ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 5/484-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Панченко Н.П. ,
Рибака В.В.,
розглянувши Спільного підприємства “ВІО-Лє”
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 06.05.2004
у справі Вінницької області
господарського суду
за позовом Спільного підприємства “ВІО-Лє”
до Управління юстиції м. Вінниці в особі
міського відділу державної виконавчої
служби Вінницького районного управління
юстиції
про стягнення 19 934,79 грн.,
за участю предс тавників сторін:
від позивача:
від відповідача:
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року Спільне підприємство “ВІО-Лє” звернулось до
суду з позовом про відшкодування збитків завданих неналежним
виконанням обов’язків Управління юстиції м. Вінниці в особі
міського відділу державної виконавчої служби Вінницького
районного управління юстиції у сумі 19 934,79 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.09.2003
року в позові відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
06.05.2004 року рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну
скаргу в якій просить дані рішення скасувати та ухвалити нове,
яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.
Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Вінницької
області від 23.08.2001 по справі № 472/4-545 було звернено
стягнення на майно боржника ЗАТ “Хімпродукція і торгівля” на
суму 19 934,79 грн. на користь позивача та видано наказ. На
підставі цього СП “ВіО-Ле” звернулося до ВДВС Замостянського
районного управління юстиції у м. Вінниця і відповідно,
17.09.2001 було відкрите виконавче провадження та накладено
арешт на майно ЗАТ “Хімпродукція та торгівля”. Як стверджує
позивач, більше ніяких дій ВДВС Замостянського районного
управління юстиції у м. Вінниці не проводилось, чим причинена
йому шкода в розмірі 19 934,79 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх
інстанцій дійшли до висновку, що наявність податкової
заборгованості перешкоджала виконавчій службі належним чином
виконати наказ господарського суду від 02.08.2001 у справі
9 472/4-545, а в подальшому було порушено провадження про
банкрутство. Крім того накладався арешт на майно боржника і з
інших підстав.
В той же час, судами не перевірено, чи дані обставини були
виявлені виконавчою службою під час виконавчого провадження чи
про це стало відомо під час розгляду даного спору.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
примусове виконання рішень в Україні покладається на
державну виконавчу службу.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження
порушено 17.09.2001, а провадження про банкрутство – 17.10.2002.
Матеріали виконавчого провадження не витребувалися і не
досліджувалися, як не дано оцінки і обставинам, встановленим в
ухвалі господарського суду Вінницької області від 20.06.2002 у
справі № 3472/4-545. Відповідно, судами не перевірено виконання
даної ухвали відповідачем.
Враховуючи, що спірні відносини сторін виникли у процесі
виконання рішення суду, то при розгляді справи і вирішенню спору
по суті мав бути застосований Закон України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
зокрема норма ст. 86, яка встановлює
порядок захисту прав стягувача у виконавчому провадженні.
Судова колегія Вищого господарського суду не може погодитися з
висновком господарського суду Вінницької області, що
реорганізація одного управління юстиції і створення на його базі
іншого, унеможливує захист прав стягувача у виконавчому
провадженні, оскільки права й обов’язки реорганізованої установи
переходять до правонаступника.
Таким чином, судами повно не з’ясована відсутність чи наявність
вини державної виконавчої служби, яка може полягати в умислі чи
необережності та наявність шкоди і безпосереднього причинного
зв’язку між шкодою та діяльністю чи бездіяльністю.
Також судова колегія вважає необхідним зазначити, що частина
доказів, які взяті до уваги судами попередніх інстанцій не
відповідають вимогам ст. .36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права
є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення
місцевого або постанови апеляційного господарського суду.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, повно,
всебічно і об’єктивно дослідити всі обставини справи, дати
належну юридичну оцінку як доводам позивача так і доводам
відповідача та постановити законне рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
06.05.2004 та рішення Вінницької області від 08.09.2003 року у
справі № 5/484-03 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Вінницької області.