зміни
в п. 5.2. договору оренди № 171/4 від 14.04.1999 р.
Колегія суддів також погоджується з висновком Апеляційного
господарського суду щодо зміни рішення господарського суду в
частині терміну з якого необхідно внести зміни та доповнення в
п. 5.2. договору, оскільки приймаючи рішення судом не було
враховано вимоги перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р. та вимоги статті 653 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої встановлено що,
якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку,
зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання
рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Посилання відповідача на ту обставину, що зазначену методику
розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального
майна не було погоджено з антимонопольним комітетом не може
братись до уваги, оскільки питання щодо правомірності винесення
згаданої методики не було предметом заявлених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного судова колегія вважає, що відповідно
до вимог Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення попередніх інстанцій ґрунтуються на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 року у справі № 8/412 залишити без змін.