ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 8/248
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черкащенка М.М.,
суддів: Плахотнюк С.О.,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача - не з’явилися;
розглянувши матеріали ВАТ “Астра-Транс”
касаційної скарги
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29.03.2004
у справі № 8/248
господарського суду Миколаївської області
за позовом ЗАТ КБ “ПриватБанк”
до ВАТ “Астра-Транс”
про стягнення 330000 грн.
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ в особі Миколаївської
філії ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Миколаїв звернулось до ВАТ
“Астра-Транс” м. Миколаїв з позовом про стягнення 330000 грн.
заборгованості, що виникла внаслідок сплати за відповідача
податкового боргу по договору поруки.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
02.12.2003 у справі № 8/248 позов задоволено з тих підстав, що
позивач на підставі п. 3.4 розділу 3 договору податкової поруки
від 09.09.2003 набув право зворотньої вимоги до відповідача щодо
повернення 330000 грн., як сплаченого за нього податкового
боргу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
29.03.2004 рішення господарського суду залишено без зміни з тих
же підстав.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Астра-Транс” просить скасувати
зазначену постанову та прийняти нове рішення у справі. Як на
правову підставу своїх вимог скаржник посилається на порушення
судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 161, 195, 216 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, п.п. 8.8. ст. 8 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
. Суть цих порушень викладена в касаційній скарзі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права прийшла до висновку про наявність правових
підстав для часткового задоволенні касаційної скарги виходячи з
наступного.
Судовими інстанціями встановлено, і це підтверджується
матеріалами справи, наступне.
09.09.2003 між ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровськ в особі
Миколаївської філії (поручитель), ДПІ у Ленінському районі
м. Миколаєва (кредитор) та ВАТ “Астра-Транс” (боржник) укладено
договір податкової поруки строком дії з моменту його повідомчої
реєстрації в податковому органі за місцем податкової реєстрації
боржника до виконання сторонами своїх зобов’язань за цим
договором (п. 6.1 розділу 6 договору).
Відповідно до п. 1.1 розд. 1 вказаної угоди в порядку та на
умовах, визначених в п.п. 8.8. ст. 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-М (надалі –
Закон № 2181-ІІІ) та цим договором поручитель зобов’язувався
перед кредитором за належне виконання боржником обов’язків із
погашення його податкових зобов’язань та податкового боргу, що
існують на момент укладення та виникнуть протягом дії договору
(далі – податковий борг).
Згідно п. 2.1 розд. 2 даного договору відповідальність
поручителя перед кредитором встановлюється в обсязі, що дорівнює
сумі податкового боргу боржника, який на 08.09.2003 становить
906235,37 грн.
Розділом 3 договору сторонами передбачено порядок виконання
зобов’язань з конкретизацією відповідних дій (п.п. 3.1, - 3.2,
3.4.). Відповідно з його змістом кредитор вправі звернутися з
письмовим повідомленням (з зазначеної суми боргу) про обов’язок
сплати податкового боргу до поручителя з дня укладення даного
договору, а поручитель повинен виконати зобов’язання по сплаті
податкового боргу боржника в термін, зазначений в письмовому
повідомленні; поручитель приймає на себе відповідальність по
самостійному погашенню податкового боргу боржника в такому ж
обсязі, що і боржник, а поручитель, який виконав зобов’язання
боржника по сплаті податкового боргу, набуває право вимоги до
боржника в повному обсязі виконаного поручителем на користь
кредитора зобов’язання.
На виконання умов цього договору 18.09.2003 ДПІ (кредитор)
направила банку (поручителю) повідомлення № 943/24-007 (а.с.12)
з проханням погасити визначений в договорі поруки податковий
борг ВАТ “Астра-Транс”.
Меморіальним ордером № 1 від 19.09.2003 (а.с.14) ЗАТ
“Приватбанк” в рахунок погашення податкового боргу ВАТ
“Астра-Транс” перерахував до державного бюджету 330000 грн. з
повідомленням про це боржника листом № 08-1472 від 23.09.2003 та
пропозицією в 7-денний строк сплатити суму заборгованості в цій
же сумі поручителю (а.с.15).
Проте визнаючи такі дії ЗАТ АК “Приватбанк” правомірними
судовими інстанціями не були з’ясовані всі обставини, що мають
значення для справи.
Так судовими інстанціями не був досліджений обсяг зобов’язань
ЗАТ АК “Приватбанк” як поручителя по договору податкової поруки
від 09.09.2003, який визначений розділом 2 цього договору та
виконання ним цих зобов’язань.
Відповідно до змісту ст. 193 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що діяла на
момент укладення зазначеної угоди, та ст. 556 діючого ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
поручитель набуває права кредитора лише після
виконання ним зобов’язання по договору поруки в повному обсязі.
Зазначене свідчить про порушення судовими інстанціями при
ухваленні рішення та постанови норм процесуального
законодавства, зокрема ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що унеможливлює вірне застосування
до спірних правовідносин норм матеріального права.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом
першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на
новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.12.2003
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29.03.2004 у справі № 8/248 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.